Справа № 759/17450/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Кривов'яз А.П.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/392/2017 Доповідач - Рубан С.М.
14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно - будівельної інспекції України на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності,-
У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування вимог зазначав, що він з 28.12.1999 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, а тому просив визнати за ним та відповідачем право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині на кожного.
У жовтні 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначала, що вказаний об'єкт нерухомості був побудований за її особисті кошти та є її особистою приватною власністю.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 291,8 кв.м.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідно до ст.121 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Посилається на те, що задовольняючи позов ОСОБА_2 та визнаючи за нею право власності на вищезазначений об'єкт нерухомості суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 33, 35, 36 ЦПК України фактично прийняв рішення, яке стосується інтересів Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій він знаходиться та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, як органу, на який покладено обов'язок приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, не залучивши їх до участі у розгляді справи.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.
Представники Київської міської ради та Державної архітектурно - будівельної інспекції України підтримали апеляційну скаргу.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя заступником прокурора міста Києва не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вказане спірне нерухоме майно було побудоване за особисті кошти ОСОБА_2 і вона є власником спірного майна з 01.04.2014 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування грошових коштів 24.11.2013 року ОСОБА_2 отримала у подарунок від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1000000 грн.
В той же день 24.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого, сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступної спільної цілі з будівництва господарським способом нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі загальною площею 291,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з додатком №1 до договору про спільну діяльність від 24.11.2013 року, сторони дійшли згоди затвердити склад та зміст проектної-кошторисної документації ремонтно-будівельних робіт нежитлової будівлі загальною площею 291,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вартість ремонтних робіт складала 976 000 грн., які ОСОБА_2 сплатила в той же день ОСОБА_5
Пунктами 4.1.3 та 10.2 договору сторони визначили, що строк завершення ремонтно-будівельних робіт було визначено 01.04.2014 року, а власником об'єкта нерухомості буде ОСОБА_2
Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, здача об'єкта будівництва відбулась 01 квітня 2014 року, разом з підписанням сторонами Акту виконання робіт до договору про спільну діяльність, об'єкт побудовано за особисті гроші ОСОБА_2 і відповідно вона є власником вищевказаного спірного майна з 01 квітня 2014 року.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору даруванняабо в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 придбала майно на підставі договору спільної діяльності та за грошові кошти, які не були спільними, оскільки були подаровані на підставі договору дарування від 24 листопада 2013 року, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та відмову у первісному позові.
Виходячи із встановлених обставин та наведених норм права суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на нежитлову будівлю загальною площею 291,8 кв.м. по АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 - підвал літера «А», другий поверх літера «А», загальною площею 791,5 кв.м.
Вказане приміщення зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 на праві приватної власності 09 березня 2010 року за реєстровим номером 3464-П (а.с.12).
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що стосовно спірного майна в матеріалах справи наявний лише технічний паспорт на кафе по АДРЕСА_1 загальною площею 291,8 кв. м., а реєстраційне посвідчення №0019996 від 09.03.2010 року, рішення районного суду від 29.10.2008 року, декларація про початок проведення будівельних робіт за №КВ 143120514 від 04.04.2012 року є неналежним доказом, оскільки не стосуються предмета доказування і стосуються іншого нежитлового приміщення під літерою «А» за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 791,5 кв.м.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги оскільки, приміщення під літерою «Б», загальною площею 291,8 кв. м, входить до складу приміщення під літерою «А», загальною площею 791,5 кв.м. та знаходяться за однією поштовою адресою: АДРЕСА_1.
Це підтверджується Висновком №2292 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень від 16.03.2007року, в якому зазначається, що зіставляючи фактичне планування нежилого приміщення (I-V) підвалу та нежилого приміщення №1 першого поверху, які розташовані в будинку АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_2, а також наявне інженерне обладнання, об'ємні показники, технічні і конструктивні характеристики з вимогами нормативних документів діючих в будівництві, встановлено що дані приміщення є вбудованими, відокремленими від житлової частини та одне від одного, мають окремі входи та виходи безпосередньо назовні і не мають з іншими суміжними нежилими та жилими приміщеннями місць загального користування, що відповідає вищенаведеним будівельним нормам». «Висновок: можливо провести поділ загальної часткової власності і виділити в натурі в ізольоване користування нежиле підвальне приміщення, загальною площею 71,8 кв.м. та виділити в ізольоване нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 214,5 кв.м ( а всього 291,8 кв.м) по АДРЕСА_1».
Це підтверджується технічним паспортом на кафе по АДРЕСА_1, оскільки саме для виділу в натурі приміщення та поділу загальної часткової власності інженерами БТІ м. Києва виготовився окремий технічний паспорт на виділене приміщення по АДРЕСА_1 та присвоєно (літ. «Б») загальною площею 291,8 кв. м .
Відповідно до Положення про реєстр адрес у місті Києві (прийнятого рішенням Київської міської ради 22.05.2013 N 337/9394) п. 1.4. у цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:
адреса - структурований опис сукупності реквізитів місця розташування об'єкта нерухомості на місцевості, що однозначно визначає даний об'єкт;
Відповідно до пункту 4 Положення Порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості та будівельних адрес об'єктам нового будівництва у місті Києві
4.5. Присвоєна об'єктам нерухомості поштова адреса складається з назви вулиці, номера будівлі, споруди, майнового комплексу. Номер об'єкта нерухомості позначається відповідною арабською цифрою.
4.9. Якщо на відповідній вулиці збудовано нові об'єкти і їм, виходячи з уже наявної нумерації об'єктів нерухомого майна по вулиці, на якій вони фактично знаходяться, неможливо надати номер, який є цілим числом, такий об'єкт нерухомого майна при наданні поштової адреси позначається номером найближчого об'єкта нерухомого майна по відповідному боку вулиці в бік зменшення (можливо, і збільшення) з відповідною заголовною літерою через дефіс.
4.10. У разі присвоєння окремої поштової адреси об'єктам нерухомості, які виділено зі складу майнового комплексу, що має єдину поштову адресу, об'єктам нерухомості присвоюється адреса за вулицею та номером поштової адреси майнового комплексу з позначенням виділеного об'єкта нерухомості через дефіс заголовною літерою алфавіту від А і далі.
При виготовленні окремого технічного паспорту на спірне приміщення зазначена адреса АДРЕСА_1 та присвоєно нежитловому приміщенню технічну назву (літера Б) (а.с.10-19).
Таким чином, якби це приміщення було новозбудованим об'єктом нерухомості, при виготовленні технічного паспорту зазначалась би інша адреса (наприклад АДРЕСА_3).
Вказане підтверджується фотографіями будинку АДРЕСА_1, з яких вбачається що спірне нежитлове приміщення це не окрема будівля, а частина багатоквартирного будинку.
На фотографіях будинку по АДРЕСА_1 вбачається, що це багатоквартирний житловий будинок, цокольний поверх в якому з фасадної та торцевої сторони займають нежитлові приміщення (аптека, банк, магазини, супермаркет, готель та кафе).
Також це підтверджується декларацією про реконструкцію (а.с.27, 31, 32) в яких зазначається площа об'єкту 291,8 кв.м. по АДРЕСА_2; декларацією про реконструкцію (а.с. 20-26) в яких зазначається площа об'єкту 791,5 кв.м. по АДРЕСА_2.
Таким чином, із доказів наданих суду встановлено, що спір, розглянутий Святошинським районним судом м. Києва про поділ майна подружжя та визнання права особистої приватної власності стосувався саме приміщення під літерою «Б», яке входить до складу приміщення під літерою «А», знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1, тобто в одному житловому будинку і не є самочинно збудованим майном.
Крім того, урядовою постановою КМУ від 28 грудня 2016 року №1024 «Про внесення змін до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» (яка набрала законної сили 5 січня 2017 року) спрощено Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків. Відтепер власникам житла, власникам приміщень або наймачам гуртожитків, за погодженням з власником, при виконанні робіт з переобладнання та перепланування, які не передбачають втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування, не потрібно отримувати дозвільних документів.
В апеляційному суді оглянуто матеріали справи та докази наявні у справі.
Представник Державної архітектурно - будівельної інспекції України підтвердив в апеляційному суді, що наявна в матеріалах справи декларація на початок виконання будівельних робіт є фактичним дозволом на будівництво по АДРЕСА_2.
Твердження представника ОСОБА_2 про те, що в 2012 році відбулась реконструкція належного ОСОБА_2 на праві власності приміщення по АДРЕСА_1, і це підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт, відповідно до якої виконувались роботи по «реконструкції нежитлових приміщень (в літ.»А») за адресою: АДРЕСА_1» за категорією складності ІІІ, доводами апеляційної скарги не спростовано доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що нежитлова будівля площею 291,8 кв.м. по АДРЕСА_1 є окремим об'єктом та самочинним будівництвом спростовано в ході судового розгляду та колегія суддів зазначає, що представником скаржника не доведено наявність самочинно збудованої нежитлової будівлі площею 291,8 кв.м. по АДРЕСА_1, та твердження прокуратури, що це окрема будівля за вказаною адресою, колегія суддів оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться багатоповерховий житловий будинок, цокольний та перший поверх якого відведено для офісних приміщень, до складу якого входить належне на праві власності ОСОБА_2 нежитлове приміщення площею 791,5 кв.м.
Доводи апеляційної скарги про відсутність правовстановлюючого документа на землю, на якій розташоване спірне майно, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як встановлено в апеляційному суді із пояснень представника Київської міської ради під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 було відведено 2 гектари землі, а оскільки нежитлове приміщення належне на праві власності ОСОБА_2 знаходиться у цокольному та першому поверсі вказаного житлового будинку, вимогу отримання окремих дозвільних документів колегія суддів оцінює критично.
Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів вважає, що розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності, судом було правильно встановлено обставини справи та суд вірно керувався положеннями п.п.2,3 ч.1 ст.57 СК України, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та доказів наданих сторонами.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що виходячи із встановлених обставин справи, скаржником не доведено у даній справі порушення інтересів держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно - будівельної інспекції України рішенням суду про поділ майна подружжя та визнання права власності за одним із подружжя.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно - будівельної інспекції України - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий Судді