Справа № 22-ц/796/437/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Савицький О.А.
№761/22989/2015 -ц Доповідач-ЧобітокА.О.
09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року в справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство « СК « Україна» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
У серпні 2015 року ТОВ «Альянс Україна» пред»явило до ОСОБА_3 вказаний позов про стягнення в порядку регресу витрат,пов»язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 74 189,90 грн. та судового збору у розмірі 741,90 грн.
Позивач зазначав,що 03.12.2014 року 17 год.40 хв. на вулиці Зоологічній біля будинку 6 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Land Rang Rover» д.н.з. НОМЕР_1,яким керував ОСОБА_4 та автомобіля марки «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 ,внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.
Посилаючись на те,що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, а 23.07.2014 року між ТДВ «Альянс Україна» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 8133,відповідно до умов якого позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на підставі страхового акту № 201000-12630-14 від 08.01.2015 року у розмірі 74189,90 грн., позивач просив в порядку регресу відповідно до ст.27 ЗУ «Про страхування» стягнути з відповідача вказану суму страхового відшкодування.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.11.2016 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 74931,80 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,що судом не правомірно стягнуто з відповідача вказану суму страхового відшкодування в порядку регресу,оскільки цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ « Страхова компанія Україна» відповідно до полісу обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в зв»язку з чим позивач повинен був преді»явити даний позов до вказаного страховика. Не пред»явлення вимог до страховика щодо відшкодування завданої позивачу майнової шкоди в порядку регресу є підставою для відмови в позові до особи , яка завдала шкоди.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,що з»явилися в судове засідання,обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 27 ЗУ «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Встановлено,що 03.12.2014 року 17 год.40 хв. на вулиці Зоологічній біля будинку 6 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Land Rang Rover» д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля марки «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року ОСОБА_3 було визнано винною і притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ст.124 КУпАП , у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..
Оскільки 23.07.2014 між ТДВ «Альянс Україна» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного тран0спорту № 8133 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на підставі страхового акту № 201000-12630-14 від 08.01.2015 року в розмірі 74189,90 грн..
Посилаючись на те,що претензії направлені ОСОБА_3, як до винної особи у ДТП, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_5, стосовно відшкодування виплаченої суми страхувальнику за вказаним договором страхування, нею були проігноровані,позивач просив в порядку регресу стягнути з ОСОБА_3 74 189,90 грн.,як це передбачено ст.27 ЗУ «Про страхування».
Задовольняючи позовні вимоги в повному об»ємі,суд виходив з того,що через порушення Правил дорожнього руху відповідачем сталася ДТП,внаслідок якої власнику автомобіля марки«Land Rang Rover» д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_5 було завдано шкоду пошкодженням автомобіля,яку було відшкодовано позивачем як страховиком, і позов останнього пов»язаний з виплатою страхового відшкодування,то позивач має всі підстави в порядку регресу вимагати від відповідача відшкодувати виплачену суму страхувальнику.
Такий висновок суду є відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини між сторонами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у позивача підстав пред»являти такий позов до ОСОБА_3,оскільки її цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ « Страхова компанія Україна» відповідно до полісу № АІ/3755091 від 29.10.2014 року обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,тому позивач повинен був пред»явити даний позов до страховика,не заслуговує на увагу з таких підстав.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі ст.17.2. ЗУ « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом суворого обліку, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання, обліку якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.{ Пункт 17.2 статті 17 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
З матеріалів справи вбачається,що за даними центральної бази даних МТСБУ поліс,на який посилається відповідач, є недійсний на 03.12.2014 року,оскільки відсутні дані про статус полісу та страховика,що видав поліс за транспортним засобом АА9120ОІ 03.12 2014 року (а.с.95,96),тобто на дату скоєння ДТП відповідач не мала чинного договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд першої інстанції обґрунтовано надав оцінку вказаній обставині та правильно виходив з того,що доказів на спростування цієї обставини відповідач не надала.
В апеляційній скарзі також немає посилань на наявність таких доказів ,в зв»язку з чим довід апеляційної скарги,що вказаний поліс не визнаний недійсним не заслуговує на увагу,оскільки в даному випадку правового значення не має.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -