ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
17 жовтня 2011 року < Час проголошення > № 2а-10879/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів -Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи -ОСОБА_1 до Державної комісії з регулювання фінансових ринків фінансових послуг України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання фінансових ринків фінансових послуг України (надалі -відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем несвоєчасно виконано судове рішення про поновлення його на роботі, що спричинило порушення його права на отримання середнього заробітку. Просив позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'являвся,належним чином повідомлений про час, місце і дату проведення судового процесу про справі, про що є підтвердження у матеріалах справи. Позиції щодо заявленого позову не виклав.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач був державним службовцем головним спеціалістом відділу аналізу звітності департаменту нагляду за недержавними пенсійними фонда ми відповідача. В 2009 році відповідач незаконно звільнив позивача з займа ної посади.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2010 в адміністративній справі №2а-7954/09/2670 позивача поновлено на займаній посаді. Стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 в справі постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду в частині поновлення позивача на роботі допущено до негайного виконання. Резолютивна частина постанови в повному обсязі ого лошена 08.02.2010 в присутності відповідача. Проте відповідач затримав виконання судового рішення. Позивача поно влено на посаді лише 18.08.2010, згідно наказу відповідача №495-к..
Загальний час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі з 08.02.2010 до 18.08.2010 склав 6 місяців та 10 днів.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встанов лено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом вико нання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на ро боті незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно довідки відповідача від 30.11.2009 №87 середньомісячний заробі ток позивача склав 2 846,17 грн.
Відтак за час затримки виконання постанови суду про поновлення пози вача на роботі підлягає стягненню з відповідача середній заробіток позивача в загальній сумі 17 995,14 грн. (6 місяців х 2 846,17 грн. + 10 днів/31 день х 2 846,17 грн. = 17 995,14 грн.).
Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати включаються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Частиною другою статті 233 КЗпП визначено, що у разі порушення за конодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з по зовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Матеріалами справи встановлено, що позивач намагався вирішити питання отримання належних йому коштів в досудовому порядку, звернувшись з відповідними заявами до відповідача. Відповідач в листі від 31.05.2011 №3729/44-12 зазначив, що затримка з виконанням судового рішення по справі №2а-7954/09/2670 про поновлення позивача на роботі, строком на 6 місяців 10 днів, була допущена внаслідок зволікання з подачею виконавчого листа для виконання до органів державної виконавчої служби.
Проте вищевказані пояснення відповідача на думку судової колегії є юридично не обґрунтованими та такими, що очевидно порушують норми чинного законодавства. Так, відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Крім того, ч.2 статті 11 Закону України «Про судоустрій Украї ни», який діяв на час винесення постанови судом першої інстанції, судові рі шення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма орга нами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Аналогічні приписи містить частина друга статті 14 КАС.
Згідно підпункту 3 ч.1 статті 256, частини другої статті 257 КАС негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що допущена відповідачем бездіяльність щодо не поновлення позивача є протиправною. Оскільки відповідач мав можливість добровільно виконати рішення суду, що набрало законної сили, не чекаючи постанови державної виконавчої служби про відкриття провадження у справі.
Виходячи з приписів статті 258 КАС, Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист є підставою для примусового виконання рі шення.
Потреба у примусовому виконанні виникає виключно у випадку відмови боржника виконати рішення суду добровільно.
Як зазначено в наказі відповідача від 18.08.2010 №495-к, єдиною підста вою його винесення є постанова суду першої інстанції. Посилань на виконав чий лист в цьому наказі немає.
Крім того, зміст заяви позивача від 11.02.2010 та листа Держфінпослуг від 17.03.2010 №2456/48-12 свідчить про те, що відповідач не мав наміру вза галі виконувати постанову суду першої інстанції до завершення її апеляцій ного оскарження.
Підпунктом 1 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів Укра їни «Про державне мито»звільнено від сплати державного мита позивачів - робітників та службовців - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки судом встановлено, що відповідач по відношенню до позивача діяв не у спосіб, передбачений законами України, недобросовісно, нерозсудливо, адміністративний позов слід задовольнити.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”(далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт “з”пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати “у всіх інших випадках”, до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в загальній сумі 17 995,14 грн.
3. Стягнути 03,40 грн. судового збору з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. ОСОБА_2Шарпакова