14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», поданою через представника Бабенка Андрія Ігоровича, та апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору,
у березні 2015 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахування збільшення позовних вимог, просив стягнути з останнього на свою користь 38 238, 23 доларів США заборгованості за кредитним договором, 72 450, 46 грн. плати за обслуговування кредиту та 14 973 610, 43грн. пені, 3% річних та інфляційні витрати посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином.
14.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк», в якому просив визнати недійсним п.1.5.1 та 3.6 кредитного договору від 27.06.2008 року, укладеного між ним та банком посилаючись на те, що дані пункти кредитного договору суперечать вимогам законодавства.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2016 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором №77.1/Ак-01164.08.2 від 27.06.2008 року заборгованість за кредитом в розмірі 27 395, 94 доларів США; заборгованість за відсотками в розмірі 10 842, 29 доларів США; плата за обслуговування за кредитом в розмірі 72 450, 46 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в розмірі 3 491 654, 15грн.; пеня за
Справа № 754/4157/15ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/1060/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 1 356 937, 90грн.; пеня за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту в розмірі 72 450, 46грн.. Вирішено питання про судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Родовід Банк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду в частині стягнення на користь банка 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнути з відповідача на користь банка 3 % річних від суми простроченого кредиту - 50 923, 81 грн.; 3 % річних від суми прострочених відсотків - 20 379, 23 грн.; 3 % річних від суми простроченої плати за обслуговування кредиту - 5 036, 74 грн. та інфляційні витрати від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 31 942, 29 грн.. Посилається на неправильне застосування судом ст.. 625 ЦПК України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову частково. Стягнути заборгованість за кредитом та відсотками з урахуванням строків позовної давності, зменшити розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України, не більше 50 % від основної заборгованості за кредитом, в задоволенні решти позовних вимог відмовити та зустрічний позов задовольнити. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не застосував позовну давність та не врахував правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких перебіг позовної давності починається з часу порушення зобов'язань щодо сплати кожного щомісячного платежу. Суд не звернув уваги на те, що розмір пені у 25 разів перевищує розмір заборгованості та банк не поніс будь - яких негативних наслідків від прострочення сплати кредиту. Нарахування пені в такому розмірі суперечить ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд також не врахував, що договором не передбачено нарахування пені за несвоєчасне внесення плати за обслуговування кредиту. Крім того, п. 1.5.1 кредитного договору, який встановлює таку плату суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
У судовому засіданні представник ПАТ «Родовід Банк» Бабенко А.І. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 просив відмовити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив свою апеляційну скаргу задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого змінено на ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК- 01164.08.2, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 40 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 7,70 % річних, терміном до 27.06.2015року.
13.10.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої було змінено відсоткову ставку, яка встановлена в розмірі 9,7 % річних.
Станом на 10.11.2015 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед банком, яка становить: 27 395, 94 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 842, 29 доларів США - заборгованість за відсотками; 72 450, 46грн.- плата за обслуговування кредиту, 9 916 649, 36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 3 968 788, 70 грн.- пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 979 890, 30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту; 50 923, 81 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 20 379, 23 грн. - 3 % річних від суми прострочених відсотків; 5 036, 74 грн. - 3 % річних від суми простроченої плати за обслуговування кредиту; 31 942, 29 грн. - інфляційні втрати від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту.
Задовольняючи частково позовні вимоги за первісним позовом суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а відповідач ухиляється від повного виконання умов договору. Відмовляючи у стягненні 3 % за порушення грошового зобов'язання та інфляційних витрат суд виходив з того, що сторони за договором визначили інший розмір процентів. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що ці вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому суд також послався на сплив позовної давності.
Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі (на купівлю автомобіля), особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями ч. 5 ст. 11, частин 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6-1746 цс.
Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено щомісячну плату за обслуговування кредиту у розмірі 1,3000 % від суми виданого кредиту.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у зазначеному пункті не зазначено, за які саме послуги цю комісію встановлено та фактично позичальник мав сплачувати за послуги, що супроводжували кредит, а така умова договору не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Не врахувавши зазначені обставини першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
У зв'язку з цим рішення суду в частині задоволення позову ПАТ «Родовід Банк» про стягнення плати за обслуговування кредиту та пені за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові щодо стягнення плати за обслуговування кредиту та пені за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту.
Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ «Родовід Банк» щодо нарахування трьох відсотків річних від простроченої плати за обслуговування кредиту та інфляційного відшкодування на зазначену суму.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. 3.6 кредитного договору колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони на власний розсуд погодили розмір пені за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, та встановили, що позичальник зобов'язується сплачувати банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості. Визначити на час укладення договору розмір пені неможливо, оскільки таке питання залежить від дій позичальника та його добросовісності у виконанні умов договору. А тому доводи апеляційної скарги, що розмір пені, встановлений договором є несправедливим, оскільки перевищує розмір кредиту не можна визнати обґрунтованими.
Відтак висновки суду про те, що зустрічний позов в частині визнання недійсним п. 3.6 кредитного договору задоволенню не підлягає є правильними.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції не звернув уваги на заяву відповідача про зменшення розміру пені з посиланням на те, що її розмір, навіть у межах позовної давності, у десятки разів перевищує суму заборгованості по кредиту. Колегія суддів також звертає увагу на те, що банк не надав даних про понесені ним збитки у зв'язку з порушенням позичальником строків внесення платежів та не вказав, які були перешкоди звернення з позовними вимоги про стягнення заборгованості з часу припинення виконання відповідачем зобов'язань. Колегія суддів звертає увагу також на розмір виконаних позичальником зобов'язань за договором..
Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення пені за несвоєчасне погашення кредиту до 500 000 грн., а пені за несвоєчасне погашення відсотків до 200 000 грн.
ОСОБА_2 вносив кошти на погашення кредитної заборгованості до жовтня 2013 року. Банк звернувся з позовом до суду 26.03.2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не взяв до уваги його заяву про застосування позовної давності колегія суддів вважає безпідставними. Будь - яких доказів на спростування розрахунку заборгованості по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач не надав.
Колегія суддів позбавлена права автоматично виключити із суми заборгованості кошти, які банком зараховані як плата за обслуговування кредиту, оскільки вимог про застосування наслідків недійсності правочину ОСОБА_2 не заявляв. Положення статті 303 ЦПК України надають право апеляційному суду у визначених законом випадках вийти за межі апеляційної скарги, проте вихід за межі позовних вимог чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачений.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який - прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики у урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
При цьому три проценти річних від простроченої суми та проценти за позикою підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає захистом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних затрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року № 6-2129 цс 16.
Не врахувавши зазначених положень суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову банку щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.
Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 3 % річних від простроченої сплати кредиту у розмірі 50 923,81 грн. та 3 % річних від простроченої сплати відсотків по кредиту у розмірі 20 379,23 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення плати за обслуговування кредиту та відмови у стягнення 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, а також зустрічного позову ОСОБА_2 в частині відмови у визнанні пункту 1.5.1 кредитного договору недійсним підлягає скасуванню, а в частині стягнення пені зміні. В решті рішення залишити без змін.
У зв'язку з цим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.
Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за кредитом у розмірі 27 395,94 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 842,29 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 500 000 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 200 000 грн., 3 % річних від простроченої сплати кредиту у розмірі 50 923,81 грн., 3 % річних від простроченої сплати відсотків по кредиту у розмірі 20 379,23 грн. та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
В решті позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 1.5.1 кредитного договору, укладеного між Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та ОСОБА_2 27 червня 2008 року.
В решті зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді