73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 лютого 2017 року Справа № 923/1450/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства "Скадовський кооперативний ринок" Скадовського районного споживчого товариства
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про зобов'язання звільнити торгівельні місця,
за участі представників:
позивача - Петренко Н.О. (представника за дорученням),
відповідача - Старчеуса С.І. (адвоката),
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити торговельні місця № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 1/2 шляхом вивезення кіосків за межі території ринку. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на закінченні дії договору, укладеного між сторонами, № ДГ-0000186 про закріплення (бронювання) торговельного місця від 01.11.2015, який, на думку позивача, за своєю юридичною природою є змішаним, тобто в ньому поєднані правовідносини щодо найму та надання послуг, а також відмови відповідача від звільнення майданчика, який був переданий у користування для здійснення торговельної діяльності на ринку.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на пролонгацію дії договору про закріплення (бронювання) торговельного місця у відповідності до його пункту 5.2., оскільки ним не отримувалися листи позивача про припинення дії договору.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 17, 31 січня та 14 лютого 2017 року.
Крім викладеного судом встановлено, що 01.11.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір № ДГ-0000186 про закріплення (бронювання) торговельного місця, за умовами якого позивач закріплює (бронює) за відповідачем торгівельне місце № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 1/2 розміром 2 х 2,5 м для торгівлі промисловою групою товарів, яке розташоване на території Скадовського кооперативного ринку за адресою: АДРЕСА_1; а відповідач зобов'язався сплачувати вартість такого бронювання у розмірі 150 грн на місяць.
За змістом пункту 5.1. договору він укладений до 30.04.2016, а за пунктом 5.2. - договір може бути автоматично продовжено, якщо відповідач продовжує користуватися закріпленим за ним торговим місцем після закінчення строку дії договору за відсутності протягом 10 днів до закінчення строку дії договору письмових заперечень позивача.
Абзацом 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Зокрема, під час судового розгляду справи сторонами підтверджено, що позивачем відповідачу за вказаним договором не передавалося в користування будь-яке рухоме або нерухоме майно, оскільки торговельне місце представляє собою земельну ділянку, на якій розміщені кіоски, належні відповідачу, та які на ній були встановлені.
Будь-яких інших доказів щодо передачі за вказаним договором у користування визначеного майна позивачем не надано.
Аналізуючи правову природу укладеного між сторонами договору суд зазначає, що статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а у відповідності до статті 761 того ж Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Проте, за договором № ДГ-0000186 позивачем не передавалося у користування (найм, оренду) відповідачу торговельне місце, якому б були характерні особливості майна, яким у відповідності до статті 190 ЦК України вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Натомість статтею 901 ЦК України надане визначення договору про надання послуг. Так, за цією статтею за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а останній зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В даному випадку саме бронювання торговельного місця може складати послугу, але воно, фактично, спожите в момент підписання договору про бронювання та не є триваючим у часі.
Таким чином, доводи позивача про укладення між сторонами комплексного договору найму та про надання послуг судом не приймаються до уваги, оскільки такі правовідносини не містяться в укладеному договорі № ДГ-0000186.
Разом з тим, на розсуд суду, між сторонами існують правовідносини щодо передачі в користування позивачем земельної ділянки для розміщення на ній торговельних кіосків відповідача.
Так, як слідує з Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_4 Скадовському кооперативному ринку Скадовського районного споживчого товариства надано у постійне користування для розміщення центрального ринку в АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 0,8148 га.
Судовими рішеннями Господарського суду Херсонської області та Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/279/16 від 20.05.2016 та від 14.09.2016 відповідно встановлено, що названа земельна ділянка надана фактично у користування Дочірньому підприємству «Скадовський кооперативний ринок» Скадовського районного споживчого товариства, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань скороченою назвою дочірнього підприємства є «Скадовський кооперативний ринок». Ці обставини не потребують повторного доведення у відповідності до частини 3 статті 35 ГПК України.
З аналізу схеми торгових місць на Скадовському кооперативному ринку та плану зовнішнього користування земельною ділянкою, який є складовою частиною названого вище Державного акту на землю, вбачається, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні кіоски, є частиною земельної ділянки, наданою позивачу у постійне користування.
За таких обставин, між сторонами існує спір щодо звільнення земельної ділянки, на якій розміщені кіоски, належні відповідачу.
Безпосередньо земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються серед іншого Земельним кодексом України.
Так, частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за частиною 3 цієї ж статті - захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 15 ЦК України встановлено право на захист цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а статтею 16 того ж Кодексу та статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту порушених прав.
На підставі викладеного суд зазначає, що позивачем обрано спосіб захисту порушених прав, який не відповідає наявним між сторонами правовідносинам, а також при наявності спірних земельних правовідносин позивачем заявлено вимогу про звільнення торговельних місць, які не мають характерних особливостей речі, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому заперечення відповідача щодо пролонгації дії договору до уваги судом не приймаються, оскільки вони не мають істотного значення для вирішення даного спору з наведених вище обґрунтувань.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає про віднесення судового збору на позивача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення підписане - 15.02.2017
Суддя М.К. Закурін