"15" лютого 2017 р. Справа № 9/83
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західметалгруп" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західметалгруп" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Відповідно положень ст. 2-1 ГПК України, у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу. Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 лютого 2017 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги передано судді Політиці Н.А. за номером справи №9/83, оскільки у провадженні судді Політики Н.А. перебуває справа № 9/83 про визнання банкрутом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999р. № 784-ХIV із змінами та доповненнями).
Під час авторозподілу даної позовної заяви працівники апарату суду керувалися частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013 року).
Проте, питання порушення позовного провадження у справі про банкрутство, або об'єднання справи про банкрутство та справи позовного провадження, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19 січня 2013 року) (далі - Закон про банкрутство) не передбачено.
Згідно з частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частина 4 статті 10 Закону про банкрутство кореспондується з положеннями пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК України), та розглядаються у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини 10, 11 статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина 8 статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
У статті 20 Закону про банкрутство передбачено розгляд заяви, поданої в порядку цієї статті, в межах провадження у справі про банкрутство, проте, не у позовному провадженні. При цьому, вимоги такої заяви стосуються саме особи боржника та можуть бути задоволені у разі встановлення наявності передбачених статтею 20 Закону про банкрутство підстав.
Крім того, звернення до господарського суду з позовною заявою передбачає її розгляд у позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство і, в такому разі, положення статті 20 Закону про банкрутство застосуванню не підлягають.
Вимоги даного позову ґрунтуються на порушеннях загальних вимог Цивільного кодексу України при укладенні оспорюваних договорів, при цьому, позивачем визначено відповідачем не тільки боржника, а й іншу особу (ТзОВ "Західметалгруп").
ТзОВ "Фірма "Восток", як позивач, звертався саме із позовною заявою, а не із заявою в порядку статті 20 Закону про банкрутство.
Також слід зазначити, що справа № 9/83 про визнання банкрутом ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" розглядається відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999р. № 784-ХIV із змінами та доповненнями), норми статей якого таких підстав, які зазначені в ст.ст. 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013 року) не містять.
При цьому, в силу приписів ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, у справі про банкрутство господарським судом можуть прийматись ухвали та постанови; прийняття у справі про банкрутство рішень не передбачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2015 року у справі № 905/5359/13-908/4643/14. В значеній постанові міститься також обов'язкова для суду першої інстанції вказівка про необхідність розгляду кожного зі спорів в окремому позовному провадженні.
Статтею 20 ГПК України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З огляду на зазначене, враховуючи, що при реєстрації та передачі судової справи раніше визначеному складу суду, - позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 ГПК України, суддя господарського суду Рівненської області Політика Н.А. заявляє самовідвід.
Згідно з п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року, у разі задоволення відводу або самовідводу заміна судді здійснюється автоматизованою системою на підставі рішення про відвід (самовідвід) у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.
Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заявити самовідвід по розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західметалгруп" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, в межах справи №9/83 за заявою трудового колективу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" про визнання банкрутом.
Суддя Політика Н.А.