"14" лютого 2017 р. Справа № 916/2144/15
За позовом: Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська міська інвестиційна компанія”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”
2) Приватного підприємства „Елас-Комбі”
3) Приватного підприємства фірми “Стенфорд-Інвест”
4) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ів-Інвест ЛТД”
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін
Представники сторін:
від прокурора: Тунік В.М., згідно посвідчення
від позивача: ОСОБА_1І, згідно довіреності № 277/исх-гс від 26.12.2016р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи - ТОВ „АРТ”: не з'явився
від третьої особи - ПП „Елас-Комбі”: не з'явився
від третьої особи - ПП фірми “Стенфорд-Інвест”: не з'явився
від третьої особи - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД”: ОСОБА_2, згідно довіреності від 22.06.2016р.
СУТЬ СПОРУ: про витребування майна з чужого незаконного володіння
Ухвалою суду від 29.12.2016р. справу №016/2144/15 прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.
Ухвалою суду від 30.01.2017р. замінено у справі неналежного відповідача - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” на належного - ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія”, залучено ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
30.01.2017р. за вх.№2-498/17 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” подала до суду клопотання про залучення до участі у справі Державну казначейську службу України, Міністерство юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3. В обґрунтування вказаного клопотання товариство послалось на те, що рішення національних судів по цій справі можуть створити обов'язок у вказаних осіб здійснити виплату коштів з державного бюджету, а також на те, що центральна влада України у даному провадженні не представлена.
Так, заявник вказує, що згідно з практикою ЄСПЛ, а саме, за рішеннями від 16.08.2013р. по справі „Максименко та Герасименко проти України”, рішення по справі „Москаль проти Польщі”, рішення у справі „Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, рішення у справі „Тоскута та ін. проти Румунії” - скасування права власності на майно, переданого помилково, принцип „належного урядування” не тільки вимагає від органів влади здійснення оперативних заходів для виправлення помилки, але й виплати достатньої компенсації або іншого типу відповідного відшкодування його колишньому добросовісному власнику. Звідси, заявник вважає, що у разі скасування права власності на спірне майно саме держава відповідно до принципу „пропорційності” має компенсувати вартість такого майна, тоді як прокуратура вимагає передати ОМР приватну власність товариства без жодної компенсації. Крім того, ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” вказує, що така компенсація має виплачуватись не з місцевого бюджету, а з державного бюджету України у відповідності до ч.4 ст.8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Одночасно, участь Міністерства юстиції України заявник вважає необхідним з підстав того, що згідно ч.3 ст.8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” воно є органом представництва України в Європейському суді з прав людини та має вживати необхідних заходів щодо виконання рішень названого суду.
Також, посилаючись на положення абз.2 п.1 Постанови КМУ від 31.05.2006р. №784, згідно яких представництво України в Європейському суді з прав людини здійснюється через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, завданням якого, зокрема, є виявлення причин порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950року, розроблення пропозиції щодо їх усунення та недопущення порушень у майбутньому, заявник вважає необхідною участь у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3
Прокуратура Одеської області проти вказаного клопотання третьої особи заперечує, про що виклала у письмових запереченнях від 07.02.2017р. за вх.№2966/17. Так, прокуратура вказує, що Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950року ратифікований Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР і з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29.06.2004р. застосовується національними судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику ЄСПЛ, яка згідно зі ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується українськими судами як джерело права. Як вказує прокуратура, за практикою ЄСПЛ оцінювання посягання на право власності залежить від наявності наступних критеріїв: законності такого втручання, його відповідності суспільним інтересам та пропорційність переслідуваним цілям.
Прокурор також, відмічає, що з огляду на те, що у даній господарській справі позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним, сумніви суб'єктів звернення не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності. Крім того, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об'єкт вибув із комунальної власності, такому інтересу не відповідає. Крім того, прокурор не вбачає підстав вважати порушеним і принципу пропорційності, оскільки добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі ст.661 ЦК України, яка встановлює, право добросовісного покупця на відшкодування збитків за рахунок продавця.
Обгрунтовуючи заперечення з приводу залучення до розгляду справи третіми особами без самостійних вимог ДКСУ, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3, прокурор, вказує, що судом до участі у справі залучені всі попередні власники спірного майна, у зв'язку з чим відповідач не позбавлений права звернутись до них із вимогою про відшкодування збитків, завданих через витребування майна, з огляду на що не вбачає підстав для залучення вищеназваних органів до участі у справі.
Позивач у своїх поясненнях від 13.02.2017р. за вх.№3489/17 з приводу клопотання ТОВ "Ів-Інвест ЛТД" про залучення третіх осіб зазначає, що на жодному офіційному порталі в мережі Інтернет не міститься повного тексту рішення від 16.05.2013р. у справі "Максименко та Герасименко проти України" за заявою №49317/07. Натомість, окремі цитати судів перших інстанцій дають змогу дійти висновку, що в рішенні мова йде про неприпустимість порушення права фізичної особи на житло в гуртожитку, а отже, про інші правовідносини, які за жодним розширеним тлумаченням не можна використовувати під час розгляду даної справи. У рішенні Європейського Суду "Москаль проти Польщі" від 15.09.2009р., за заявою №10379/05, зазначено, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція, на думку позивача, була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Із викладеного, ОМР вважає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок держави чи центральної влади України виплачувати справедливу компенсацію вартості майна, яке попередньо незаконно вибуло із комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якіщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, дослідивши клопотання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД”, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3., так як самий факт необхідності виконання судового рішення державними органами та іншими юридичними чи фізичними особами презюмується ч.1 ст.115 ГПК України, яка передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Одночасно, з врахуванням того, що всі попередні власники спірного майна залучені до участі у справі, а спірні правовідносини носять правовий характер витребування майна із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади, якщо припустити імовірність задоволення судом позовних вимог за даним позовом, то в обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної неправомірним відчуженням майна на користь відповідача може виникнути лише у когось із продавців цього майна, тобто, в даному випадку господарських товариств, які здійснюють свою діяльність на власний розсуд. Разом з цим, так як ст.41 Конвенції передбачено, що випалата потерпілій стороні справедливої сатисфакції у випадку визнання факту порушення Конвенції або протоколів до неї провадиться на етапі розгляду справи саме ЄСПЛ, тому є передчасним ствердження ТОВ "Ів-Інвест ЛТД" про результати розгляду даної справи всіма національними судовими інстанціями не на користь ТОВ "Ів-Інвест ЛТД", а саме, скасування права власності на спірне майно, та відповідно прийняття до розгляду ЄСПЛ позовної заяви господарського товариства про порушення права на мирне володіння своїм майном, розгляд такої справи та прийняття рішення на користь юридичної особи про стягнення компенсації з держави Україна, а відповідно залучення зазначених в клопотанні осіб до участі у розгляді справ.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” від 30.01.2017р. за вх.№2-498/17 про залучення до участі у справі третіх осіб.
Керуючись ст.ст.22, 27, 86 ГПК України, суд, -
1. Відмовити ТОВ „Ів-Інвест ЛТД” у задоволенні заяви від 30.01.2017р. за вх.№2-498/17 про залучення до участі у справі третіх осіб.
Суддя І.А. Малярчук