"07" лютого 2017 р.Справа № 916/3522/16
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про стягнення 85 059,89 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 85 059,89 грн., де 59 666,66 грн. - заборгованість по отриманому, але неоплаченому товару, 10 978,67 грн. - штраф за несвоєчасну оплату, 4 176,67 грн. - додатковий штраф за прострочення платежу понад 30 календарних днів, 10 237,89 грн. - нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2016р. позовну заяву (вх.№3774/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3522/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Письмові клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№99/17 від 04.01.2017р.) та (вх.№241/17 від 06.01.2017р.) судом були задоволені.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№2570/17 від 02.02.2017р.) та (вх.№2569/17 від 03.02.2017р.), які судом були задоволені.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України №18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:
04 травня 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки товарів №27246, згідно умов п.1.1. якого, порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та виплатити за них обумовлену вартість, визначену у накладній на поставку товару.
Відповідно до п.4.1. Договору оплата за поставлений товар проводиться Покупцем готівковим, або безготівковим шляхом на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Датою отримання товару вважається дата підписання накладної Покупцем.
За приписами п.6.1. Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу. За прострочення платежу понад 30 календарних днів Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми.
Зі змісту п.6.2. Договору вбачається, що за несвоєчасну оплату товару Покупець виплачує Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст.536 ЦК України), що вимірюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожний день такого прострочення.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31" грудня 2016 року, після закінчення терміну даного Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови Договір вважається пролонгованим на невизначений термін (п.9.1. Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору, позивач в період з 06.05.2016р. по 13.05.2016р. поставив відповідачу товар на загальну суму 73 666,66 грн., що підтверджується товарними накладними №1759530 від 06.05.2016р. на суму 30 1191,66 грн., №1796424 від 13.05.2016р. на суму 27 148,86 грн., №179645 від 13.05.2016р. на суму 16 326,14 грн., підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем та скріплені їх печатками.
Проте, відповідачем вартість отриманого товару було оплачено частково, в сумі 14 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12136 від 21.05.2016р. на суму 14 000,00 грн., внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 59 666,66 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем та скріплений печатками сторін.
З підстав існування боргу, 07.06.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу №247, яка останнім була залишена без розгляду.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки товару №27246 в частині здійснення оплати товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).
Таким чином, судом встановлено поставку позивачем відповідачу товару за договором поставки товарів №27246 на суму 73 666,66 грн., неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 59 666,66 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 59 666,66 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 978,67 грн. - штрафу за несвоєчасну оплату, 4 176,67 грн. - додаткового штрафу за прострочення платежу понад 30 календарних днів, 10 237,89 грн. - нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Дослідивши позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 978,67 грн. - штрафу за несвоєчасну оплату, передбачений п.6.1. Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою це є неустойка у вигляді пені, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Перевіривши розрахунок позивача пені судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір пені за кожний день прострочкиСума пені за період прострочки
30191.6612.05.2016 - 18.05.201670.1 %211.34
73666.6619.05.2016 - 20.05.201620.1 %147.33
59666.6621.05.2016 - 26.05.2016619.0000 %0.104 %*371.69
59666.6627.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*1643.28
59666.6624.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.090 %*1882.92
59666.6629.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %*2476.33
59666.6616.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*2054.10
59666.6628.10.2016 - 12.11.20161614.0000 %0.077 %*730.35
Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 9 517,34 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, встановлена судом в розмірі 9 517,34 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення додаткового штрафу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 4 176,67 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 10 237,89 грн. - нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне:
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року №14 (далі - Постанова) грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.
У зв'язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке.
У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.
Відповідно до абз.2 п.6.1. та абз.1 п.6.2. Постанови стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Зі змісту п.6.2. Договору вбачається, що за несвоєчасну оплату товару Покупець виплачує Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст.536 ЦК України), що вимірюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожний день такого прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача процентів судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума процентів за період прострочки
30191.6612.05.2016 - 18.05.2016719.0000 %0.104 %*219.43
73666.6619.05.2016 - 20.05.2016219.0000 %0.104 %*152.97
59666.6621.05.2016 - 26.05.2016619.0000 %0.104 %*371.69
59666.6627.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*1643.28
59666.6624.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.090 %*1882.92
59666.6629.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %*2476.33
59666.6616.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*2054.10
59666.6628.10.2016 - 07.12.20164114.0000 %0.077 %*1871.51
Отже загальна сума відсотків річних за користування чужими грошовими коштами за самостійним розрахунком суду складає 10 672,23 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем суму відсотків заявлено в меншому розмірі в сумі 10 237,89 грн., судом підлягають стягненню відсотки з відповідача в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 10 237,89 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", у зв'язку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 59 666,66 грн. - заборгованості за отриманий, але неоплачений товар, 9 517,34 грн. - пені, 4 176,67 грн. - штрафу за прострочення платежу понад 30 календарних днів, 10 237,89 грн. - нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 354,44 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66322, Одеська обл., Подільський район, с. Дібрівка, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (39000, Полтавська обл., Глобинський район, м. Глобине, вул. Карла Маркса, буд. №228, код ЄДРЮОФОПГФ 25167451) заборгованість за отриманий, але неоплачений товар в сумі 59 666 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп., пеню в сумі 9 517 (дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 34 коп., штраф в сумі 4 176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 67 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 10 237 (десять тисяч двісті тридцять сім) грн. 89 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 354 (одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн. 44 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України
Повний текст рішення складено 13 лютого 2017 р.
Суддя О.В. Цісельський