ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.02.2017Справа №910/16283/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні"
до Акціонерного товариства "Перша вантажна компанія"
про стягнення 2 118 200,00 рос. руб., що еквівалентно 864 225,60 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Тукало О.М. (довіреність № 354-ю від 19.12.2015)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Перша вантажна компанія" (відповідач) про стягнення 2 118 200,00 рос. руб., що еквівалентно 864 225,60 грн. за договором оренди вантажних вагонів ДД/А-13/15 від 13.01.2015.
З даного позову вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором оренди № ДД/А-13/15 від 13.01.2015.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що спори і розбіжності, які випливають із Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі якщо шляхом переговорів Сторони не змогли досягти згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у Господарському суді м. Києва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендодавець та арбітражному суді міста Москва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендар
Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") (2709-15) спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України.
Враховуючи вищевикладене даний позов підлягає розглядові Господарським судом міста Києва.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889- XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").
В зв'язку з вищевикладеним, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.09.2016 порушив провадження у справі № 910/16283/16, призначив її до розгляду на 08.12.2016, зобов'язав позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову даної ухвали у трьох примірниках для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та зупинив провадження у справі № 910/16283/16.
09.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшов переклад ухвали суду від 05.09.2016.
13.09.2016 Господарський суд міста Києва звернувся з дорученням до Арбітражного суду міста Москви про вручення документів Акціонерному товариству "Перша вантажна компанія", яке не є резидентом України та зареєстровано відповідно до законодавства Російської Федерації.
29.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 поновлено провадження у справі №910/16283/16 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 розгляд справи №910/16283/16 відкладено на 09.02.2017, зобов'язано позивача подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва № 910/16283/16 від 08.12.2016 для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та зупинено провадження у справі № 910/16283/16.
13.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Арбітражного суду міста Москви надійшла ухвала від 14.11.2016 у справі № А40-201589/16-159-1736 про виконання судового доручення.
15.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
09.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 поновлено провадження у справі №910/16283/16.
В судове засідання 09.02.2017 з'явився представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 09.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 14.11.2016 року у справі № А40-201589/16-159-1736.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 09.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Суд зазначає, що 19.12.1992 Україна приєдналася до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").
Згідно з підпунктом "в" частини першої статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.
Відповідно до частини 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, що була підписана та ратифікована Україною й Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань Акціонерним товариством "Перша вантажна компанія" за договором оренди № ДД/А-13/15 від 13.01.2015.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що спори і розбіжності, які випливають із Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі якщо шляхом переговорів Сторони не змогли досягти згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у Господарському суді м. Києва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендодавець та арбітражному суді міста Москва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендар
Враховуючи вищевикладене, даний позов підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва за законодавством України.
Так, 13.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" (орендодавець) та Акціонерним товариством "Перша Вантажна Компанія" (орендар) укладено Договір оренди вантажних вагонів №ДД/А-13/15, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату в оренду 110 вагонів-цистерн (далі вагонів), призначених для перевезення нафти та нафтопродуктів відповідно до узгоджених сторонами маршрутів, а орендар зобов'язується прийняти вагони та сплачувати орендну плату в порядку та на умовах цього Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору строк оренди розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі вагонів в оренду та встановлюється по 31.12.2016 включно.
Передача орендодавцем вагонів в оренду та їх повернення орендарем оформлюється актом прийому-передачі (Акт), які оформляються відповідно до Додатку №1 до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін. Якщо представник Сторони підписує Акт на підставі доручення, то екземпляр доручення має бути переданий іншій Стороні під час підписання Акта. З моменту підписання відповідного Акту Сторонами, він стає невід'ємною частиною цього Договору. Датою прийому-передачі Вагонів в оренду/із оренди є дата зазначена в Акті (п.3.1 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору, прийом вагонів в оренду здійснюється орендатором протягом 2 діб від дати їх прибуття на станцію передачі Валуйки Південно-Східної залізниці. Дата передачі вагонів в оренду вважається дата відмітки в документах "Ввоз разрешен" митним органом, що знаходиться на митній території Російської Федерації, відображена в Акті на передачу вагонів в оренду.
Розмір орендної плати в цьому Договорі встановлюється відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №3), який є невід'ємною частиною цього Договору (п.5.1 Договору).
Протоколом погодження договірної ціни від 01.11.2015 сторонами було встановлено плату за один вагон на добу в рублях Російської Федерації, включаючи ПДВ у розмірі 350,00 російських рублів.
Відповідно до п. 5.4 Договору, Орендар зобов'язується перераховувати Орендодавцю орендну плату щомісячно на умовах 100% оплати на підставі рахунків виставлених орендодавцем, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.
Всі платежі до цього Договору здійснюються в рублях Російської Федерації (п. 5.5 Договору).
Приписами п. 5.6 Договору встановлено, що сторони щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітнім місяцем підписують акти наданих послуг відповідно до форми, узгодженої сторонами в Додатку №4 цього Договору, з додатком до актів "Розрахунку кількості вагоно-діб знаходження вагонів в оренді до оплати" .
Відповідно до п. 5.7 Договору, орендодавець виставляє орендарю рахунки відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 9.1 Договору, цей Договір вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2016 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.
Позивач зазначив, що виконав зобов'язання належним чином, факт передачі в оренду 110 цистерн підтверджується наступним актами: Акт №1/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 23.03.2015, акт №2/ДД/А-13/15 прийому передачі від 30.12.2015, акт №3/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 09.02.2016, акт №4/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 21.02.2016.
Позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що ним, на виконання умов Договору, було виставлено наступні рахунки-фактури №85 від 31.05.2016, №92 від 30.06.2016. Проте, відповідачем не було виконано зобов'язання за Договором належним чином, в зв'язку із чим було порушено терміни оплати наданих послуг за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 року.
Надання позивачем відповідачу послуг підтверджується Актами наданих послуг №95 від 31.05.2016 та №119 від 30.06.2016 на загальну суму 2 118 200,00 рос. руб.
Сторони передбачили вирішення усіх суперечок і розбіжностей шляхом переговорів у пункті 7.1 Договору.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №Ю-706/Г від 16.08.2016 з вимогою сплатити суму заборгованість у розмірі 2 118 200,00 російських рублів. Як зазначає позивач, у відповідь він отримав лист від відповідача № АО-47/10-489/16 від 23.08.2016, відповідно до якого останній просив скорегувати умови і строки оплати за Договором.
Однак, за твердження позивача, оплата заборгованості так і не надійшла.
З огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 118 200,00 російських рублів, що еквівалентно 864 225,6 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Судом встановлено, що позивачем на підставі договору оренди вантажних вагонів № ДД/А-13/15 від 13.01.2015 було передано, а відповідачем було прийнято 110 цистерн в оренду, що підтверджується актом №1/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 23.03.2015, актом №2/ДД/А-13/15 прийому передачі від 30.12.2015, актом №3/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 09.02.2016, актом №4/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 21.02.2016, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до п. 5.4 Договору, зобов'язаний був перераховувати орендодавцю орендну плату щомісячно на умовах 100% оплати на підставі рахунків виставлених Орендодавцем, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Сторонами погоджено орендну плату в розмірі 350,00 російських рублів за однин вагон/ добу.
Позивачем на виконання вимог п.5.7 Договору було виставлено відповідачу рахунки №85 від 31.05.2016 та №92 від 30.06.2016.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 2 118 200,00 рос. руб., доказів оплати заборгованості матеріали справи не місять та сторонами справи суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" про стягнення 2 118 200,00 рос. руб., що еквівалентно 864 225,60 грн. повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Перша Вантажна Компанія" (105064, Російська Федерація, м. Москва, вул. Стара Басманна, буд. 12, будівля 1, ОДРН 1137746982856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд 72, літера А, код 35839738) заборгованість у розмірі 2118200,00 рос. руб., що еквівалентно 864 225,60 грн. та 12 391,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2017.
Суддя С.О. Турчин