10 лютого 2017 року м. Київ К/800/1134/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Перемога" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2015 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Перемога" звернулось до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про: визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"" Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін від 16 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 05 лютого 2014 року, 17 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, укладених між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та позивачем та визнання протиправним і скасування рішення відповідача, викладеного у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року №11/1-27130 про нікчемність правочину (договору), а саме договорів про внесення змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо визнання нікчемними укладених між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Перемога" договорів про внесення змін до кредитного договору № 51-2012 від 29 лютого 2012 року, а саме: від 16 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 05 лютого 2014 року, 17 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року №11/1-27130 про нікчемність укладених між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Перемога" договорів про внесення змін до кредитного договору №51-2012 від 29 лютого 2012 року, а саме: від 16 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 05 лютого 2014 року, 17 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року.
Стягнуто на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Перемога" здійснений ним судовий збір у розмірі 2436,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, та закрити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що 29 лютого 2012 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" як кредитором та позивачем як позичальником укладено кредитний договір № 51-2012, за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 3000000,00 грн., а позичальник зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути та сплатити проценти за користування, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі; процентна ставка - 19% річних; кінцевий термін погашення - 06 лютого 2013 року.
Разом з цим, між ПАТ "ВіЕйБі Банк" як кредитором, та ПОСП "Перемога" як позичальником до вищевказаного кредитного договору також укладались договори про внесення змін, якими зокрема вносились зміни до процентної ставки та/або строку сплати процентів.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік, починаючи з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.
Окрім цього, відповідачем надіслано ПОСП "Перемога" повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 28 серпня 2015 року №11/1-27130, яким, посилаючись на п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI повідомив про нікчемність договорів про внесення змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність правових підстав для визнання укладених правочинів нікчемними, а тому дії відповідача суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням частини другої статті 228 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Підстави визнання правочинів нікчемними містяться у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Слід зауважити на правильність висновків судів попередніх інстанцій стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, з приводу того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, висновок Верховного Суду України у вищевказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2343-XII банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Тобто, нормами Закону № 2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону №2343-XII законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Слід звернути увагу, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.
Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до статті 7 Закону №2343-XII порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" № 8 від 20 травня 2013 року.
Вищевказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі № 992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.
Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог статті 17 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Перемога" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного суду України М. І. Смокович
Суддя М.І. Смокович