"02" лютого 2017 р. м. Київ К/800/19379/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Веденяпіна О.А.
Островича С.Е.
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представника позивача Шкаровського Д.О.
представник відповідача Диби Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016
у справі № 2а-17238/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Оптіма») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2012 № 0016531503.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 касаційну скаргу ТОВ «Оптіма» задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 2а-17238/12/2670 скасовано; справу № 2а-17238/12/2670 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 31.10.2012 № 919/15-3.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Оптіма» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового періоду) за вересень 2012 року) на 4334027,00 грн.
При перевірці податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року відповідачем встановлено, що ТОВ «Оптіма» задекларовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, сформований за придбаними товарами/послугами протягом терміну позовної давності платником податку на додану вартість, які є неоплаченими (колонка 4 додатку 2), а тому такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами у платника відсутнє.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 №0016531503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у 4334027,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем допущено методологічну помилку, яка призвела до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, тому висновок акту перевірки про завищення задекларованого позивачем у рядку 24 податкової декларації за вересень 2012 року залишку від'ємного значення є правильним, а прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення правомірним.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 4.6.1, 4.6.2 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (далі по тексту - Порядок), якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Підпункт 4.6.3 пункту 4.6 розділу V Порядку передбачає, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
У відповідності до підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Згідно з підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділу V Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Таким чином, за наявності в наступному звітному податковому періоді від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість платник податку обов'язково заповнює та подає додаток 2.
Відповідно до затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 форми додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість містить у собі, зокрема таблицю з наступними графами: 1 - «№ з/п»; 2 - «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду)»; 3 - «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування)*»; 4 - «Значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду».
При цьому у примітці до графи 4 зазначено «*За винятком платників, які відповідно до пункту 200.5 статті 200 розділу V Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Для таких платників значення графи 3 дорівнює значенню графи 5».
З огляду на зазначене, графу 4 додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість не заповнюють тільки ті платники податку, які відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування; решта ж платників податків заповнює усі графи таблиці додатку 2, у тому числі графу 4; в той же час необхідність заповнення графи 4 додатку 2 не ставиться в залежність від декларування платником податку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а декларування залишку від'ємного значення (рядок 22, 24 податкової декларації) вже є достатньою підставою для заповнення вказаної графи.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2012 ТОВ «Оптіма» подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року разом з додатком 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у зв'язному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)».
В податковій декларації у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)» та у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» позивач задекларував суму в розмірі 5335611,00 грн.
Значення рядка 22 податкової декларації перенесено до рядка 3 додатку 2, значення рядка 24 податкової декларації перенесено до рядка 5 додатку 2.
На підставі додатку 2, поданого позивачем 10.10.2012 та копія якого міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що ТОВ «Оптіма» не заповнило графу 4 додатку 2 та не зазначило суму частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включеної до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашеної податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем допущено методологічну помилку, в той же час суд дійшов висновку, що допущення методологічної помилки при заповненні декларації не може бути безумовною підставою для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів відповідачем вказано, що такий залишок сформований за придбаними товарами/послугами, які протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченими.
В той же час, як вбачається з наданої позивачем первинної документації, залишок від'ємного значення з ПДВ за вересень 2012 року позивачем сформовано щодо отриманих в попередніх періодах від постачальників товарів, які позивачем фактично оплачені.
Матеріалами справи підтверджено, що товари, які були отримані позивачем від контрагентів за вищезазначеними договорами були оплачені. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться виписки з банківських рахунків про перерахування грошових коштів контрагентам.
В той же час, усі належні докази, первинні бухгалтерські документ щодо придбання та оплати товарів відповідачем не спростовані.
Окремо судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки про порушення ТОВ «Оптіма» вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102 та підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України щодо декларування залишку від'ємного значення за неоплаченими протягом терміну позовної давності товарами/послугами, можуть бути зроблені під час проведення документальної перевірки з урахуванням первинних документів, а не камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях.
Також, актом про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптіма» №190/07-03/31084845 від 24.12.2010 (додаток № 13 до позову) підтверджена правомірність формування податкового кредиту позивача за період з січня 2007 року по березень 2010 року (включно), але встановлена неможливість бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ, оскільки об'єкт будівництва, при спорудженні якого формується податковий кредит, не введений в експлуатацію.
З огляду на зазначене, висновок податкового органу, що придбані позивачем товари, за якими сформований залишок від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, є неоплаченими не відповідає дійсності та спростовується наданими доказами.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)О.А. Веденяпін
(підпис)С.Е. Острович