08 лютого 2017 року м. Київ К/800/3073/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання нечинним Тимчасового порядку,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив визнати нечинним Тимчасовий порядок встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений Міністром оборони України 17.02.2016 (телеграма НР 248/3/11/112 від 17 лютого 2016 року).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Судами правильно встановлено, що 17 лютого 2016 року Міністром оборони України затверджено Тимчасовий порядок щомісячного розміру премії військовослужбовцям Збройних Сил України, який затверджено Міністром оборони України та доведено телеграмою від 17.02.2016 року № 248/3/11/112.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» премії віднесено до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
За змістом абзаців 1 та 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається у тому числі Міністром оборони України.
На виконання вимог названої норми права Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі за текстом - Постанова № 1294).
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі за текстом - Інструкція).
Цією Інструкцією визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 1.1 Інструкції).
Судами також було встановлено, що оскаржуваний у межах спору Тимчасовий порядок встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України, розроблений відповідно до Постанови № 1294, Інструкції та затверджений Міністром оборони України 17.02.2016.
Доводи скаржника із посиланням на незатвердження названого Тимчасового порядку Міністром оборони України спростовуються матеріалам справи.
Зазначеним Тимчасовим порядком визначено критерії для встановлення премій військовослужбовцям, зокрема у контексті Постанови №1294 та Інструкції деталізовано у яких розмірах від максимальної суми премії наказами командирів військових частин може встановлюватися премія у разі накладення на військовослужбовців дисциплінарних стягнень, а також конкретизовано умови, за яких премії не встановлюються та у яких випадках не виплачуються.
Таким чином, оскаржуваним Тимчасовим порядком жодних нових норм не створено, а розроблено його для уточнення існуючих положень Постанови №1294 та Інструкції.
За таких обставин, зазначений акт не підлягає державній реєстрації та антикорупційній експертизі відповідно до пп. «д» п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади № 731, згідно із яким не підлягають державній реєстрації акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.
В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржуваний Тимчасовий порядок не є нормативно-правовим актом, в той же час дія цього порядку поширюється на всіх військовослужбовців, а отже і актом індивідуальної дії його не можна визнати.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання нечинним Тимчасового порядку.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Заїка