08 лютого 2017 року м. Київ К/9991/12736/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_1 до Менського районного військового комісаріату Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року,
У січні 2007 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що в травні 2006 року була попереджена про звільнення у зв'язку з проведенням організаційних заходів у військових комісаріатах Чернігівської області в 2006 році. Після отримання усної відмови військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо переведення її на будь-яку вакантну посаду з тих на заміщення яких здійснюється конкурсний відбір, 11 вересня 2006 року написала заяву про допуск на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади спеціаліста II категорії. 9 жовтня 2006 року проведено іспит на відбір кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців у Менському районному військовому комісаріаті Чернігівської області, за результатами якого переможцем визнано іншого конкурсанта. У жовтні 2006 року її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників.
Зазначала, що вказаний конкурс проведено з порушенням вимог законодавства, оскільки конкурсна комісія утворена неповноважною особою, перед початком конкурсу її не було ознайомлено з умовами конкурсу та переліком питань, у встановлені законом строки конкурсна комісія не повідомила про результати конкурсу.
Також зазначає, що її незаконно звільнено з роботи, оскільки військовий комісаріат був зобов'язаний запропонувати рівнозначну посаду, не був проведений остаточний розрахунок при звільненні, а саме, не відшкодовано витрати на службові відрядження.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, просила визнати протиправними дії посадових осіб Менського районного військового комісаріату щодо проведення конкурсу на заміщення вакантних посад головного спеціаліста, провідного спеціаліста, спеціаліста I категорії, спеціаліста II категорії, спеціаліста; визнати незаконним і скасувати рішення конкурсної комісії Менського районного військового комісаріату про відібрання на посаду спеціаліста II категорії ОСОБА_5 , наказ військового комісара про призначення на посаду спеціаліста II категорії Менського районного військового комісаріату ОСОБА_5 ; скасувати наказ військового комісара Менського районного військового комісаріату від 30 жовтня 2006 року №170 про звільнення, поновити на посаді начальника секретної частини і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2006 року по день поновлення на роботі; стягнути середній заробіток за час затримки виплати витрат на відрядження; відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача.
Справа розглядалась судами неодноразово, зокрема постановою Менського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, відмовлено у задоволені позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року рішення судів в частині проведення Менським районним військовим комісаріатом конкурсу на заміщення вакантних посад скасовано та направлено в цій частині на новий розгляд. В частині позовних вимог про скасування наказу військового комісара Менського районного військового комісаріату від 30 жовтня 2006 року №170 про звільнення ОСОБА_1 рішення судів визнано законними та обґрунтованими.
Після повторного розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року, відмовлено у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що новий штат військового комісаріату був введений у дію 31 жовтня 2006 року, тому з метою укомплектування штату відповідачем був правомірно оголошений конкурс на заміщення вакантних посад. З умовами конкурсу позивач була ознайомлена, що підтверджується її заявою про участь у конкурсі. Конкурсна комісія утворена відповідно до вимог Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. На час звільнення у відповідача були відсутні посади, а тому була відсутня можливість пропозиції рівнозначної посади. Передумовою відшкодування моральної шкоди є наявність вини відповідача, що судами не встановлено, відповідно відсутні підстави її відшкодування.
Колегія суддів погоджується з таким висновками судів та зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №169, рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.
Пунктом 10 даного Порядку передбачено, що державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов'язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести його до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс.
4 серпня 2006 року начальником Генерального штабу-Головнокомандувачем Збройних Сил України затверджено штат Менського районного військового комісаріату (№3/279), який введено в дію 31 жовтня 2006 року. Відповідно до затвердженого штату чисельність працівників військового комісаріату складала 20 одиниць, з яких 15 військовослужбовці та 5 працівники - головний спеціаліст, провідний спеціаліст, спеціаліст I категорії, спеціаліст II категорії, спеціаліст, тому для заміщення вказаних вакантних посад був оголошений конкурс, про що 9 вересня 2006 року опубліковано оголошення у засобах масової інформації. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність проведення конкурсу є обґрунтованим.
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс, документи передбачені пунктом 13 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців.
Відповідно до пункту 17 Порядку особи, документи яких не відповідають встановленим вимогам, за рішенням голови конкурсної комісії до конкурсу не допускаються, про що їм повідомляється кадровою службою з відповідним обґрунтуванням.
Якщо кандидат наполягає на участі у конкурсі за даних обставин, він допускається до конкурсу, а остаточне рішення приймає конкурсна комісія.
Пунктом 25 даного Порядку передбачено, що конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалося позивачем, незважаючи на відсутність у неї вищої освіти, вона наполягала на участі у конкурсі на заміщення вакантної посади спеціаліста II категорії та була допущена до конкурсу. Проте враховуючи кваліфікаційні вимоги до посади, перевагу було надано іншому кандидату, який мав вищу освіту.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині проведення Менським районним військовим комісаріатом конкурсу на заміщення вакантних посад, оскільки вказаним органом не були порушені права позивача при проведенні та оцінюванні результатів конкурсу, в якому вона приймала участь.
Що стосується доводів касаційної скарги в частині визнання неправомірним наказу військового комісара Менського районного військового комісаріату від 30 жовтня 2006 року №170 про звільнення позивача, то в даному випадку зазначене питання в цій частині розгляду не підлягає, оскільки вирішене по суті відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Швець
О.П.Стародуб
І.В.Штульман