08 лютого 2017 року м. Київ К/9991/32384/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до оперативного чергового Ніжинського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області Примушко С.М. про визнання дій неправомірними,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року,
У серпні 2011 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Оперативного чергового Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області Примушко С.М., в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача під час приймання за телефонною лінією « 102» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10 жовтня 2009 року приблизно о 8 годині на 40 кілометрі автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо складання ним рапорту від 10 жовтня 2009 року за фактом прийняття повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10 жовтня 2009 року приблизно о 8 годині на 40 кілометрі автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ»;
- визнати недійсним рапорт відповідача від 10 жовтня 2009 року за фактом прийняття повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10 жовтня 2009 року приблизно о 8 годині на 40 кілометрі автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації складеного ним рапорту від 10 жовтня 2009 року за фактом прийняття повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10 жовтня 2009 року приблизно о 8 годині на 40 кілометрі автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ»в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами 10 жовтня 2009 року на 40-му кілометрі автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ в умовах недостатньої видимості сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю чотирьох автомобілів, в тому числі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4
10 жовтня 2009 року о 8 год. 50 хв. до чергової частини Ніжинського MB УМВС в Чернігівській області надійшло повідомлення по телефонній лінії « 102» про те, що на автодорозі Кіпті-Глухів-Бачівськ через високий рівень задимленості відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій є потерпілі.
Зазначене повідомлення зареєстроване оперативним черговим Ніжинського MB УМВС України в Чернігівській області майором міліції CM. Примушко в Журналі реєстрацій заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються (ЖРЗПЗ) за № 2593 від 10 жовтня 2009 року.
Оперативним черговим С.М. Примушко складено рапорт від 10 жовтня 2009 року на ім'я в.о. Начальника Ніжинського MB УМВС, копія якого міститься у справі, в якому зазначено, що надійшло повідомлення від невідомого громадянина про ДТП.
Так, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач просить визнати незаконними дії (бездіяльність) оперативного чергового Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області Примушко С.М. які полягають у не встановленні та не внесенню до ЖЮГІЗ обов'язкових відомостей про особу, яка повідомила про дорожньо-транспортну пригоду 10 жовтня 2009 року.
Зокрема, позивач наголошує на тому, що зателефонувавши з власного мобільного телефону за телефонною лінією « 102» він повідомив, крім іншого, своє прізвище, ім'я та по-батькові, номер телефону, марки та державні номерні знаки всіх транспортних засобів, які потрапили в аварію. Проте, вказана інформація в повному обсязі не була відображена відповідачем в ЖРЗПЗ, що суперечить п. 3.14 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються.
Відмовляючи у задоволені позову, судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку не знайшло місце порушених прав позивача та не встановлено негативних наслідків, до яких призвело те, що відповідач, реєструючи заяву позивача про ДТП в ЖРЗПЗ, не зазначив повну інформацію про заявника.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 КАС України). За змістом цієї статті, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі (частина друга статті 69 КАС). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша статті 71 КАС).
Позивач ні у своїй заяві, ні у судовому засіданні не навів переконливих доводів та не надав доказів стосовно порушення відповідачем його прав, свобод та законних інтересів та у зв'язку з порушенням останнім статей 4,10 Закону України «Про міліцію», Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС від 14 квітня 2004 року № 400, Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 28 квітня 2009 року №181, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС від 4 жовтня 2003 року №1155.
Виходячи з того, що підставою для звернення до суду було саме невжиття відповідачем усіх заходів щодо оформлення телефонної заяви позивача про ДТП, яка мала місце 10 жовтня 2009 року приблизно о 8 годині на 40 кілометрі автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ», колегія суддів погоджується з висновками судів, що під час розгляду справи не знайшло підтвердження порушення прав позивача внаслідок вчинених відповідачем дій при прийнятті його заяви та реагування на неї, в тому числі порушення останнім норм чинного законодавства.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рапорт відповідача від 10 жовтня 2009 року за фактом прийняття повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт - являє собою одностороннє вольове владне дію державного органу виконавчої влади або його посадової особи, що забезпечує реалізацію правових норм у зв'язку з конкретною справою, що викликає виникнення, зміну або припинення конкретних правовідносин, прав і обов'язків точно визначених суб'єктів права. Індивідуальний правовий акт адресований конкретному суб'єкту, застосовується одноразово і не зберігає свою дію після того, як припинилися конкретні відносини, передбачені даним актом і є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на суб'єкт владних повноважень.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний рапорт не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача, тобто, акт не тягне несприятливих наслідків для позивача та не є обов'язковим для нього.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний рапорт є лише засобом документування і не встановлює відповідальності для осіб, не встановлює та не змінює правовідносини, рапорт є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Швець
О.П.Стародуб
І.В.Штульман