Справа № 802/1859/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
09 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Томашук А.В.,
представника позивача - Сарафанюк А.П., представник на підставі довіреності
представника відповідача - Зюбанов В.В., представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
У листопаді 2016 року спільне українсько-іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині нарахування пені.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. Апелянт вказав на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, 15.01.2016 року СУІП TOB "Сперко Україна" (Продавець) укладено контракт № 35/01/16-КС/М із нерезидентом - Компанією "Amofarm" SRL, Республіка Молдова (Покупець).
Предметом контракту № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року є здійснення операцій купівлі - продажу рецептурних та безрецептурних лікарських засобів.
Згідно з умовами розділу 3 контракту, оплата за товар здійснюється в євро на умовах відстрочки платежу. Покупець зобов'язується оплатити відповідну партію товару не пізніше 75 днів з дати оформлення експортної митної декларації (а.с. 18-21).
Згідно з митною декларацією №401090002/2016/008110 від 13.04.2016 року на виконання умов контракту, СУІП TOB "Сперко Україна" відвантажило на користь нерезидента - Компанії "Amofarm" SRL, Республіка Молдова товар (лікарські засоби) на суму 27600,56 євро (803738,41 грн) (а.с. 22).
Також відповідно до митної декларації №401090002/2016/009241 від 25.04.2016 року позивач відвантажив на користь нерезидента - Компанії "Amofarm" SRL, Республіка Молдова товар (лікарські засоби) на суму 14024,07 євро (400310,74 грн) (а.с. 23).
На виконання вимог п. 5.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999 року № 136 ПАТ "МЕГАБАНК" надав Вінницькій ОДПІ інформацію про перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків СУІП TOB "Сперко Україна" по контракту №35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року (а.с. 49).
В період з 11.10.2016 року по 18.10.2016 року, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 11.10.2016 року № 1272, головним державним ревізором - інспектором сектору перевірок фінансових операцій управління аудиту Вінницької ОДПІ Захарчук Л.Й. проведено позапланову виїзну документальну перевірку СУІП TOB "Сперко Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року за період з 15.01.2016 року по 30.09.2016 року (а.с. 9).
За результатами проведення вказаної перевірки складено акт №1081/1404/20112362 від 21.10.2016 року, яким задокументовано порушення СУІП ТОВ "Сперко Україна" ст. 1 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за договором № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року. (а.с. 10-16).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000881404 від 03.11.2016 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в загальній сумі 83573,27 грн.
Частково не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також податковим повідомленням - рішенням Вінницької ОДПІ № 0000881404 від 03.11.2016 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки наданими відповідачем доказами доведено, що платежі по контрактах, укладених з позивачем надійшли на його валютний рахунок з порушенням граничного 90-денного строку проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.
Так, Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі Закон №185/94-ВР) встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Частиною 4 статті 2 Закону № 185/94-ВР встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
В силу п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - постанова НБУ від 03.03.2016 року №140) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що вона діяла у період з 05.03.2016 року до 08.06.2016 року включно.
Аналогічні норми закріплені в пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Вказана постанова набрала чинності з 09.06.2016 року та діяла до 14.09.2016 року включно.
Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 року № 361 (набрала чинності з 29.07.2016 року) внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342, а саме: збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із 90 до 120 календарних днів.
Таким чином, у період з 05.03.2016 року по 28.07.2016 року виручка нерезидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх рахунки у строк, що не перевищує 90 днів з дати митного оформлення товару, а з 29.07.2016 року - 120 днів.
За правилами частини 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). А відповідно до частини 2 вказаної статті, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
На виконання Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", постановою Національного банку України №136 від 24.03.1999 року, затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631.
Так, згідно із п. 1.3 Інструкції, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.2 Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
Згідно із п. 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.
Таким чином, юридичні особи мають право відкривати в банках як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.
При цьому датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем укладено контракти із нерезидентом-компанією «Amofarm» SRL Республіка Молдова, а саме: №35/01/16 - КС/М, здійснення операцій купівлі-продажу рецептурних та безрецептурних лікарських засобів.
Відповідно до умов розділу 3 контракту, оплата за товар здійснюється в євро на умовах відстрочки платежу. Покупець зобов'язується оплатити відповідну партію товару не пізніше 75 днів з дати оформлення експортної митної декларації.
Згідно з митною декларацією №401090002/2016/008110 від 13.04.2016 року на виконання умов контракту, СУІП TOB "Сперко Україна" відвантажило на користь нерезидента - Компанії "Amofarm" SRL, Республіка Молдова товар (лікарські засоби) на суму 27600,56 євро (803738,41 грн). Також відповідно до митної декларації №401090002/2016/009241 від 25.04.2016 року позивач відвантажив на користь нерезидента - Компанії "Amofarm" SRL, Республіка Молдова товар (лікарські засоби) на суму 14024,07 євро (400310,74 грн).
Як видно із акту перевірки №1081/1404/20112362 від 21.10.2016 року підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000881404 від 03.11.2016 року стало порушення СУІП TOB "Сперко Україна" законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за договором № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року (90 днів). При цьому, підставу нарахування пені відповідач пов'язував з датою оформлення документів для здійснення операцій експорту.
Виконуючи умови контракту позивач відвантажив на користь нерезидента товар - лікарські засоби згідно митної декларації №401090002/2016/008110 від 13.04.2016 року. Таким чином, граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією є 12.07.2016 року (13.04.2016 року + 90 днів).
Згідно п. 2.2 постанови Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).
Отже, виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, саме оформлення митної декларації є тим юридичним фактом, із яким законодавець пов'язує початок перебігу строків для повернення виручки в іноземній валюті, визначених чинним законодавством на момент його настання (момент настання юридичного факту). Оформлення митної декларації № 401090002/2016/008110 відбулося 13.04.2016 року, тобто у період чинності постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №140, якою встановлено 90-денний строк.
Станом на 13.07.2016 за розрахунками по контракту (за операцією, здійсненою 13.04.2016 року) утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 27600,56 євро, граничний строк погашення якої минув 12.07.2016 року. Відтак, 13.07.2016 року є днем виникнення порушення, яке кваліфікується як таке саме виходячи із норм постанови Правління Національного банку України, якою було встановлено 90-денний строк для розрахунків в іноземній валюті, тобто норм які діяли як на момент виникнення юридичного факту (оформлення митної декларації), так і на момент виникнення порушень (перевищення граничних строків).
Крім того, як вказав Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що подія порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті настала 13.07.2016 року, а тому для кваліфікації вказаного порушення повинен застосовуватись нормативно - правовий акт, який був чинним на момент такого порушення, а саме постанова Правління Національного банку України, яка передбачала 90-денний строк розрахунків.
Із банківської виписки з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року видно, що суму простроченої дебіторської заборгованості погашено в повному обсязі, шляхом надходження валютної виручки від нерезидента в сумі 27600,56 євро (759048,74 грн.), яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" №26038978010131 в ПАТ "МЕГАБАНК" (зарахування здійснено 29.07.2016 року).
35% отриманої суми валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 9660,20 євро/266307,68 грн.) було зараховано 01.08.2016 року на поточний валютний рахунок №2600097801014, відкритий позивачем в уповноваженому банку - ПАТ "МЕГАБАНК", що відповідає умовам контракту
Гривневий еквівалент в сумі 497127,38 грн. від обов'язкового продажу 65% отриманої від нерезидента валютної виручки у розмірі 17940,36 євро був зарахований 01.08.2016 року на поточний рахунок №26002010131, відкритий підприємством в уповноваженому банку - ПАТ "МЕГАБАНК".
Отже, у період 12.07.2016 року по 01.08.2016 року (20 днів) мало місце порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за контрактом № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року.
Разом з тим, згідно митної декларації № 401090002/2016/009241 від 25.04.2016 року позивач відвантажив на користь нерезидента товар на суму 14024,07 євро (400310,74 грн.) Граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією є 24.07.2016 року (25.04.2016 року +90 днів).
Оформлення митної декларації № 401090002/2016/009241 відбулось 25.04.2016 року, тобто у період чинності постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №140, якою встановлено 90-денний строк.
Однак, станом на 25.07.2016 року за розрахунками по контракту (за операцією, здійсненою 25.04.2016 року) утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 14024,07 євро, граничний строк погашення якої минув 24.07.2016 року. Відтак, 25.07.2016 року є днем виникнення порушення, яке кваліфікується як таке саме виходячи із норм постанови Правління Національного банку України, якою було встановлено 90-денний строк для розрахунків в іноземній валюті, тобто норм які діяли як на момент виникнення юридичного факту (оформлення митної декларації), так і на момент виникнення порушень (перевищення граничних строків).
Таким чином, подія порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті настала 25.07.2016 року, а тому для кваліфікації вказаного порушення повинен застосовуватись нормативно - правовий акт, який був чинним на момент такого порушення, а саме постанова Правління Національного банку України, яка передбачала 90-денний строк розрахунків.
Як видно із банківської виписки з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року суму простроченої дебіторської заборгованості погашено в повному обсязі, шляхом надходження валютної виручки від нерезидента в сумі 14024,07 євро (401041,90 грн.), яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" №26038978010131 в ПАТ "МЕГАБАНК" (зарахування здійснено 25.08.2016 року).
Отже, у період 25.07.2016 року по 26.08.2016 року (33 днів) мало місце порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за контрактом № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року.
Як видно із розрахунку пені за порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по експортному контракту (а.с. 16), за митними деклараціями №401090002/2016/008110 від 13.04.2016 року №401090002/2016/009241 від 25.04.2016 року, СУІП TOB "Сперко Україна" нараховано суму в загальному розмірі 83573,27 грн.
Із змісту акту перевірки, встановлено що станом на 29.07.2016 року граничний 90-денний строк розрахунків за операціями, здійсненими 13.04.2016 року та 25.04.2016 року по контракту № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року минув 12.07.2016 року та 24.07.2016 року відповідно.
Таким чином, починаючи із 13.07.2016 року та 25.07.2016 року за експортними операціями, які здійснені 13.04.2016 року та 25.04.2016 року за контрактом № 35/01/16-КС/М від 15.01.2016 року та розрахунки в іноземній валюті, за якими не проведено у встановлені законодавством строки, нараховувалась пеня, оскільки мав місце факт порушення строку розрахунків за експортною операцією.
Так, доводи апелянта ґрунтуються на тому, що в даному випадку необхідно застосовувати не постанову Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №140, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а постанову Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342, якою внесено зміни до постанови №140 та продовжено граничний строк здійснення розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті до 120 днів. При цьому позивач посилається на статтю 58 Конституції України в якій закріплено норму, що передбачає зворотну дію законів чи нормативно правових актів в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача з огляду на таке.
Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" набрала чинності 29.07.2016 року. Водночас, порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами від 15.01.2016 року настали до 28.07.2016 року
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Як зазначив Конституційний Суд України це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Також, як видно із змісту постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", документ не містить жодної вказівки щодо надання зворотної дії в часі даному нормативно-правовому акту.
Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки порушення законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті мали місце до набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", норми останньої до спірних правовідносин в частині продовження строків розрахунків до 120 днів не застосовуються, а відтак підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Спільного українсько-іспанського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 лютого 2017 року.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.