09.02.2017 р.Справа № 589/4561/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2016р. по справі № 589/4561/16-а за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шосткінського міськрайоннного суду Сумської області з адміністративним позовом до Шосткінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив суд:
- визнати відмову від 22 лютого 2016 року Шосткінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Шосткінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати страховий стаж позивачу із 29 травня 2013 року по 12 листопада 2015 року для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Шосткінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності з дати звернення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме з 19 лютого 2016 року.
Ухвалою Шосткінського міськрайоннного суду Сумської області від 28.12.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шосткінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії було залишено без розгляду.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Апелянт просить розглядати справу за його відсутністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 09.02.2017 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлені вимоги із пропуском шестимісячного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки позивач дізнався про порушене право 22 лютого 2016 року, що з огляду на відсутність законних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на ті й підставі, що пропущено строк звернення.
Частиною 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2016 року позивач звернувся із заявою про надання роз'яснення щодо наявності права на призначення пенсії по інвалідності на підставі наданих документів (а.с. 32).
Листом від 22.02.2016 № 1589/02-14 позивачу повідомлено, що згідно наданих документів його страховий стаж складає 1 рік 05 місяців 24 дні, у зв'язку з чим станом на 22.02.2016 ОСОБА_1 не має право на пенсію по інвалідності ІІІ групи.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач дізнався про відсутність підстав для призначенні йому пенсії по інвалідності, які вказані в листі від 22.02.2016 № 1589/02-14, в лютому 2016 року.
Однак, до суду звернувся з даним позовом лише17.11.2016, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення пропущеного строку посилається на те, що перебував на лікуванні з 07.03.2016 по 14.04.2016, з 20.04.2016 по 06.05.2016, з 19.05.2016 по 26.05.2016, з 26.05.2016 по 01.06.2016 та з 29.06.2016 по 13.07.2016, після чого вибув до своєї військової частини, яка знаходилася на території Житомирської області, та після звільнення з військової служби 17.10.2016 повернувся до м. Шостка, ставши на військовий облік 19.10.2016.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В той же час, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строки впливають на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат право застосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Частиною 1 статті 8 КАСУкраїни встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свобо ди визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).
У справі Bellet v. Fгаnсе суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд відзначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (Стаббігс та інші проти Великобританії, справа ДевеерпротиБельгії).
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа "ІлханпротиТуреччини" № 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Звертаючи увагу на обставини справи та враховуючи знаходження позивача на лікуванні з 07.03.2016 по 14.04.2016, з 20.04.2016 по 06.05.2016, з 19.05.2016 по 26.05.2016, з 26.05.2016 по 01.06.2016 та з 29.06.2016 по 13.07.2016, що підтверджено відповідними та належними доказами, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.
Дані обставини не були перевірені судом першої інстанції та їм не надана оцінка при прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.204 КАСУ країни, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст.199 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та дійшов необґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, тому ухвала Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2016 по справі № 589/4561/16а-підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 199, ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2016р. по справі № 589/4561/16-а скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 14.02.2017 р.