13 лютого 2017 року Справа № 876/8830/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у м.Луцьку ДПП Хроля Андрія Вікторовича на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у м.Луцьку ДПП Хроля Андрія Вікторовича, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Хроля А.В. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 850774 від 19.08.2016 року.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2016 року адміністративний позов було задоволено з тих підстав, що за умови заперечення вини у вчиненні правопорушення, працівник поліції який виявив правопорушення, зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Інспектор патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду вважає незаконною, необґрунтованою, прийнятою з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом апеляційної інстанції з врахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2016 року інспектором роти № 4 батальйону УПП в м. Луцьку ДПП Хроль А.В. складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №850774 відносно ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення, якою встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Opel Omega» на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне, наближаючись до залізничного переїзду не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.п. 20.2 ПДР України, на момент перевірки не мав при собі та не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України. Вказані порушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 123 КУпАП, за якими позивача визнано винним та з врахуванням ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до п. 20.2 Правил дорожнього руху України під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Згідно п. 2.2 розділу 33.2 ПДР України дорожній знак «Проїзд без зупинки заборонено» Забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Згідно п. 2.1ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.123 КУпАП в'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/15 зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці Їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені в цій статті адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП після частини першої доповнено частиною другою такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі».
Тобто, вчинене позивачем порушення правил дорожнього руху належить до випадків скороченого провадження на які вказав Конституційний Суд України в рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/15, а тому відповідач діяв в межах наданих повноважень приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
19.08.2016 року при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2, користуючись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, які йому було оголошено, надаючи усні пояснення, визнав факт порушення ним ПДР України, а саме: невиконання 19.08.2016 вимог дорожнього знаку 2.2 розділу 33.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснення проїзду без зупинки автомобілем марки «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_3 по автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне при наближенні до залізничного переїзду у с. Дерно Ківерцівського району Волинської області, що стверджується дослідженим в суді апеляційної інстанції відеозаписом на носію інформації DVD-R, який записаний з відеореєстратора нагрудного персонального мобільного (боді камера) DM4227 з місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання про підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 КУпАП.
Крім того, на момент перевірки ОСОБА_2 не мав при собі та не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України і такі дії відповідачем кваліфіковано за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Пунктом 21.1. статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV встановлено, що у з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно пункту 21.3. ст. 21 цього Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
За приписами пункту 13-1 ст. 13 згаданого Закону учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Як встановлено зі свідоцтва реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.07.2010 року, власником автомобіля д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2, є ОСОБА_4. Згідно особливої відмітки право керувати транспортним засобом має ОСОБА_3, який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 08.07.2015 року має право на пільги встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Враховуючи, що ОСОБА_2 при зупинці на вимогу Інспектора патрульної поліції не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Беручи до уваги наведені встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що Інспектор патрульної поліції довів правомірність прийняття на місці вчинення адміністративного правопорушення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №850774 відносно ОСОБА_2 за вчинені ним правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Таким чином апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Відповідно до п. 1- 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у м.Луцьку ДПП Хроля Андрія Вікторовича задовольнити.
Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2016 року у справі № 158/1820/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко
Повний текст виготовлено 14.02.2017р.