09 лютого 2017 р. Справа № 876/8846/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Болюк Н. В.;
представника позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - Порхун А. А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про стягнення коштів,-
17 лютого 2016 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про стягнення з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 різницю в заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2011 року по 17 червня 2014 року в сумі 94824,43 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 04 березня 2011 року позивач зверталася до суду із позовом про поновлення на роботі, 22 березня 2011 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, яка за результатом апеляційного та касаційного оскаржень набрала законної сили, адміністративний позов було задоволено, 16 лютого 2015 року позивача було поновлено на посаді. 03 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення на загальну суму 127768,88 грн. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року заяву задоволено частково, стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 32875,84 грн. за період з 22 березня 2011 року по 14 липня 2011 року та з 18 червня 2014 року по 15 лютого 2015 року, в задоволенні решти вимог відмовлено з зазначенням, що період з 14 липня 2011 року по 18 червня 2014 року не є часом затримки виконання судового рішення, а відтак даний період є часом вимушеного прогулу на роботі.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Постановлено стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 94637,04 грн. за період з 15 липня 2011 року по 17 червня 2014 року. Постанову в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - 3466,74 грн. звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Волинською митницею ДФС, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що наказом Держмитслужби України від 02 лютого 2011 року № 136-к «По особовому складу митних органів» за порушення Присяги державних службовців, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, припинено з 03 лютого 2011 року перебування позивача на державній службі в митних органах відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».
Наказом Ягодинської митниці від 03 лютого 2011 року № 87-к оголошено вказаний вище наказ Держмитслужби України, позивача визнано такою, що звільнена із посади старшого інспектора СМО № 2 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці у перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Проте, наказом Ягодинської митниці від 07 лютого 2011 року № 103-к внесено зміни до наказу від 03 лютого 2011 року № 87-к та визнано, що перебування на державній службі позивача припинено з 03 лютого 2011 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ДМС України від 02 лютого 2011 року № 136-к «По особовому складу митних органів» в частині припинення з 03 лютого 2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, визнано протиправним та скасовано пункти 1 і 2 наказу Ягодинської митниці від 03 лютого 2011 року № 87-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 02 лютого 2011 року № 136-к «По особовому складу митних органів» в частині, що стосується ОСОБА_3, визнано протиправним та скасовано пункти 1 і 5 наказу Ягодинської митниці від 07 лютого 2011 року № 103-к «Про внесення змін до наказу Ягодинської митниці від 03 лютого 2011 № 87-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 02 лютого 2011 року № 136-к «По особовому складу митних органів» в частині, що стосується ОСОБА_3, поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 2 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці з 03 лютого 2011 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5809,09 грн., постанова в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 2 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці з 03 лютого 2011 року та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - 3466,74 грн. підлягала негайному виконанню.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року апеляційні скарги Ягодинської митниці та ДМС України задоволено, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а-548/11 скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року скасовано, залишено в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року. 16 лютого 2015 року ОСОБА_3 була поновлена на посаді.
12 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до голови комісії з реорганізації Ягодинської митниці Міндоходів про оплату вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2011 року по 15 лютого 2015 року, проте дана заява залишилась без задоволення.
В травні 2015 року роботодавцем було оплачено вимушений прогул лише за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а/0370/548/11 за період з 04 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року.
03 липня 2015 року позивач звернулась до Волинського окружного адміністративного суду в межах справи № 2а/0370/548/11 із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення в загальній сумі 127768,88 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року заяву задоволено частково, стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 32875,84 грн. за період з 22 березня 2011 року по 14 липня 2011 року та з 18 червня 2014 року по 15 лютого 2015 року, в задоволенні решти вимог відмовлено, оскільки період з 14 липня 2011 року по 18 червня 2014 року не є часом затримки виконання судового рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи ту обставину, що позивач була звільнена з митних органів з 03 лютого 2011 року незаконно, а незаконність такого звільнення встановлена Вищим адміністративним судом України ухвалою від 18 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 про оскарження наказу ДМС України від 02 лютого 2011 року № 136-к, то час вимушеного прогулу становить з 15 липня 2011 року по 17 червня 2014 року (15 липня 2011 року є днем скасування ЛААС постанови ВОАС про поновлення на роботі, а 17 червня 2014 року є останнім днем дії постанови ЛААС).
Відтак, у зв'язку з поновленням позивача як незаконно звільненого, з урахуванням приписів статті 235 КЗпП України наявні підстави для стягнення на її користь середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу. Передбачених частиною другою статі 235 КЗпП України підстав для зменшення періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не встановлено.
Крім того, 03 липня 2015 року ОСОБА_3 зверталась в суд в межах справи № 2а/0370/548/11 із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення за період 22 березня 2011 року по 15 лютого 2015 року, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року встановлено, що період з 22 березня 2011 року по 14 липня 2011 року та з 18 червня 2014 року по 15 лютого 2015 року є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та в цій частині задоволено заяву позивачки, а період з 15 липня 2011 року по 17 червня 2014 року є періодом вимушеного прогулу і в цій частині їй було відмовлено так як вона зверталась з іншими вимогами.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 235 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2011 року по 17 червня 2014 року включно, що становить 734 робочих дні, з яких: з 15 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 120 робочих днів, у 2012 році та у 2013 році - по 251 робочих днів, з 01 січня 2014 року по 17 червня 2014 року - 112 робочих днів.
При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», листах Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік».
Розрахунок судом першої інстанції вірно проведено на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, згідно з пунктом 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати. Оскільки позивач звільнена у лютому 2011 року, то сума виплат за два календарні місяці до звільнення (як встановлено у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року) - грудень 2010 року та січень 2011 року згідно з довідкою Ягодинської митниці становить 6933,47 грн. за 37 робочих днів, а середньоденний заробіток позивача - 187,39 грн. (4421,75 грн. + 2511,73 грн. = 6933,47 грн.; 23 робочих дні у грудні 2010 року + 14 робочих днів у січні 2011 року = 37 робочих днів; 6933,47 грн. : 37 днів = 187,39 грн. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 137544,26 грн. (734 дні х 187,39 грн.).
Також встановлено, що позивач після звільнення з митних органів України в період з 02 серпня 2011 року по 22 лютого 2012 року перебувала на обліку Ратнівському РЦЗ як безробітна та отримала за вказаний період 2033,16 року. Крім того, згодом працювала у ТзОВ «Укртрансагент» на посаді агента з митного оформлення та з 2012 року по 17 червня 2014 року включно отримала доходи на загальну суму 40874,06 грн.
За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо), який працівник мав в цей час.
Відтак, отримані доходи (всього 42907,22 грн.) підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, на користь позивача слід стягнути всього 94637,04 грн. (137544,26 грн. - 42907,22 грн.).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, постанова про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 3466,74 грн. підлягає негайному виконанню (6933,47 грн.)
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання зокрема апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору, але не за реквізитами Львівського апеляційного адміністративного суду, а на рахунок Управління казначейської служби у Печерському районі м. Києва.
Враховуючи викладене, у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, такий підлягає стягненню з відповідача за подання апеляційної скарги у розмірі 1043 грн. 07 коп.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року в справі № 803/164/16 - без змін.
Стягнути з Волинської митниці ДФС судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 1043 (одна тисяча сорок три) гривні 07 (сім) копійок за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Ухвалу складено в повному обсязі 14 лютого 2017 року.