Справа 826/3859/16
Суддя-доповідач Ключкович В.Ю.
про повернення апеляційної скарги
15 лютого 2017 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Ключкович В.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Одеської митниці Державної ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без руху, через невідповідність вимогам ч. 6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апелянту надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання копії ухвали.
Згідно зворотного поштового повідомлення, яке повернулося на адресу Київського апеляційного адміністративного суду, копію ухвали від 26 січня 2017 року, отримано Одеською митницею ДФС 30 січня 2017 року.
13 лютого 2017 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло повторне клопотання Одеської митниці ДФС про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що Конституційним Судом України «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики України» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону у взаємозв'язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, зазначається, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя. Відповідні положення зазначені у ст. 88 КАС України та вказують на врахування судом майнового стану сторони. Вказано, що дане питання знайшло своє відображення у пленумах всіх вищих судових інстанції ( Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Вказує, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Зазначає, що відповідно до Тимчасового кошторису Одеської митниці ДФС на І квартал 2017 року, та розрахунку до нього, за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», з з якого здійснюються видатки на оплату судового збору за подання апеляційних скарг на судові рішення, наявні кошти у розмірі 11500 грн. (з них 11190, 00 грн. - податок на землю, 210,00 грн. - плата за користування радіочастотним ресурсом, 100,00 грн. - плата за користування надрами, тобто на сплату судового збору залишається 0,00 грн. Також вказує, що позицію щодо звільнення контролюючого органу від сплати судового збору підтримана Верховним Судом України (рішення від 30.11.2015 року у справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а).
Дослідивши вказану заяву, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду за вирішенням спору. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, єдиною підставою для вчинення судом вказаних вище дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Разом з цим, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір з метою доступу до суду при подачі позову, то такі обставини є, зокрема, підставою на відстрочення сплати судового збору.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору при подачі позову до суду у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявник фактично зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, якою вже вирішено спір по суті.
Зазначене посилання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а якості поважної підстави для звільнення сплати судового збору, суд оцінює критично та зазначає наступне.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Враховуючи наведену конституційну норму, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору " Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Доказів на підтвердження свого матеріального/фінансового становища скаржником не надано, як і не надано доказів того, що його фінансове становище зміниться протягом розгляду справи судом.
При цьому, посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», згідно з яким сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, у даному випадку не є доречним. Так, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання апелянта на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
При цьому, жодних належних документів, що обґрунтовують доводи клопотання і які б могли бути взяті судом до уваги , Одеською митницею ДФС суду не надано.
Посилання податкового органу на рішення Верховного Суду України (рішення від 30.11.2015 у справі №1170/2а-578/12, від 04.12.2015 у справі №1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 у справі №804/6861/13-а тощо) є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішеннями, які підпадають під застосування статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, та такими що мають юрисдикційне значення для вирішення справи.
За таких обставин, в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з ч.3 ст.189 та ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.
Станом на 15 лютого 2017 року, зазначені в ухвалі судді від 26 січня 2017 року недоліки, апелянтом - суб'єктом владних повноважень не усунуто, зокрема, не сплачено судовий збір, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню, особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання Одеської митниці ДФС про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя Ключкович В.Ю.