Справа: № 754/15255/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
15 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Ганечко О.М.,
Губської О.А.,
за участю секретаря Біднячук Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання здійснити призначення пенсії та її виплату,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком тобто за 2011-2013 року, починаючи з жовтня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в частині позовних вимог за період з жовтня 2014 року по 07 червня 2016 року - залишено без розгляду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2011, 2012, 2013 роки, починаючи з 08.06.2016 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наданий у судове засідання оригінал пенсійної справи №308753, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 01.02.2000 перебував на обліку в Міністерстві оборони України та отримував пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
27 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав необхідний пакет документів.
З розпорядження №13631 від 03.11.2014 вбачається, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні сумі 1197,91 грн. за 2007 рік.
08.11.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про надання роз'яснення щодо розрахунку призначеної пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
Листом №18607/13/В-1384 від 21.11.2016 року управління Пенсійного фонду повідомила позивача про те, що у них не має підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_3 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Пенсія була розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме за 2007 рік.
Позивач, вважаючи, що при призначенні йому пенсії за віком відповідачем були порушені його права на отримання пенсії в належному розмірі, вернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за вказаним Законом, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, виходячи з такого.
Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_3 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
ОСОБА_3 було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше у 2014 році.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачу при розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
Наведене свідчить про те, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав застосувати показник середньої заробітної плати за три попередні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, що свідчить про те, що позивачеві у даній справі пенсія має обраховуватись із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011, 2012, 2013 роки.
Такої правової позиції додержується Верховний Суд України в постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14, яка відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що дії пенсійного органу щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком у 2014 році є протиправними. Однак, враховуючи, що позивач з вимогою про визнання судом таких дій відповідача протиправними не звертався, а суд першої інстанції при вирішенні спору не виходив за межі заявленого позову, суд апеляційної інстанції позбавлений такого права.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи пенсійного органу в апеляційній скарзі щодо подання позивачем адміністративного позову поза межами встановленого строку, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За правилами четвертої частини статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
В даному випадку вимоги позивача обґрунтовані його незгодою із розміром призначеної йому з жовтня 2014 року пенсії, а не виникненням у нього права на підвищення пенсії, тому положення статті 45 названого Закону наразі застосуванню не підлягають.
Колегією суддів установлено, що пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з жовтня 2014 року на підставі заяви встановленого зразка від 27 жовтня 2014 року і з цього часу позивач щомісячного знав про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача в межах шестимісячного строку з дня звернення позивача до суду першої інстанції.
Крім того, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року щодо залишення в частині позовних вимог за період з жовтня 2014 року по 07 червня 2016 року без розгляду сторонами не оскажувалася та є чинною.
За таких обставин, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
Згідно з ч.10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до п. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.02.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: О.М. Ганечко
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Губська О.А.
Ганечко О.М.