Постанова від 15.02.2017 по справі 697/1979/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 697/1979/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Дубенець М.І.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Біднячук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови у проведені перерахунку пенсії. Зобов'язано Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2016 року перерахунок пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3 723-XII (на момент призначення пенсії) та відновити виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.12.2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та довідки Фінансового управління Канівської районної державної адміністрації Черкаської області № 220 від 03.08.2016 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90 відсотків , провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат, без змін визначення індексації пенсії в результаті перерахунку (базового місяця для індексації пенсії).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пенсійний орган зазначає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ і Постанови №865 у редакціях, чинних на момент призначення позивачу пенсії, у зв'язку з чим, на думку апелянта, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером за віком, з 17.01.2005 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-Х-ІІІ в розмірі 90 % від суми заробітної плати.

08.08.2016 року позивач звернулася із заявою до відповідача про перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 01.12.2015 року, надавши довідку про заробітну плату Фінансового управління Канівської районної державної адміністрації № 220 від 03.08.2016 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.

Однак, листом відповідача від 09.08.2016 року № 239/ М-10 у перерахунку пенсії було відмовлено. Зокрема, свою позицію відповідач обґрунтував тим, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються, а тому підстави для перерахунку їй пенсії, згідно наданої довідки про заробітну плату відповідно до ЗУ «Про державну службу» відсутні.

Не погоджуючись з відмовою управління Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами з чинними нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивачу передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 « Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.

За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Вказаний Закон № 76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 « Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" .

Колегія суддів відзначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Крім того, з 01.05.2016 р. набув чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII, згідно ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 р. №292 з 01.05.2016 р. встановлено нові умови оплати праці працюючих державних службовців, затверджено схему посадових окладів підвищеного розміру та розмір надбавок до посадових окладів. Згідно із п. 3 такої постанови, вона набирає чинності одночасно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ХІ вказаного Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу, визнаний таким, що втратив чинність.

Таким чином, діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям

На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято, як і не визначено такої умови для перерахунку призначених пенсії як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.

Оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, суд апеляційної інстанції не вбачає.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії на підставі довідки про заробітну плату, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним довідки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Не може бути застосована до спірних правовідносин і правова позиція Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішенні від 27.05.2013 року по справі «Суханов та Ільченко проти України», оскільки в цьому рішенні Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, право на яку було встановлено законом (статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), однак жодного рішення з цього приводу Кабінетом Міністрів України прийнято не було. Натомість, в даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців).

Враховуючи, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а тому рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» судом апеляційної інстанції не може бути прийнято до уваги.

В даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано право на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців.

При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст.22 Конституції України, є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення йому пенсії, як він просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи пенсійного орану щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі,не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про часткове задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 41, 160,198, 202, ,207, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.М. Ганечко

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Ганечко О.М.

Попередній документ
64738246
Наступний документ
64738249
Інформація про рішення:
№ рішення: 64738247
№ справи: 697/1979/16-а
Дата рішення: 15.02.2017
Дата публікації: 20.02.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звіл