Справа: № 750/9872/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Мельничук В.П., Лічевецький І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі - Відповідач) про визнання неправомірними дії Відповідача щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплати, з урахуванням проведених виплат, у сумі 4730 грн; стягнення з Відповідача на користь Позивача 4730 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями щодо недоплати як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік.
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради по нарахуванню і виплаті ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради здійснити перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, виплаченої ОСОБА_2, із застосуванням положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначивши її в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку. Також, вирішено питання про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на користь держави судовий збір в сумі 1 378 грн, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Рішення суду першої інстанції прийняте в порядку скороченого провадження.
Відповідно ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
З огляду на викладене та враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийнято у порядку скороченого провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами відповідно п.3 ч.1 ст.197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого 06 квітня 2016 року Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік та доплати різниці між фактично виплаченою допомогою та тим розміром, який мав бути виплачений у відповідності до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 06 жовтня 2016 року №06-06/20460 Відповідач повідомив, що затверджені на 2016 рік обсяги видатків для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни відповідають розмірам допомоги, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме: учасникам бойових дій - 920 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, яким встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій, виплачується разова грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02.03.2016 року №141, якою передбачено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2016 році у розмірі 920 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно п. 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Конституційним Судом України у Рішенні від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст.1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2016 року Позивачу нарахована щорічна одноразова допомога до 05 травня 2016 року у розмірі 920 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була нарахована та виплачена Позивачу у розмірі 920 грн з урахуванням положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02 березня 2016 року №141.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Частиною 1 статті 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
За приписами ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 187, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від від 01 листопада 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Мельничук В.П.
Лічевецький І.О.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Мельничук В.П.
Лічевецький І.О.