Справа: № 826/12951/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
08 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПТЕК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.10.2014 №140526552208, №140626552208,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.10.2014 №140526552208, №140626552208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МПТЕК» з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Іраіда» за період з 01.11.2013 по 31.12.2013; за результатами перевірки складено акт від 23.09.2014 №881/26-55-22-08/38906602.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 117852,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при фінансово - господарських взаємовідносинах з ПП «Іраіда» всього у сумі 124055,00 грн за період листопада - грудня 2013 року.
В обґрунтування порушень контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Іраіда», оскільки актами про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Іраіда» не підтверджено задекларований податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2013 року; встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства; у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
13 жовтня 2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:
- №140526552208, яким на підстав акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 147315,00 грн;
- №140626552208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155069,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено, що фінансово - господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Іраіда», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово - господарської діяльності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, яка була чинна на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Іраіда», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Колегією суддів встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Іраіда» (продавець) укладений договір постачання від 18 жовтня 2013 року №1811, згідно якого останній зобов'язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна за одиницю, якого визначається в накладних на відвантаження.
Згідно положень пункту 3 договору постачання товару за договором здійснюється партіями. Об'єм, ціна та строки поставки партії товару узгоджуються у робочому порядку шляхом обміну листами засобами телефонного та факсимильного зв'язку або іншим зручним засобом. Постачання товару здійснюється продавцем на склад покупця. Для постачання товару можуть бути залучені треті особи, в такому разі накладні оформлюються у необхідній кількості екземплярів. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними після підписання сторонами накладної на поставлений товар. Зобов'язання продавця по постачанню вважаються виконаними після підписання сторонами накладної на поставлений товар.
На підтвердження виконання вимог договору позивачем надані:
- рахунок - фактуру від 26 листопада 2013 року №СФ-0000458, видаткову накладну від 26 листопада 2013 року №РН-0000458 та податкову накладну від 26.11.2013 №704 на постачання вугілля активованого CarboTech C40/4Extra Kl 1.5 у кількості 3,150 тони на загальну суму 628425,00 грн, у тому числі ПДВ 104737,50 грн;
- рахунки - фактури від 27 листопада 2013 року №СФ-0000461, від 27 листопада 2013 року №СФ-0000462, видаткові накладні від 27 листопада 2013 року №РН-0000461, від 27 листопада 2013 року №РН-0000462, податкові накладні від 27 листопада 2013 року №746 на загальну суму 45336,00 грн, у тому числі ПДВ 7556,00 грн; від 27 листопада 2013 року №745 на загальну суму 98016,36 грн, в тому числі ПДВ 16336,06 грн, відповідно до яких позивач отримав двері ДМП ЕІ 60 2 25-16ВЗ у кількості 5 штук на загальну суму 45336,00 грн, ДМП ЕІ 60 2 21-15ВЗ у кількості 3 штуки та ДМП ЕІ 60 2 24-15ВЗ на загальну суму 46796,40 грн;
- рахунок - фактуру від 30 грудня 2013 року №0498, видаткову накладну від 30 грудня 2013 року №РН-0498 та податкову накладну від 30.12.2013 №939 на постачання скоби такелажної СА-160 ОСТ 5.2312-79 на загальну суму 23772,00 грн, у тому числі ПДВ 3962,00 грн.
На підтвердження оплати товару позивачем надані платіжні доручення.
На підтвердження подальшої реалізації надані договори, рахунки - фактури, видаткові накладні та податкові накладні, що складені по постачанню вугілля активованого з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відокремленим підрозділом «Атоменергомаш», по постачанню дверей та скоби з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС».
Також, згідно матеріалів справи, між позивачем (суборендатор) та Приватним акціонерним товариством «Запоріжхімбудоптторг» укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2013 №14а, згідно якого позивач прийняв у тимчасове володіння та користування приміщення (склад) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Плотинна, 5, загальною площею 5,0 кв2, для ведення господарської діяльності. Строк дії договору починає відраховуватися з моменту підписання договору та акту прийому - передачі та складає дванадцять місяців. Строк суборенди приміщення припиняється з моменту підписання акту прийому - передачі приміщення.
Як зазначено позивачем у заяві про доповнення до позовної заяви, поставка продукції відповідно до пункту 3.2 договору відбувалася за рахунок та транспортом ПП «Іраіда»; товар було оприбутковано на склад ТОВ «МПТЕК», який останнє орендує за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5 відповідно до договору оренди від 01 жовтня 2013 року №14а. Надалі, як зазначає позивач, оприбуткований товар було поставлено на ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та ВП «Атоменергомаш» ДП НАЕК «Енергоатом», відповідно до умов договорів від 21.11.2013 №20/05/143; від 06.11.2013 №553(7)13УК, від 13.11.2013 №562(7)13УК; поставка товару відповідно до умов договорів здійснювалась за рахунок та транспортом покупця.
Під час розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, витребувала у позивача довіреності від 26.11.2013 №5, від 27.11.2013 №6, №7, від 30.12.2013 №8, які зазначені в видаткових накладних по спірним господарським операціям з ПП «Іраіда»; пояснення з відповідними доказами щодо поставки товару, з урахуванням того, що відповідно до договору від 01.10.2013 №14а площа нежитлового приміщення складає 5 м2, в той час як згідно матеріалів справи ТОВ «Іраіда» було поставлено 26 листопада 2013 року вугілля активованого у кількості 3,150 тони, 27 листопада 2013 року дверей у кількості 11 штук; пояснення, яким чином було оприбутковано товар та витребувано складську документацію.
Проте, вказаний запит позивачем не виконаний, будь - які докази з поясненнями щодо поставки товару, з урахуванням того, що відповідно до договору від 01.10.2013 №14а площа нежитлового приміщення складає 5 м2, в той час як згідно матеріалів справи ТОВ «Іраіда» було поставлено 26 листопада 2013 року вугілля активованого у кількості 3,150 тони, 27 листопада 2013 року дверей у кількості 11 штук, складської документації та інших доказів, що підтверджують надходження товару на склад та його облік позивачем під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не надано.
Згідно наданих позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаних у ПП «Іраіда» товарів договорів поставки від 21.11.2013 №20/05/143/11-20-8-13-2649, що укладений з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» (покупець), поставка продукції (вугілля активованого CarboTech C40/4Extra Kl 1.5 у кількості 3,150) здійснюється на умовах EXW - склад постачальника; відвантажувальні реквізити постачальника: м. Київ, вул. Фрунзе, 102; від 06.11.2013 №553(7)13УК, що укладений з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС» (покупець), поставка товару (двері ДМП ЕІ 60 2 21-15ВЗ, ДМП ЕІ 60 2 24-15ВЗ, ДМП ЕІ 60 2 25-16ВЗ) здійснюється на умовах EXW м. Харків - склад вантажовідправника; від 13.11.2013 №562(7)13, що укладений з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС» (покупець), поставка товару (скоби СА-160 ОСТ 5.2312-79) здійснюється на умовах EXW м. Київ.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем не підтверджено фактичне надходження товару від ПП «Іраіда» на його склад, з урахуванням того, що площа нежитлового приміщення складає 5 м2 та в наданих на підтвердження реалізації придбаного товару договорах зазначено інше місце навантаження товару - м. Київ, м. Харків, а ні м. Запоріжжя.
Також, як вбачається з видаткових накладних від 26 листопада 2013 року №РН-0000006, від 27 листопада 2013 №РН-0000004, від 30 грудня 2013 року №РН-0000008, які складені на виконання договорів з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС», в останніх зазначено місце складання - м. Київ.
З наведеного вбачається, що рух активів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій (позивача та ПП «Іраіда»), оскільки позивачем не підтверджено фактичне надходження товарів від ПП «Іраіда».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.
За таких обставин, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ПП «Іраіда», відповідно, податкові повідомлення - рішення є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 13.02.2017)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.