Справа: № 380/1622/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Косович Т.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 19 грудня 2016 року, -
ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області, у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 19 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 920 грн. діяв правомірно відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», (чинного з 1 січня 2015 року), та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань".
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 травня 2015 року.
Позивачу у 2016 році було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Уважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся у суд з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, таку редакцію цієї норми, викладену в Законі України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.
Тобто, на час виникнення спірних відносин діяла редакція частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, згідно п. 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Конституційним Судом України у Рішенні від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень.
Як убачається з матеріалів справи, у 2016 року позивачу нарахована та виплачена щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 920 грн.
За таких обставин, щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була нарахована та виплачена позивачу у розмірі 920 грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2,195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 19 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Кузьмишина О.М.