Справа № 468/1068/16-а
14.02.2017 року Баштанський районний суд в складі головуючого по справі судді - Янчук С.В., при секретарі Медведєву Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві лейтенанта поліції Матковського Віталія Володимировича та Управління патрульної поліції в м. Миколаєві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому вказав, що постановою від 24.09.2016 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 гривень. Позивач вважає дану постанову необґрунтованою та незаконною з наступних підстав. 24.09.2016 року близько 14.40 год. він рухався на автомобілі марки «Мерседес 212», д.н.НОМЕР_1, в м. Миколаєві по пр-ту Центральному на розі з вул. Садовою та був зупинений відповідачем, який повідомив, що позивач порушив вимоги правил дорожнього руху, оскільки проїжджаючи перехрестя на заборонений сигнал світлофору не зупинився перед стоп-лінією 1.12 та дорожнім знаком 5.62. В подальшому відповідач, незважаючи на заперечення позивача про те, що він здійснив виїзд на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора та закінчив маневр проїзду перехрестя у відповідності до п. 16.8, 8.11 ПДР України, виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.2 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки не вчиняв жодних порушень, відповідачем не було долучено жодних доказів вчинення позивачем інкримінованого порушення, а також інспектором патрульної поліції порушено вимоги КУпАП при притягненні позивача до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, позивач просив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності визнати незаконною та скасувати останню.
В судове засіданні позивач не з'явився, до суду надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд задовольнити.
Відповідач інспектор Матковський В.В. до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідач Управління патрульної поліції у м. Миколаєві надав письмові заперечення проти позову та пояснив суду, що позивачем було порушено вимоги правил дорожнього руху, оскільки здійснив проїзд перехрестя на заборонний сигнал світлофора, не зупинившись перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-Лінія» та дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», що підтверджується відповідним відеозаписом фіксації обставин вчинення позивачем правопорушення.
Дослідивши матеріали справи (копію постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №153325 від 17.12.2016 року), суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 24.09.2016 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., в тексті якої відповідач вказав, що 24.09.2016 року о 14.40 годин в м. Миколаєві Центральний район пр-т Центральний ріг вулиці Садової ОСОБА_1, керуючи т/з марки «Мерседес 212», д.н. НОМЕР_1, проїжджаючи перехрестя не зупинився перед стоп-лінією 1.12 та дорожнім знаком 5.62 та проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, чим порушив п 16.8 ПДР України.
Згідно з п. 8.10. ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до п. 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 16.8. водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
При цьому, судом встановлено, що інспектором патрульної поліції при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були належним чином та вчасно залучені свідки інкримінованого порушення та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху за вказаних в постанові обставин та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи. Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в постанові у справі про адміністративне правопорушення, не здійснював порушення правил дорожнього руху за вказаних вище обставин, оскільки діяв у відповідності з вимогами п. 8.11, 16.8 ПДР України виїхавши на перехрещення проїзних частин на сигнал світлофора, що дозволяє рух, та завершуючи проїзд перехрестя в наміченому напрямку, не вдаючись до екстреного гальмування, що відповідачами не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Не можуть бути доказом наявності в діях позивача складу інкримінованого порушення письмові заперечення відповідача та відеозапис фіксування моменту проїзду позивачем перехрестя, оскільки відповідні заперечення не підтверджуються жодними фактичними даними, а з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається лише факт фіксування того, що позивач ОСОБА_1 здійснюючи виїзд з перехрестя, завершив вказаний манер в момент ввімкнення червоного сигналу світлофора, який забороняє рух. При цьому, ні відеозапис, ні будь-які інші докази не даних про те, на який саме сигнал світлофора ОСОБА_1 здійснив виїзд на перехрестя. Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що відповідачами не було надано жодних фактичних даних про те, що позивач здійснив виїзд на перехрестя на жовтий або червоний сигнал світлофора й тому повинен був діяти у відповідності до вимог п. 8.10 та 16.8 ПДР України, а саме зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки".
Крім того, посилання відповідача на те, що позивач виїхав на перехрещення проїзних частин на миготливий зелений сигнал світлофора та розуміючи, що не встигне завершити проїзд перехрестя до ввімкнення заборонного сигналу світлофора, й тому повинен був зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) та дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", є лише припущеннями відповідача, оскільки не підтверджуються жодними фактичними даними, оскільки не було надано жодних доказів на підтвердження факту виїзду позивача на перехрестя при тому чи іншому сигналі світлофора.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №-14 "Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленими статтями 283, 284 КУпАП. В ній зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, винесена посадовою особою поліції, не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності та доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави, так як відповідно до вимог ст. 288 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Постанову серії АР № 040396 від 17.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП - визнати протиправною.
Постанову серії АР № 040396 від 17.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП - скасувати.
Згідно зі ст.171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду, як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.