Справа № 147/1435/16-ц
Провадження № 2/147/201/17
07.02.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Волошина І.А.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсаційних виплат, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсаційних виплат, в якому зазначила, що 25.05.1973 року вона придбала 41/100 частину житлового будинку по вул.Поштовій, 25, смт.Тростянець, Вінницької області у ОСОБА_4 по нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу. Житлова площа складала 34,10кв.м. на земельній ділянці 700кв.м. З даного моменту вона стала проживати в цьому будинку. Друга частина будинку належала ОСОБА_5
В 1991 році будучи головою селищної ради ОСОБА_2 повідомила позивача, що її будинок по вул.Поштовій, 25 та Поштова, 27 смт.Тростянець іде під знос в зв'язку з будівництвом церкви. Жителі будинку №27 по вул.Поштовій отримали квартири. 31.03.1993 року померла ОСОБА_5, її частина будинку, 59/100 по вул.Поштовій 25, завалилась, позивачка свою частину будинку підтримувала, проводила ремонти.
20.11.1997 року позивач звернулась до голови селищної ради ОСОБА_2 з проханням виділити їй житло, оскільки будинок перебував в аварійному стані. Відповідач в усній формі сказала, що для даних дій потрібно принести відповідні документи на будинок, договір купівлі-продажу. Оскільки оригінали були втрачені, позивач звернулась до МБТІ, а лише 28.03.1999 року їй був виданий дублікат договору купівлі-продажу за №614.
Після цього позивач повторно звернулась до селищної ради стосовно виділу житлової площі, однак ОСОБА_2 пішла у відставку, а діючий голова Ярмак поставив дітей позивачки на облік на житло.
В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 за завалений будинок по вул.Поштовій, 25, смт.Тростянець Вінницької області компенсацію в сумі 100000грн.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала повністю, за обставин, викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що на даний час частина житлового будинку 41/100 по вул.Поштовій, 25, смт.Тростянець, яка належить ОСОБА_1 не знесена, рішення про її знос у документах Тростянецької селищної ради відсутні, крім того сама позивачка стверджує, що після того, як вона отримала дублікат договору, вона звернулась до селищної ради з проханням надати їй житло, а ОСОБА_2 була селищним головою до 14.04.1998 року, в подальшому був обраний ОСОБА_6, тобто відповідач ОСОБА_2 являється неналежним відповідачем по справі. Також відповідачем та представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, в зв'язку з чим просили відмовити в позові ОСОБА_1
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Дублікату договору купівлі-продажу виданого 20.03.1999 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 ОСОБА_1 належить 41/100 частини житлового будинку по вул.Поштовій. 25, смт.Тростянець, Вінницької області.(а.с.6,7).
Факт належності частини житлового будинку позивачу підтверджено також копією технічного паспорту інвентарний номер 1350 реєстровий номер 951, виданим 02.12.1997 року(а.с.8-11).
Відповідно до рішення №5 виконкому Тростянецької селищної ради від 24.01.1994 року(архівна копія) вирішено викупити 59/100 частини будинку по вул.Поштовій, 27, смт.Тростянець у ОСОБА_8, виплативши їй 11 млн.крб.(а.с.12).
Відповідно до довідки про стан житлового будинку по вул.Поштовій, 25, смт.Тростянець станом на грудень 1997 року будинок старий, потребує ремонту(а.с.13).
З рішення 13 сесії 4 скликання Тростянецької селищної ради від 09.12.2004 року за підписом селищного голови ОСОБА_6 вирішено відмовити ОСОБА_1 у виділення житлової площі.(а.с.14).
З рішення виконкому Тростянецької селищної ради від 29.03.2007 року за підписом селищного голови ОСОБА_6 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на реконструкцію житлового будинку по вул.Поштовій, 27, смт.Тростянець.(а.с.15).
Представником відповідача в судовому засіданні ставиться питання про те, що ОСОБА_2 в даному спорі є неналежним відповідачем, пояснюючи свою позицію тим, що під час подій, які описує позивач вона не була селищним головою та не приймала рішення стосовно її власності.
Судом позивачу роз'яснювалося право на заяву про заміну неналежного відповідача належним відповідачем, однак жодних дій з боку позивача не вчинено. Відповідно до ст.33 ЦПК України заміна неналежного відповідача належним, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучення в якості співвідповідача проводиться лише за клопотанням позивача.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є належним відповідачем, отже позов пред'явлений до неналежного відповідача.
Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, та відмови в позову в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 257 ЦК України затверджується, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За правилами ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.1 ст.260 ЦК України зауважується, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Так, за ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 статті 261 ЦК України затверджується, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст. 254 ЦК України).
Таким чином, приймаючи до уваги, що до дійсних правовідносин строк позовної давності застосовується 3 роки, ураховуючи, що сторони не домовлялись про її збільшення, можна дійти висновку, що перебіг строку позовної давності станом на день звернення до суду з позовною заявою закінчився.
Підстави для зупинення та/або переривання перебігу позовної давності, відповідно до ст.ст.263-264 ЦК України, у дійсних правовідносинах, відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності подана відповідачем в судовому засіданні 17.01.2017 року, та прийнята судом (а.с.24-26).
Положеннями ч.5 ст.267 ЦК України затверджується, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем в обґрунтування даної заяви не зазначено причин поважності пропуску звернення до суду з відповідним позовом.
Частиною 4 статті 267 ЦК України затверджується, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивач звернувся до суду 23.11.2016 року, ним пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні його вимог.
Таким чином, з огляду на те, що позов було пред'явлено до неналежного відповідача по справі, оскільки клопотань про заміну відповідача з неналежного на належного у процесі розгляду справи по суті до суду не надходило, оцінивши всі зібрані по справі докази у сукупності, зважаючи на принцип диспозитивності, закріплений у ст. 11 ЦПК, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи та не ґрунтуються на законі, позов поданий після закінчення строків, встановлених ст.257 ЦПК, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою суду від 20.12.2016 року позивача звільнено від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а ухвалою суду дана особа звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 267 ЦК України, ст. ст. 10,33, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсаційних виплат - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя