"09" лютого 2017 р. Справа № 920/665/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 12 квітня 2016 року,
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №10-19/17-Д/63 від 21 червня 2016 року; ОСОБА_3, за довіреністю № 10-19/17-Д/57 від 06 лютого 2017 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3180С/1) на рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі 920/665/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ", м. Суми
до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми
про визнання незаконними дій, стягнення 14 414,40 грн. збитків
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Левченко П.І., суддя Костенко Л.А.) позов задоволено частково. Визнано зауваження ПАТ "Сумиобленерго" до проекту №06-11-15-ЕП електропостачання електроустановок АГНКС ТОВ "ДАСК ОЙЛ", розташованої за адресою: вул. Садова, 1А, с. Сад, Сумський район (виконаний згідно з ТУ №56/7323 від 30.07.2014 р.), викладені у листі №35/143 від 11.01.2016 р., незаконними. У задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 14 414,40 грн. відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі 920/665/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що зауваження, викладені у листі ПАТ "Сумиобленерго" № 35/143 від 11.01.2016р., є індивідуальним актом, який породжує у позивача права та обов'язки. На думку апелянта, ні лист ПАТ "Сумиобленерго" № 35/143 від 11.01.2016р., ні зауваження, викладені у цьому листі, не є актом індивідуальної дії, а тому даний спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
Зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи незаконними зауваження, викладені у листі ПАТ "Сумиобленерго" №35/143 від 11.01.2016р., не надав правової оцінки обґрунтованості вказаних зауважень, не дослідив їх відповідність чинному законодавству.
Вказує на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, проте визнання у судовому порядку незаконними зауваження до проектної документації не призведе до погодження цієї проектної документації, у зв'язку з чим дана вимога позивача не є правильним способом захисту.
У додаткових поясненнях (вх. № 1408 від 08.02.2017р., вх. № 1450 від 09.02.2017р.) відповідач також вказує на те, що не оформлення ПАТ «Сумиобленерго» зауважень та рекомендацій до проектної документації окремим розділом у технічному рішенні обумовлюється тим, що зауваження викладені в листі ПАТ «Сумиобленерго» № 35/143 від 11.01.2016р., не є такими, що після їх врахування та доопрацювання проектної документації остання буде відповідати вимогам нормативних документів та не свідчить про те, що не виникнуть нові зауваження, які не були зазначені у листі ПАТ «Сумиобленерго».
Крім того, обґрунтовуючи зауваження, викладені у листі ПАТ «Сумиобленерго» № 35/143 від 11.01.2016р., відповідач зазначає, що облік електричної енергії електроустановок АГНКС ТОВ "ДАСК ОЙЛ" має бути встановлений на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, визначеній пунктом 6 технічних умов на приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго», а саме: у точці приєднання на опорі №55 ПЛ-10 кВ «Школа» від комірки № 15 ПС 35/10 «Опитна» із застосуванням всіх необхідних технічних засобів. Натомість, проектом позивача передбачено місце встановлення обліку електричної енергії в шафі обліку на зовнішній стіні РУ-0,4 кВ КТП-998. В обґрунтування другого зауваження посилається на те, що вибір номіналу трансформатору струму повинен здійснюватись проектантом з дотриманням показників, визначених у пункту 1.5.17 ПУЕ. Проте, надана на погодження проектна документація не містить мінімального переліку електрообладнання із зазначенням його одиничної встановленої потужності, необхідної для здійснення розрахунку мінімального завантаження вимірювальних трансформаторів струму, визначення його відповідності метрологічним характеристикам вибраних трансформаторів струму та перевірки дотримання проектантом вимог пункту 1.5.17 ПУЕ. Щодо третього зауваження, то в наданій на погодження проектній документації не зазначені електроприймачі систем протипожежного захисту, охоронної сигналізації та сигналізації загазованості, які відносяться до 1 категорії надійності електропостачання, і не визначено, яким чином будуть дотримані вимоги ДБН щодо забезпечення їх живлення.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 899 від 27.01.2017р.) позивач заперечує проти доводів відповідача, вважає рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що лист ПАТ "Сумиобленерго" № 35/143 від 11.01.2016р. є письмовим документом, що спрямований (зауваження до проекту № 06-11-15-ЕП) на створення тих прав та обов'язків, що ущемлюють права та законні інтереси позивача.
Зазначає, що суд першої інстанції, виходячи з незаконності дій відповідача щодо повернення проекту № 06-11-15 ЕП листом № 35/143 від 11.01.2016р. з зауваженнями, визнав такі зауваження незаконними, у зв'язку з порушенням права позивача на розгляд та узгодження відповідачем проектної документації у передбачений законом спосіб та порядок.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2016 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.) прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначено на 22 грудня 2016 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2016 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи визначено інший склад колегії суддів: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М.
27 січня 2017 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" надійшло клопотання (вх. №898 від 27.01.2017р.), у якому позивач, посилаючись на необхідність отримання пояснень незалежного спеціаліста з питань аналізу роботи електроустановок та їх відповідність нормативним вимогам, просить викликати для участі у судовому засіданні судового експерта інженерно-транспортних, пожежно-технічних, електротехнічних досліджень і досліджень у галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 - ОСОБА_5
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року та 31 січня 2017 року розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 09 лютого 2017 року представником позивача підтримано клопотання про виклик для участі у судовому засіданні судового експерта інженерно-транспортних, пожежно-технічних, електротехнічних досліджень і досліджень у галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (вх. №898 від 27.01.2017р.).
Представники відповідача заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.
Вказана стаття визначає процесуальний статус експерта. Наявність у господарському процесі експерта викликається необхідністю застосування спеціальних знань під час дослідження доказів. Експерту доручається через проведення дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, давати висновки з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери його спеціальних знань. Процесуальна функція експерта полягає у вирішенні проблем формування доказової бази за допомоги спеціальних знань.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати клопотання про виклик експерта до суду для надання пояснень щодо змісту експертного висновку. В свою чергу, експерт зобов'язаний дати відповідь на запитання суду та осіб, які беруть участь у справі. Такі запитання можуть бути додатковими, тобто такими, що не були поставлені на вирішення експертного дослідження, але стосуються предмета експертного дослідження та можуть стосуватись як предмета судової експертизи, відповідей на запитання, що поставлені на вирішення експертизи, так і кваліфікації експерта, з'ясування методики експертного дослідження, приладів, що використовувались, об'єктів дослідження, усунення суперечностей у висновках.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2016р. експертом ОСОБА_6 та старшим судовим експертом ОСОБА_7 був наданий висновок комісійного електротехнічного експертного дослідження № 1882, який долучений до матеріалів даної справи (т. 1 а.с. 112-115).
Водночас, позивачем у клопотанні про виклик судового експерта для участі у судовому засіданні не наведено жодних зауважень по суті висновку судового експерта, а також не зазначено переліку питань, які потребують роз'яснень судовим експертом, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про виклик експерта ОСОБА_5 у судове засідання.
У судовому засіданні представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати зауваження ПАТ "Сумиобленерго" до проекту №06-11-15-ЕП електропостачання електроустановок АГНКС ТОВ "ДАСК ОЙЛ", розташованої за адресою: вул. Садова, 1А, с. Сад, Сумський район (виконаний згідно з ТУ №56/7323 від 30.07.2014 р.), які викладені у листі №35/143 від 11.01.2016 р. незаконними; стягнути з ПАТ "Сумиобленерго" збитки у сумі 14 414,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновком комісійного електротехнічного експертного дослідження № 1882 від 14.03.2016 у наданій на дослідження проектно-технічній документації, в тому числі 05-11-15-ПЗ, 05-11-15-ОБ, 05-11-15-ЕП, 06-11-15-ПЗ, 06-11-15-ЕП, відсутні недоліки, зазначені у листах №35/16572 від 14 грудня 2015 року та № 35/143 від 11 січня 2016 року. Вважає, що зауваження до проекту, вказані у листі № 35/143 від 11 січня 2016 року є індивідуальним актом, який спрямований на зміну прав і обов'язків ТОВ “ДАСК ОЙЛ”.
Як убачається із матеріалів справи, 30 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" (замовник) укладено договір про приєднання до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” № 56/173 (далі - договір), відповідно до якого виконавець забезпечує приєднання електроустановок об'єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об'єкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору (пункт 2.1 договору).
У розділі першому договору викладені загальні положення: до електричних мереж відповідача приєднуються електроустановки АГНКС, місце розташування об'єкта позивача: вул. Садова, 1а, с. Сад, Сумський район; місце забезпечення потужності об'єкта Замовника встановлюється на: ПС-35/10 кВ “Опитна” комірка № 15; точка приєднання (межа балансової належності об'єкта замовника) встановлюється на: ПЛ 10 кВ “Школа” опора № 54; тип приєднання об'єкта замовника: нестандартне; замовлено до приєднання потужність у точці приєднання 350 кВт; категорія надійності електропостачання: третя; ступінь напруги в точці приєднання визначається напругою на межі балансової належності і буде становити 10 кВ, клас II.
Відповідно до пункту 3.1.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити в установленому порядку приєднання об'єкта замовника (будівництво та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) у строки, зазначені у договору після виконання замовником зобов'язань, визначених пунктом 3.2 договору (пункт 2.1 договору).
Замовник зобов'язаний розробити на підставі технічних умов від 30 липня 2014 року №56/7323, які є додатком до договору, проектну документацію та погодити її з виконавцем. Передати виконавцю проектну документацію на зовнішнє електропостачання у 4 примірниках для виконання ним зобов'язань за договором (пункти 3.2.1, 3.2.3 договору).
Невід'ємним додатком до вказаного договору №56/173 від 30 липня 2014 року є Технічні умови приєднання, яке не є стандартним до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” електроустановок АГНКС ТОВ “ДАСК ОЙЛ” №56/7323 від 30.07.2014р.
30 листопада 2015 року позивач надав на погодження відповідачу проектну документацію - Робочий проект «Реконструкція мережі 10/0,4 кВ для електропостачання електроустановок АГНКС ТОВ “ДАСК ОЙЛ” вул. Садова, 1А, с. Сад, Сумський район» (т. 1 а.с. 21).
Листом від 07 грудня 2015 року № 36/16191 ПАТ “Сумиобленерго” повідомило позивача про не погодження проекту № 06-11-15-ЕП в частині обліку електроенергії з наступних причин: місце встановлення приладу обліку не відповідає вимогам п. 1.5.6. ПУЕ; в проекті не відображено тип клемної колодки обліку електроенергії, згідно п. 9.3.3. ТУ; в проекті відсутній перелік струмоприймачів електрообладнання, щодо вибору розрахункових вимірювальних ТС з урахуванням номінального і мінімального режимів споживання потужності електроустановкою, згідно п. 9.3.2. ТУ; в проекті не відображені електроприймачі, які відносяться до I категорії надійності електропостачання; зазначений в проекті облік споживання електроенергії на основі локального устаткування збору та обробки даних (ЛУЗОД), не відповідає вимогам Свідоцтва № 0354 від 31.12.2014 про повірку робочого засобу вимірюваної техніки, а саме - коефіцієнт трансформації Кттс зазначений в свідоцтві не відповідає Кттс зазначеному в проекті (т. 1. а.с. 102).
У листі від 14 грудня 2015 року № 35/16572 ПАТ “Сумиобленерго” також зазначило, проект № 06-11-15-ЕП не може бути погодженим в частині обліку електроенергії з таких причин: розрахунок лінії 10 кВ на допустиму втрату напруги виконано не вірно. Встановлена потужність не відповідає розрахунковій схемі; місце встановлення приладу обліку не відповідає вимогам п. 1.5.6. ПУЕ; облік повинен бути встановлений на межі балансової належності відповідно до п.1.5.6. ПУЕ; в проекті не відображено тип клемної колодки обліку електроенергії, згідно п. 9.3.3. ТУ; в проекті відсутній перелік струмоприймачів електрообладнання, щодо вибору розрахункових вимірювальних ТС з урахуванням номінального і мінімального режимів споживання потужності електроустановкою, згідно п. 9.3.2. ТУ; в проекті не відображені електроприймачі, які відносяться до I категорії надійності електропостачання; зазначений в проекті облік споживання електроенергії на основі локального устаткування збору та обробки даних (ЛУЗОД), не відповідає вимогам Свідоцтва № 0354 від 31.12.2014 про повірку робочого засобу вимірюваної техніки, а саме - коефіцієнт трансформації Кттс зазначений в свідоцтві не відповідає Кттс зазначеному в проекті (т. 1 а.с. 103).
28 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача щодо погодження проекту в частині обліку згідно технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” електроустановок ТОВ “Даск Ойл” № 56/7323 від 30.07.2014, з урахуванням зауважень (т. 1 а.с. 105).
Листом від 29 грудня 2015 року № 36/17276 відповідач надав відповідь, згідно якої проект № 06-11-15-ЕП не погоджується в частині обліку електроенергії з наступних причин: місце встановлення приладу обліку не відповідає вимогам п. 1.5.6. ПУЕ; в проекті відсутній перелік струмоприймачів електрообладнання, щодо вибору розрахункових вимірювальних ТС з урахуванням номінального і мінімального режимів споживання потужності електроустановкою, згідно п. 9.3.2. ТУ; в проекті не відображені електроприймачі, які відносяться до I категорії надійності електропостачання, згідно п. 2.2. ДБН В.2.5-23:2010 (т. 1 а.с. 106)
Листом від 11 січня 2016 року за № 35/143, за підписом заступника директора технічного ПАТ “Сумиобленерго”, відповідач повернув позивачу проект наданий на погодження в частині обліку згідно технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” електроустановок ТОВ “Даск Ойл” № 56/7323 від 30.07.2014. Також зазначив, що проект № 06-11-15-ЕП не може бути погодженим в частині обліку електроенергії з наступних причин: місце встановлення приладу обліку не відповідає вимогам п. 1.5.6. ПУЕ; в проекті відсутній перелік струмоприймачів електрообладнання, щодо вибору розрахункових вимірювальних ТС з урахуванням номінального і мінімального режимів споживання потужності електроустановкою, згідно п. 9.3.2. ТУ; в проекті не відображені електроприймачі, які відносяться до 1 категорії надійності електропостачання, згідно п. 2.2. ДБН В.2.5-23:2010. (т. 1 а.с. 107)
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними зауважень Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” до проекту № 06-11-15-ЕП електропостачання електроустановок АГНКС Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАСК ОЙЛ”, розташованої за адресою: вул. Садова, 1А, с. Сад, Сумський район (виконаний згідно з ТУ № 56/7323 від 30.07.2014р.), викладених у листі № 35/143 від 11.01.2016р., суд першої інстанції, керуючись положеннями Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 17.01.2013р. N 32 та умов договору, виходив з того, що незаконні дії відповідача щодо повернення проекту № 06-11-15-ЕП листом № 35/143 від 11.01.2016р. з зауваженнями порушує право позивача на розгляд та узгодження відповідачем проектної документації у передбачені законом спосіб та порядок.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 14 414,40 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані витрати позивача не є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у розумінні ст. 22 ЦК України, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Водночас, особливості укладення типових договорів встановлено статтею 184 ГК України. Так, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Аналогічні положення містить ст. 630 ЦК України.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються Закону України “Про електроенергетику” та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України “Про електроенергетику”).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про електроенергетику”, споживачі електричної енергії мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.
Приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику із створення технічної можливості для передачі (прийняття) в місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності (стаття 1 Закону України “Про електроенергетику”).
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права самостійно змінювати видані технічні умови на приєднання або скасовувати їх з підстав, які не передбачені договором про приєднання.
Колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників (крім когенераційних установок) до електричних мереж регулюються Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 17.01.2013р. N 32 (далі - Правила приєднання ).
Відповідно до пункту 1.3. Правил приєднання послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).
Відповідно до п. 1.2. вказаних правил, договір про приєднання до електричних мереж - письмова домовленість сторін, що є документом встановленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника електромереж (далі - договір про приєднання).
Як вже було зазначено у цій постанові, 30 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ" (замовник) укладено договір про приєднання до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” № 56/173 (далі - договір), відповідно до якого виконавець забезпечує приєднання електроустановок об'єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об'єкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору тип приєднання об'єкта замовника: нестандартне.
За умовами п. 3.2.1 договору, позивач зобов'язаний розробити на підставі технічних умов від 30.07.2014 № 56/7323, які є додатком до договору, проектну документацію та погодити її з відповідачем.
Вказаний обов'язок позивача кореспондується з обов'язком відповідача погодити розроблену позивачем на підставі технічних умов проектну документацію у порядку та спосіб передбачені договором та нормами чинного законодавства.
Особливості нестандартного приєднання електроустановок до електричних мереж регулюються вимогами розділу III Правил, згідно з якими етапами процедури приєднання, яке не є стандартним, є в тому числі: розроблення замовником проектної документації на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення; узгодження з електропередавальною організацією проектної документації.
Так, виходячи з п. 3.1.7. Правил приєднання, замовник за участю проектної організації до початку будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з виконанням договору про приєднання, має подати на узгодження електропередавальній організації, яка видала технічні умови, проектну документацію на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення.
Строк розгляду поданої електропередавальній організації на узгодження проектної документації не може перевищувати 15 робочих днів від дня отримання, а у випадку приєднання електроустановок потужністю 5 МВт та більше - 30 робочих днів. За результатами розгляду електропередавальна організація формує остаточний перелік зауважень та рекомендацій та оформлює технічне рішення до проектної документації. Зауваження та рекомендації до проектної документації викладаються окремим розділом у технічному рішенні.
Строк доопрацювання проектної документації не може перевищувати 30 робочих днів від дня отримання замовником зауважень до неї.
У разі незгоди електропередавальної організації з вартістю реалізації технічних умов відповідно до проектної документації, на вимогу електропередавальної організації замовник надає до проектної документації письмовий звіт експертної організації, що відповідає критеріям, визначеним Мінрегіоном України.
Замовник може продовжити строк доопрацювання проектної документації шляхом надання електропередавальній організації, яка видала технічні умови, відповідної заяви не пізніше ніж за 2 робочих дні до закінчення строку доопрацювання.
Доопрацьована проектна документація підлягає повторному погодженню в установленому цими Правилами порядку.
При повторному погодженні проектної документації не дозволяється висувати нові зауваження, які не були висловлені в технічному рішенні.
Ненадання замовником у визначений строк доопрацьованої проектної документації, або неврахування в доопрацьованій проектній документації зауважень електропередавальної організації, яка видала технічні умови, або відсутність звернення щодо продовження строку доопрацювання проектної документації можуть бути підставою для розірвання сторонами договору про приєднання в установленому законодавством України порядку.
Замовнику повертається один примірник узгодженої проектної документації на будівництво (реконструкцію) електроустановок зовнішнього електрозабезпечення до точки приєднання. Чотири інших примірники залишаються в електропередавальній організації, яка видала технічні умови.
Крім того, відповідно до ОСОБА_7 з Порядку приєднання електроустановок замовників до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго”, затвердженого протоколом правління ПАТ “Сумиобленерго” № 10 від 08.04.2015, за результатами спільного розгляду структурними підрозділами ПАТ “Сумиобленерго” проектно-кошторисної документації ВПТУ формує остаточний перелік зауважень та рекомендацій та оформлює технічне рішення до проектно-кошторисної документації. Зауваження та рекомендації викладаються окремим розділом у технічному рішенні. Технічне рішення підписує технічний директор (“директор технічний”) ПАТ “Сумиобленерго” та візує директор енергозбуту (“директор комерційний”) ПАТ “Сумиобленерго”.
Таким чином, електропередавальна організація за результатами розгляду поданої електропередавальній організації на узгодження проектної документації формує остаточний перелік зауважень та рекомендацій та оформлює технічне рішення до проектної документації. При цьому, судова колегія враховує, що зауваження та рекомендації до проектної документації викладаються окремим розділом у технічному рішенні.
Натомість, відповідачем в порушення вищезазначених положень щодо порядку узгодження проектної документації шляхом оформлення технічного рішення було відмовлено в погодженні проекту позивача в листі від 11.01.2016р. № 35/143.
Листом від 11 січня 2016 року за № 35/143, за підписом заступника директора технічного ПАТ “Сумиобленерго”, відповідач повернув позивачу проект наданий на погодження в частині обліку згідно технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” електроустановок ТОВ “Даск Ойл” № 56/7323 від 30.07.2014. Також зазначив, що проект № 06-11-15-ЕП не може бути погодженим в частині обліку електроенергії з наступних причин:
- місце встановлення приладу обліку не відповідає вимогам п. 1.5.6. ПУЕ;
- в проекті відсутній перелік струмоприймачів електрообладнання, щодо вибору розрахункових вимірювальних ТС з урахуванням номінального і мінімального режимів споживання потужності електроустановкою, згідно п. 9.3.2. ТУ;
- в проекті не відображені електроприймачі, які відносяться до 1 категорії надійності електропостачання, згідно п. 2.2. ДБН В.2.5-23:2010.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що зауваження, викладені в листі ПАТ «Сумиобленерго» № 35/143 від 11.01.2016р., не є такими, що після їх врахування та доопрацювання проектної документації остання буде відповідати вимогам нормативних документів та не свідчить про те, що не виникнуть нові зауваження, які не були зазначені у листі ПАТ «Сумиобленерго», оскільки ні укладеним між сторонами договором про приєднання до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” № 56/173 від 30.07.2014р., ні Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, ні Порядком приєднання електроустановок замовників до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго” не передбачено такий порядок погодження проектної документації.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що лист ПАТ «Сумиобленерго» від 11.01.2016р. № 35/143 не є технічним рішенням, у розумінні п. 3.1.7 Правил приєднання та Порядку приєднання електроустановок замовників до електричних мереж ПАТ “Сумиобленерго”, затвердженого протоколом правління ПАТ “Сумиобленерго” № 10 від 08.04.2015р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зауваження відповідача до проекту, викладені у такий спосіб, є незаконними.
Щодо доводів апелянта, що позовні вимоги в частині визнання незаконними зауважень є неналежним способом захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи зі статей 1 та 2 Господарського процесуального Кодексу України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно з частини 6 статті 13 Цивільного кодексу України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Нормами статті 16 Цивільного Кодексу України та статті 20 Господарського Кодексу України передбачено, що особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виходячи з системного аналізу вище наведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.
Проте, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (стаття 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі №6-48704св10.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova» від 13 грудня 2001 року зазначено, що право на ефективний юридичний засіб захисту вважається порушеним і тоді, коли національний судовий орган не захищає порушене право, мотивуючи це тим, що відповідно до внутрішнього законодавства, воно не підлягає захисту.
Таким чином, внаслідок позитивних обов'язків, які покладають на суд ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосовно забезпечення права на справедливий суд, пропонується в цьому контексті та відповідно до вказаних норм ст. 16 ЦК України при доведеності позову відмовляти у захисті цивільного права та інтересу особи лише в разі порушення нею положень ч. 2, 5 ст. 13 цього Кодексу (зловживання правом, не відповідність моральним засадам суспільства, вчинення позову з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція).
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає обраний позивачем спосіб захисту права таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим наявний спір між сторонами підлягає вирішенню судом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач з метою вирішення спору, який виник між ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Даск Ойл», звертався до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Сумській області. Проте Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Сумській області у листі від 22.04.2016р. № 30-31-32/35-402 рекомендувала вирішувати спірне питання між двома суб'єктами господарювання ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «ДАСК ОЙЛ» у судовому порядку (т. 1 а.с. 116-117).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивач належними та допустимими у справі доказами довів факт порушення відповідачем прав ТОВ «ДАСК ОЙЛ», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконними зауважень Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” до проекту № 06-11-15-ЕП електропостачання електроустановок АГНКС Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАСК ОЙЛ”, розташованої за адресою: вул. Садова, 1А, с. Сад, Сумський район (виконаний згідно з ТУ № 56/7323 від 30.07.2014р.), викладених у листі № 35/143 від 11.01.2016р., є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.
Судова колегія також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відповідача збитків в сумі 14 414,40 грн., виходячи з наступного.
У статті 22 Цивільного кодексу України, визначено загальні положення про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони (роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.1994р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").
Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоча б одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати пов'язані з оплатою вартості, замовленого позивачем експертного дослідження не є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України та врахувавши відсутність належних та допустимих доказів наявності причинного зв'язку між порушенням, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14 414, 40 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 підлягає залишенню без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/665/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повна постанова складена 14 лютого 2017 року .
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Пелипенко Н.М.