"09" лютого 2017 р. Справа № 922/3334/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 08-11/4550/2-16 від 27 грудня 2016 року.
відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 59/01 від 30 вересня 2016 року.
першої третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю № 21 від 26 січня 2017 року
другої третьої особи: не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 3403Х/1) та апеляційну скаргу приватного вищого навчального закладу ХГУ "Народна ОСОБА_4 академія" (вх. №3415Х/1), та апеляційну скаргу ТОВ "МДЦ-LUX" (вх 30Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16
за позовом Харківська міська рада, м. Харків
до ТОВ "Харківський проектний інститут", м. Харків треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. приватний вищий навчальний заклад Харківський гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4", м. Харків 2. ТОВ "МДЦ-LUX", м. Харків
про визнання скасування державного акту на право постійного користування землею та припинення права користування
В жовтні 2016 р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут", в якій просив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.12.2016 р.) припинити права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3538 га для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові; скасувати державний акт на право постійного користування землею, виданий відповідачу для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 12.03.1999 року за № 521. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача на підставі державного акту на право постійного користування землею, розташовані нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 63,0 кв. м. та літ. "К-1" площею 46,0 кв. м., власником яких є інша юридична особа - Приватний вищий навчальний заклад Харківській гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4" на підставі договору купівлі-продажу № 1371 від 24.07.2012 року, що суперечить вимогам ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, та є підставою припинення права користування відповідачем спірної земельної ділянки на підставі ст. 141 Земельного кодексу України. Крім того, позивач вказує на те, що в зв'язку з неможливістю укласти договір оренди земельної ділянки між позивачем та новим власником нежитлових будівель (Приватним вищим навчальним закладом Харківським гуманітарним університетом "Народна ОСОБА_4") бюджет міста Харкова втрачає кошти, шляхом несплати новим власником нежитлових будівель плати за землю у розмірі орендної плати, що в свою чергу, є порушенням законних прав та інтересів територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради (як власника спірної земельної ділянки).
Ухвалами суду від 24 жовтня 2016 року та від 07 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний вищий навчальний заклад Харківський гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4" та товариство з обмеженою відповідальністю "МДЦ-LUX".
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2016 року у справі № 922/3334/16 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Харківська міська рада з вказаним рішенням не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
ПВНЗ ХГУ "Народна ОСОБА_4 академія" з вказаним рішенням також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 р. апеляційні скарги прийнято до провадження, об'єднано апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 3403Х/1) та апеляційну скаргу приватного вищого навчального закладу ХГУ "Народна ОСОБА_4 академія" (вх. №3415Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 в одне апеляційне провадження, призначено до розгляду на 16.01.2017 р.
ТОВ "МДЦ-LUX" з вказаним рішенням також не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2017 р. апеляційну скаргу ТОВ "МДЦ-LUX" прийнято до провадження, об'єднано апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 3403Х/1) та апеляційну скаргу приватного вищого навчального закладу ХГУ "Народна ОСОБА_4 академія" (вх. №3415Х/1), апеляційну скаргу ТОВ "МДЦ-LUX" (вх 30Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 в одне апеляційне провадження, призначено до розгляду на 16.01.2017 р.
13.01.2017 р. ТОВ "Харківський проектний інститут" надано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/4778/16 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель «И-1», «К-1» по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові № 1371 від 24.07.2012 р.
Розглянувши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин.
Так, у відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ознакою правомірного правочину є здатність до створення правових наслідків, що свідчить про відсутність будь-яких підстав, які унеможливлюють вирішення даного спору.
В свою чергу, відповідачем не доведено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 922/4778/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "Харківський проектний інститут" про зупинення провадження у справі N 922/3334/16 і вважає за необхідне розглянути справу по суті.
Відповідач 13.01.2017 р. надав за вх. № 348 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційних скарг заперечує, просить їх залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
ПВНЗ ХГУ "Народна ОСОБА_4" 13.01.2017 р. за вх. № 357 надав пояснення в обгрунтування своїх вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2017 р.
ТОВ "МДЦ-LUX" 24.01.2017 р. за вх. № 767 надав письмові пояснення в обгрунтування своїх вимог.
ПВНЗ ХГУ "Народна ОСОБА_4" 03.02.2017 р. за вх. № 1235 надало письмові пояснення в обгрунтування своєї позиція у справі.
ТОВ "Харківський проектний інститут" 09.02.2017 р. за вх. № 1453 надало додаткові заперечення на апеляційні скарги.
Позивач 09.02.2017 р. за вх. № 1454 надав пояснення в обгрунтування своєї позиції по справі.
В судове засідання, призначене на 09.02.2017 р. представник другої третьої особи не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.
Враховуючи належне повідомлення зазначеного учасника процесу про час та місце засідання суду, відсутність будь - яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 лютого 1999 року за № 173 "Про надання відкритому акціонерному товариству "Харківський проектний інститут у користування земельних ділянок по вул. Лермонтовській, 27" надано ВАТ "Харківській проектний інститут" у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1,0957 га (у тому числі: ділянка 1 площею 0,9971 га, ділянка 2 площею 0,0996 га) по вул. Лермонотовській, 27 для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель, згідно з матеріалами інвентаризації земельних ділянок".
На підставі вказаного рішення ВАТ "Харківський проектний інститут" видано державний акт на право постійного користування землею серія ХР-33-01-001905, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 12 березня 1999 року за № 521.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 квітня 2000 року за № 526 "Про надання ВЗО ХГІ "Народна українська академія" у користування земельних ділянок по вул. Лермонтовській, 27" припинено ВАТ "Харківській проектний інститут" за його згодою (лист від 13.09.99 № 121) право користування частиною земельної ділянки загальною площею 0,5104 га по вул. Лермонтовській 27; надано у остійне користування ВЗО ХГІ "Народна українська академія" земельні ділянки загальною площею 0,3327 га (на плані ділянки №№ 1, 2) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку, учбових корпусів та допоміжних будівель і споруд, згідно з технічним звітом по координуванню меж земельних ділянок; у спільне тимчасове користування строком до 21 грудня 2025 року земельну ділянку площею 0,1777 га (на плані ділянка № 3) визначивши долю на земельну ВАТ "Харківський проектний інститут - 0,0718 кв.м. та ВЗО ХІЧ "Народна українська академія" - 0,1059 га для спільного обслуговування виробничих та допоміжних будівель, згідно з угодою від 30 грудня 1999 року № б/н; Управлінню земельних ресурсів згідно з п. 1 цього рішення, зокрема, внести зміни в землекористування ВАТ "Харківський проектний інститут" та державний акт від 12 березня 1999 року № 521. Рішенням XXXІII сесії Харківської міської ради IV скликання від 22 лютого 2005 року за № 30/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" земельна ділянка площею 0,0730 га вилучена із користування відповідача. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18 грудня 2004 року № 23/04 земельна ділянка площею 0,0986 га вилучена із користування відповідача. Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2008 року № 35/08 (д.1 п. 5) земельна ділянка площею 0,0479 га вилучена із користування відповідача. Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29 квітня 2009 року № 92/09 (д.1 п. 3) земельна ділянка площею 0,0120 га вилучена із користування відповідача. Земельна ділянка, що залишилась у користуванні у відповідача, складає площею 0,3538 га.
24 липня 2012 року між відповідачем, ТОВ "Харківський проектний інститут", та третьою особою, ПВНЗ Харківський гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4 академія", укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 (реєстровий № 1371), згідно якого ТОВ "Харківський проектний інститут" продав, а ПВНЗ Харківський гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4 академія" прийняв у власність нежитлові будівлі: літера "И-1", загальною площею 63,0 кв. м., літера "К-1", загальною площею 46,0 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Лермонтовська, № 27, земельна ділянка № 1 площею 0,1853 га, кадастровий номер № 6310136600:03:008:0095; земельна ділянка № 2 площею 0,1805 га. кадастровий номер № 6310136600:03:008:0096.
Враховуючи вище викладене, а саме той факт, що в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача на підставі державного акту на право постійного користування землею, розташовані нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 63,0 кв. м. та літ. "К-1" площею 46,0 кв. м., власником яких є інша юридична особа - Приватний вищий навчальний заклад Харківській гуманітарний університет "Народна ОСОБА_4" на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2012 року, позивач посилаючись на ст. 120 та 141 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України звернувся із відповідним позовом про припинення права постійного користування та скасування державного акту вказуючи, що такі обставини суперечать зазначеним нормам.
Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля, згідно ст. 14 Конституції України, яка кореспондується зі ст. 1 Земельного кодексу України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Нормами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами ст. 20 Закону України "Про землеустрій" (в редакції , що діяла на момент набуття права власності третьою особою частини нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ст. 25 ЗК України "Про землеустрій"). Відповідно до ст. 29 названого закону, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України (ст. 30 ЗУ "Про землеустрій"). За приписами ч. 2 ст. 59 названого закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджене замовником документації; в) копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки; г) плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; ґ) матеріали польових геодезичних робіт; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; е) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі знаходження земельної ділянки в заставі, користуванні); ж) згоду власника земельної ділянки (а щодо земель державної власності - органу, згідно з його повноваженнями здійснювати розпорядження земельною ділянкою) на поділ чи об'єднання земельних ділянок землекористувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції , що діяла на момент набуття права власності третьою особою частини нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці), яка кореспондується зі ст. 377 Цивільного кодекс України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм розподільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набування права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормами статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Дана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 р. у справі № 6-2цс15.
Окрім того, пунктом "е" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачене у договорі відчуження нерухомості.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 22.09.2015 р. у справі № 922/2257/14.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції , що діяла на момент набуття права власності третьою особою частини нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці), істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Тобто, враховуючи вище викладене в сукупності, право постійного користування землею товариства з обмеженою відповідальністю "Харківській проектний інститут" (за Державним актом на право постійного користування землею від 12 березня 1999 року № 521) з переходом права власності на розташовані на спірній земельній ділянці нежитлові будівлі літ. "И-1" площею 63,0 кв. м. та літ. "К-1" площею 46,0 кв. м. до приватного вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія" припинилось в тій частині, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування - в силу прямої норми закону.
Втім, суд позбавлений можливості встановити в яких саме межах припинилося право постійного користування землею товариства з обмеженою відповідальністю "Харківській проектний інститут", оскільки ані позивачем, ані третьою особою, приватним вищим навчальним закладом Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія" при укладені договорі купівлі-продажу нежитлових будівель від 24 липня 2012 року не було дотримано вимоги ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та вимоги Закону України "Про землеустрій" та не було виділено частину земельної ділянки, на яку перейшло право користування до приватного вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія" у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера.
При дослідженні колегією суддів умов договору купівлі-продажу від 24 липня 2012 року з'ясовано наявність посилання на кадастрові номері цілісних земельних ділянок (ділянки № №1 та 2 без виділення та формування окремих ділянок), чим порушено ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України. Водночас, судом з'ясовано не врегулювання сторонами договору будь-яких питань щодо земельної ділянки (користування тощо).
При винесенні даного питання колегією суддів враховано приписи ст. 111-28 ГПК України, а саме - правову позицію Верховного Суду України за постановою № 6-2225 цс 16 від 12.10.2016 року.
Таким чином, до вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія" перейшло право користування земельною ділянкою під придбаними будівлями, а у ВАТ "Харківський проектний інститут" - відповідно припинилося.
Водночас, з огляду на предмет позову - припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3538 га для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові в цілому та скасування державного акту на право постійного користування землею від 12 березня 1999 року № 521, суд вважає, що таке втручання є незаконним (неконституційним) з огляну на положення національного законодавства та очевидно непропорційним з огляду на прецедентну практику ЄСПЛ.
Згідно приписів п.7 ч.1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Зокрема, ця норма Конституції означає, що підстави припинення права користування землею визначаються виключно законами України.
Закони України не містять жодних норм, які дозволяють стороні з підстав, викладених у позові, вимагати припинення права користування на земельну ділянку відповідача, окрему від землі під відчуженими об'єктами нерухомості (не спірну частину земельної ділянки відповідача).
В судовому засіданні представники позивача та третьої особи зазначали, що законодавство не передбачає часткового скасування державного акту, тому цей акт підлягає скасуванню повністю. Також представник позивача пояснював, що після скасування державного акту відповідача останній не позбавлений права звернутися до Харківської міської ради для отримання земельної ділянки під власними будівлями у користування.
Колегія суддів зазначає, що таке тлумачення закону є протиправним, а жодна нормативна підстава припинення права користування земельної ділянкою в її не спірній частині - відсутня.
Крім того, запропоноване позивачем тлумачення законодавства суперечить тим нормам права, на які позивач посилається у позові. Так, у відповідача наявне нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці в межах Державного акту на право постійного користування землею від 12 березня 1999 року № 521, а згідно приписів ст. 120 Земельного кодексу України , особі, якій належить право власності на нерухоме майно належить й право користування й земельною ділянкою на якій розташоване вказане майно. Тобто, позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно є грубим порушенням його прав, встановлених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Щодо поставності втручання в користування земельною ділянкою, колегія суддів зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:
чи є втручання законним;
чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;
чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям («пропорційність» є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо.
Колегія суду вже констатувала незаконність втручання, оскільки жодна норма національного законодавства не регламентує припинення права користування за умов, встановлених у даному спорі.
А також, на думку колегії суддів, відсутній і критерій пропорційності, оскільки позивач пропонує позбавити відповідача права користування землею без жодної суспільно-важливої причини, а з того приводу, що «часткове скасування державного акту на землю не передбачено законодавством».
Викладене приводить колегію суду до висновку про повну безпідставність вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3538 га для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові; скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідачу для експлуатації і обслуговування виробничих та допоміжних будівель по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 12.03.1999 року за № 521.
Враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача необґрунтованим та такими, що, відповідно не підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці , мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охороню вальних законом інтересів, а не задля порушення прав іншої особи, втім даний позов позивача фактично спрямований на порушення прав відповідача, що є недопустимим через грубе порушення норм чинного законодавства.
В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування спливу строків позовної давності, з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідності до ч. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У даному спорі відсутні підстави застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки законні права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені.
Тому заява відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 34617 від 20 жовтня 2016 року) не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження заявників апеляційних скарг, викладені ними в апеляційних скаргах ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу приватного вищого навчального закладу ХГУ "Народна ОСОБА_4 академія" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ "МДЦ-LUX" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3334/16 залишити без змін.
Головуючий суддя М.М. Слободін
суддя В.В. Россолов
суддя О.І. Терещенко