"09" лютого 2017 р. Справа № 922/251/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників:
позивач - ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.301Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 у справі
за позовом Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків
до Публічного акціонерного товариства “Харківгаз”, м. Харків,
про зобов'язання відновити постачання природного газу, -
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 у справі (суддя Байбак О.І.) заяву Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ПАТ "Харківгаз" до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання котельні за адресою Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41, що експлуатується Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території". Стягувачем за даною ухвалою є Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території". Боржником за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Харківгаз". В іншій частині заяву Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.
Відповідач з ухвалою не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Відзиву від позивача на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід ви ходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне вико нання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача. З цього питання у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду Ук раїни від 23.08.1994 р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обстави ни, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Підставою для подання позивачем позову по даній справі останнім зазначено безпідставне, на його думку, відключення від газопостачання котельні по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин, що експлуатується підприємством позивача для надання послуг теплопостачання населенню та бюджетним установам м. Люботин.
Суд зазначає, що позивач у даній справі - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, є комунальним підприємством, якому надано ліцензію № 041759 від 10.08.2012 р. на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до залученої до матеріалів справи заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 094203А1К1SТ016 від 01.01.2016 р., саме підприємство відповідача здійснює розподіл природного газу для задоволення потреб споживачів позивача.
Котельня по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин експлуатується підприємством позивача для надання послуг теплопостачання населенню та бюджетним установам м. Люботин, відключення цієї котельні від газопостачання в опалювальний період може призвести до припинення теплопостачання населення та бюджетних установ м. Люботин.
Крім того, припинення (обмеження) теплопостачання окремих об'єктів системи централізованого теплопостачання, до яких відноситься і котельня по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин, порушує єдиний безперервний технологічний процес виробництва, транспортування теплової енергії та розподілу її споживачам та може призвести до руйнування внутрішньо будинкових мереж та мереж теплопостачання.
Враховуючи наведене, суд попередньої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що заходи забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Харківгаз", м. Харків до вирішення даної справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання котельні по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин, пропорційними щодо тих наслідків, які може викликати їх невжиття, та такими, що дозволяють досягти збалансованості інтересів сторін даного спору, оскільки, припинення/обмеження газопостачання зазначеної котельні може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру, та завдати непоправної шкоди мешканцям міста Люботин.
Такі обставини дали підстави суду дійти висновку про необхідність задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом тимчасової заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання котельні по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин до вирішення даної справи по суті.
Вжиті даною ухвалою заходи до забезпечення позову є пов'язаними з предметом позову, а внаслідок їх вжиття не порушуються будь-які права та інтереси осіб, що не є учасниками судового процесу.
Крім того, вжиті даною ухвалою заходи до забезпечення позову не мають наслідком повного припинення господарської діяльності сторін у справі.
Також колегія суддів підтримує висновок суду, що в іншій частині заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки решта викладених в ній вимог виходить за межі заявлених в межах даної справи позовних вимог, та не стосуються предмета спору по даній справі.
За приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Для вирішення питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду прийнята при повному з'ясуванні обставин справи, твердження, викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновками, викладеними в ухвалі суду, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали і задоволення апеляційної скарги у колегії суддів немає.
Керуючись статтями 68, 99, 101, пунктом 1 статті 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 у справі №922/251/17 залишити без змін.
Повний текст постанови підписано 13.02.2017 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Россолов В.В.