04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/16210/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Власова Ю.Л.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Квятківська Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Мелимук Ю.Р. - представник, дов. № 220/530/д від 29.12.2016;
від відповідача: Каменська О.А. - представник, дов. № 37 від 01.12.2016;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016
у справі № 910/16210/16 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіа Снаб Сервіс”
про стягнення 1 535 891,92 грн.
До господарського суду міста Києва звернулось Міністерство оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіа Снаб Сервіс” про стягнення з відповідача на користь позивача 1 535 891,92 грн.
Рішенням від 20.10.2016 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, відстрочити на тридцять днів оплату судового збору та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 1 535 891,91 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором 116/6/12/9 від 12.11.2012 про закупівлю за державні кошти авіаційно-технічного майна технічної аптечки для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г., Міністерству оборони України було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, його апеляційну скаргу прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги у справі № 910/16210/16 призначено на 17.01.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін; відстрочено Міністерству оборони України сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16 до 17.01.2017 о 12 год. 00 хв.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Майданевича А.Г. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2017, було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді: Сулім В.В., Власов Ю.Л.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Суліма В.В. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2017, було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Власов Ю.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 прийнято матеріали справи № 910/16210/16 з розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16 до свого провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/16210/16 відкладено на 02.02.2017; у зв'язку з відкладенням розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16, повторно зобов'язано скаржника надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16, у розмірі 23 342,22 грн. до початку судового засідання, до 02.02.2017 о 12 год. 25 хв.; попереджено Міністерство оборони України, що в разі невиконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та від 17.01.2017, його апеляційна скарга може бути залишена без розгляду.
Позивачем, в якості доказу сплати судового збору у розмірі 23 342,22 грн., надано до матеріалів справи платіжне доручення № 2017-44 від 16.01.2017.
У судовому засіданні 02.02.2017 представник позивача просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16 скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки продукції № 116/6/12/9 про закупівлю за державні кошти авіаційно-технічного майна технічної аптечки для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, відповідач, за договором постачальник, зобов'язався у 2012 році поставити позивачу, за договором, замовнику, товари, а позивач прийняти і оплатити такі товари для забезпечення діяльності миротворчих контингентів; найменування товару: вузли та деталі для літальних апаратів, код 35.30.5 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: авіаційно-технічне майно (далі - вироби) технічної аптечки для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації; кількісні характеристики товарів, що закуповуються за договором, зазначені у специфікації поставки товарів (додаток 1).
Згідно із п. 3.1 договору № 116/6/12/9 ціна договору складає 6 103 460,00 грн., у тому числі ПДВ 1 017 243,33 грн.; вартість товарів, фактично поставлених відповідачем, не може перевищувати ціни договору; у випадку перевищення відповідачем ціни договору сума перевищення не підлягає оплаті.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору № 116/6/12/9 термін поставки товарів - до 18.12.2012 з урахуванням специфікації поставки товарів (додаток 1); умови поставки - DDP склад вантажоотримувача замовника (склад військової частини А1604, смт. Чорнобаївка Херсонської обл., та НОМЕР_1 , м. Броди Львівської обл.), відповідно офіційних правил тлумачення торгових термінів INCOTERMS 2010.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, відповідачем не було здійснено постачання, передбаченого умовами договору № 116/6/12/9.
Пунктом 7.2 договору № 116/6/12/9 сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості (з ПДВ) непоставлених товарів за кожний календарний день прострочення поза встановлені договором терміни поставки товарів, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідач у листах від 30.11.2012 та від 19.12.2012 за № 176 та № 185, відповідно, відповідач просив позивача надати відповідні вказівки посадовим особам оборонним відомства щодо оплати коштів підприємства (повернення боргу) та внесення відповідних змін до укладених договорів, у частині продовження строку постачання майна та повідомляв позивача про те, що у зв'язку із браком вільних коштів, який виник внаслідок існування значної заборгованості позивача перед відповідачем, зобов'язання за договором № 116/6/12/9 про закупівлю за державні кошти авіаційно-технічного майна технічної аптечки для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації від 12.11.2012 виконані не будуть.
29.01.2013 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 287/3/750/с з вимогою про оплату штрафних санкції за неналежне виконання умов договору №116/6/12/9 про закупівлю за державні кошти авіаційно-технічного майна технічної аптечки для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації від 12.11.2012.
Відповідно до протоколу від 03.04.2013 наради щодо вирішення спірних питань щодо виконання умов спірного договору №116/6/12/9 від 12.11.2012, який затверджено 08.04.2013, вирішено підготувати запит щодо можливості продовження строку дії договору, опрацювати питання щодо його розірвання в односторонньому порядку з боку позивача та відповідачу - повідомити рішення щодо задоволення претензії позивача.
04.04.2013 відповідач у листі № 49 повідомив, що готовий поставити майно згідно із договором № 116/6/12/9 від 12.11.2012 поставити відповідний товар.
Однак, позивач у листі від 26.04.2013 за № 116/6/5066 повідомив відповідача про неможливість продовження строку дії договору.
06.08.2016 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 116/6/12612 з проханням повідомити рішення щодо задоволення претензії № 287/3/750/с від 29.01.2013.
Матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, також відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару в узгоджені між сторонами строки за договором № 116/6/12/9.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.193 ЦК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ч.2 ст.230 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
До позовної заяви додано розрахунок штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання товару, відповідно до якого позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 108 649,72 грн. та штраф у розмірі 427 242,20 грн.
Враховуючи, що відповідачем порушені строки поставки товару за укладеним між сторонами договором, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем пені, відповідно до умов п.7.2 договору № 116/6/12/9 та 7% штрафу, згідно із абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, а договором № 116/6/12/9 не передбачено інший розмір певного виду штрафних санкцій.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що сума пені у загальному розмірі 1 108 649,72 грн. є правильною та нарахованою із дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідачем до господарського суду першої інстанції подано заяву від 21.09.2016 щодо застосування строків позовної давності.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи; отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Як вбачається із матеріалів справи, позов пред'явлено 02.09.2016.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем порушені умови договору щодо строків поставки товару, норми ч. 2 ст. 258 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені з 15.11.2012, з 01.12.2012 та з 18.12.2012 за 182 прострочених дні та штрафу, пред'явлені після спливу позовної давності, адже, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Таким чином, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу із пропуском позовної давності.
Згідно із ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак, із матеріалів справи не вбачається та позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності, отже, немає підстав для висновку про існування зазначених поважних причин.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16210/16 залишити без змін.
3. Справу № 910/16210/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Ю.Л. Власов
А.І. Тищенко