14.02.2017 року Справа № 904/11460/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Чус О.В., Євстигнеєва О.С.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14-109 від 18.04.2014 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №7/4 від 10.05.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017 р. по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
м. Київ
до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго"
комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради,
м. Дніпро
про стягнення 503 331, 56 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 503 331,56 грн., з яких: 394 815,61 грн. - пеня, 20 926,91 грн. - 3% річних, 87 589,04 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017 р. ( суддя Мілєва І. В. ) припинено провадження у справі № 904/11460/16, на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала мотивована набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відсутністю у зв'язку з цим предмету спору у справі.
Не погодившись із ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд невірно застосував норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає певні підстави для врегулювання заборгованості боржників за поставлені енергоносії, в т.ч. і для списання нарахованих штрафних санкцій, які на час розгляду справи були відсутні. Отже спір між сторонами не врегульовано, а господарський суд мав розглянути справу по суті та задовольнити позовні вимоги Позивача.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Чус О.В., Євстигнеєва О.С.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Кощеєва І. М. ( доповідач ), судді: Чус О.В., Євстигнеєва О.С., розгляд справи призначений у судове засідання на 14.02.2017 р.
У судовому засіданні 14.02.2017 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як встановлено матеріалами справи, 31.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Продавець ) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради ( Покупець ) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу № 1533/15-БО-4, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями ( п. 1.2. договору).
За твердженням Позивача, Продавець передав у власність Покупця природний газ на загальну суму 14 300 350,93 грн., але останній за поставленний газ розрахувався із порушенням встановленого договором строку, у зв'язку із чим Позивач нарахував пеню у розмірі 394 815,61 грн., 3% річних у розмірі 20 926,91грн. та інфляційні втрати у розмірі 87 589,04 грн.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закон на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий природний газ, яка була у повному обсязі погашена Відповідачем.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, заборгованість за природний газ погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Таким чином, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення з позовом до суду у Позивача існувало право вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, однак, у зв'язку з набранням чинності Законом, предмет спору у даній справі припинив своє існування, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, вважає його передчасним та таким, що зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для списання неустойки, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, Відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру. Судом не вирішено спір по суті щодо правомірності заявлених вимог та обґрунтованості їх розміру.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі є передчасним, прийнятим без дослідження всіх обставин справи, а тому відповідна ухвала суду підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду, тому вимога апеляційної скарги щодо прийняття рішення про задоволення позовних вимог не відповідає положенням процесуального закону.
Відповідно до пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013 р. № 7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у частині 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2017 р. у справі № 904/11460/16 скасувати.
Cправу № 904/11460/16 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
Господарському суду Дніпропетровської області провести розподіл судових витрат у справі, в тому числі і за розгляд даної апеляційної скарги, за наслідками розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 14.02.2017 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О.С. Євстигнеєв