09.02.2017 року Справа № 904/1954/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Джихур О.В., Чимбар Л.О.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю представників:
від позивача: Ніколайчук О.М., представник, довіреність № б/н від 14.12.2016 р.,
від відповідача-1: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
від відповідача-2: Чебан С.В., представник, довіреність № б/н від 16.01.2017 р.,
від третьої особи-1: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
від третьої особи-2: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
від третьої особи-3: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016р. у справі №904/1954/16
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал", м.Дніпро
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Фортех15", м. Одеса
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Одеса
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "СКТБ Елемент", м. Одеса
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків його недійсності
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016р. у справі №904/1954/16 (суддя Петрова В.І.) публічному акціонерному товариству (далі-ПАТ)"Дельта Банк" відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р., укладеного між ПАТ"Дельта Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Фінансова компанія "Сіагал" та про зобов'язання ТОВ"Фінансова компанія "Сіагал" повернути банку оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р.;
- приймаючи рішення, господарський суд зазначав, що позивач не надав доказів, які б підтверджували факт невідповідності оспорюваного договору положенням ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи та на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про те, що залучення до участі у спорі іншої сторони, до якої не ставиться вимога або зобов"язання є порушенням ст.24 Господарського процесуального кодексу України та безпосередньо підставою для скасування рішення господарського суду, про те, що рішення тимчасового адміністратора банку, оформлене протоколом від 22.09.2015р. №51 засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, яким оспорюваний договір віднесений до нікчемних в розумінні п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" жодною із заінтересованих осіб не оскаржено, про виявлення ознак нікчемності правочину всіх повідомлено належним чином, у зв"язку з чим, до відносин сторін за цим правочином застосовуються наслідки, визначені ч.5 ст.216 Цивільного кодексу України, однак, зазначені обставини залишені судом поза увагою, про те, що в порушення постанов Національного банку України про надання кредиту ПАТ"Дельта Банк" для збереження ліквідності та про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю останнього було проведено засідання кредитного комітету банку без участі куратора банку та відступлено право вимоги за спірним договором кредитору банку за ціною, яка на 90 процентів не відповідає інтересам банку, що є підставою для визнання договору недійсним згідно з ч.ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України, про те, що грошові кошти на рахунках юридичних осіб не гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і це надавало сторонам договору підстави усвідомлювати ризики неможливості задоволення всіх вимог даного кредитора у разі прийняття рішення про ліквідацію банку, а також про непідтвердження обставинами справи висновку господарського суду відносно укладення спірного договору відступлення права вимоги на виконання умов договору комісії від 08.12.2014р. між ТОВ"Фінансова компанія"Сіагал" та ТОВ"Фортех 15";
- відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з"явився, ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги від 23.12.2016р. та про відкладення її розгляду на 09.02.2017р. направлені на адресу відповідача-1, зазначену сторонами в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; враховуючи, що ухвала про прийняття апеляційної скарги отримана відповідачем-1, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.98), останній є обізнаним про розгляд апеляційної скарги по даній справі і не був позбавлений можливості отримання інформації стосовно подальшого її розгляду за допомогою телефонного зв"язку з апеляційним судом або з Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності в ньому відповідних процесуальних документів, у зв"язку з чим, відповідач-1 є таким, що повідомлений про час і місце такого розгляду;
- відповідач-2 вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що товариство є належним відповідачем у справі, на те, що спірний договір не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, як вважає позивач, оскільки цим договором визначена ціна відступлення права вимоги, яка складає 13500000грн. і була сплачена позивачу, на те, що віднесення банку до категорії проблемних відбулося 30.10.2014р. і спірний правочин від 09.12.2014р. не міг стати підставою неплатоспроможності банку, на те, що позивачем не надані докази виявлення іншими кредиторами банку бажання укласти договір про відступлення права вимоги, на невідповідність дійсності доводів скаржника про нікчемність спірного договору, на те, що позивач не видавав кредитні кошти, відповідну прострочену заборгованість він придбав на підставі попередньо укладеного договору купівлі-продажу прав вимоги за ціною 237738грн.76коп., яка є ринковою та справедливою, в подальшому позивач здійснив відчуження цих прав за ціною 13500000грн., що в 57 разів більше ніж ціна придбання, у зв"язку з чим, доводи стосовно суттєвого заниження вартості прав вимоги за спірним договором є безпідставними, на те, що куратор банку знав про суттєві умови спірного договору і своїми діями погодив його укладення, а також на те, що постанова Національного банку України про віднесення ПАТ"Дельта Банк" до категорії проблемних не є нормативно-правовим актом, у зв"язку з чим, порушення її вимог не може призвести до нікчемності правочину;
- третя особа-1 письмові пояснення по суті апеляційної скарги не надала, її представник в судове засідання не з"явився, про час та місце засідання третя особа-1 повідомлена належним чином;
- третя особа-2 також не надала письмові пояснення по суті апеляційної скарги, її представник в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання третя особа-2 повідомлена належним чином;
- третя особа-3 в наданих до апеляційного суду письмових поясненнях просить апеляційну скаргу ПАТ"Дельта Банк" задовольнити, рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення у справі та задовольнити позовні вимоги;
- представник третьої особи-3 в судове засідання не з"явився, про час та місце засідання третя особа-3 повідомлена належним чином.
З метою дотримання розумного строку розгляду справи апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача-1 та третіх осіб. Обов"язковою явка цих учасників процесу апеляційним судом не визнавалася.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2008р. закритим акціонерним товариством (далі-ЗАТ) "Сведбанк Інвест"(банком) та ОСОБА_3 (особою 1 на стороні позичальника), а також відкритим акціонерним товариством (далі-ВАТ)"СКТБ"Елемент" (особою 2 на стороні позичаль-ника) укладено кредитний договір №62/15-Ф, на підстав якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію, надав позичальнику кредит в доларах США, а позичальник зобов"язався повернути кошти кредиту у строки, визначені графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за цією кредитною лінією.
Згідно з п.1.2 договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 4500000 доларів США.
В забезпечення виконання зобов"язання за кредитним договором 29.01.2008р. ЗАТ "Сведбанк Інвест"(іпотекодержателем) та ВАТ"СКТБ"Елемент"(іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., зареєстрований в реєстрі за №131, а також 14.02.2008р. ОСОБА_3 (заставодавцем) та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (заставодержателем) договір застави акцій №63/15-Ф/ЗМ-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрований в реєстрі за №412.
18.06.2013р. ПАТ"Омега банк"(продавцем), який є правонаступником ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ПАТ"Дельта банк"(покупцем) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, за умовами якого продавець відступив, а покупець прийняв право вимоги за кредитним договором №62/15-Ф від 29.01.2008р., іпотечним договором від 29.01.2008р. та договором застави акцій №63/15-Ф/ЗМ-1 від 14.02.2008р..
Ціна за договором купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013р. складає 237738грн.76коп..
09.12.2014р. ПАТ"Дельта Банк"(первісним кредитором) та ТОВ"Фінансова компанія "Сіагал"(новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги належного виконання зобов"язань ОСОБА_3 (боржника 1) та ВАТ"СКТБ"Елемент" (боржника 2) за кредитним договором №62/15-Ф від 29.01.2008р..
Загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором на день укладення договору відступлення права вимоги складає 8408458.88 доларів США та комісія - 770770.45 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 09.12.2014р. складає 131318064грн.57коп..
На підставі п.1.2 договору разом з правом вимоги виконання зобов"язань до нового кредитора перейшли права за іпотечним договором від 29.01.2008р. та за договором застави акцій №63/15-Ф/ЗМ-1 від 14.02.2008р..
Ціна відступлення права вимоги узгоджена сторонами в п.1.4 договору, дорівнює 13500000грн. та була сплачена банку попередньо 08.12.2014р..
На підставі акту від 10.12.2014р. ПАТ"Дельта Банк" передало, а ТОВ"Фінансова компанія "Сіагал" прийняло документи, якими підтверджується дійсність та наявність прав грошових вимог до боржників, а саме: кредитний договір №62/15-Ф від 29.01.2008р. та договори забезпечення.
Матеріали справи свідчать також і про те, що постановою правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ"Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 розпочата процедура виведення ПАТ"Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці по 02.06.2015р. включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
В подальшому рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 08.04. та 03.08.2015р. №№71, 147 строки тимчасової адміністрації були продовжені відповідно до 02.09 та 02.10.2015р..
22.09.2015р. комісією з перевірки правочинів за кредитними операціями прийнято рішення, оформлене протоколом №51, затвердженим уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "Дельта Банк" щодо затвердження результатів перевірки та віднесення до нікчемних в розумінні п.п.1, 2, 3, 4, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р., укладеного між ПАТ"Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал".
Рішення комісії мотивовано посиланням на те, що внаслідок укладення майже безоплатного правочину відступлення майнових прав за кредитним договором, банк: відмовився від власних майнових вимог (п.1 ч.3 ст.38 названого вище Закону); втратив права на отримання грошових надходжень від позичальників на суму 131318064грн.57коп., що не могло не вплинути на його фінансовий стан і на можливість виконувати власні зобов"язання (п.2 ч.3 ст.38 Закону); здійснив відчуження майна за ціною, значно нижчою від звичайної, оплата майже на 90 процентів відрізняється від вартості майнових прав (п.3 ч.3 ст.38 Закону); прийняв на себе зобов"язання по забезпеченню виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону про банки і виконання грошових зобов"язань банку перед іншими кредиторами стало частково неможливим (п.4 ч.3 ст.38 Закону); окремому кредитору передав майно банку, через що ним отримано переваги, не встановлені законодавством (п.7 ч.3 ст.38 Закону).
Також, в рішенні комісії зазначено, що укладення договору відступлення здійснено банком під час дії постанови Національного банку України від 30.10.2014р. №692 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", у зв"язку з чим, таке укладення потребувало погодження куратора банку і при такому укладенні банк прямо порушив встановлені цією постановою заборони та обмеження.
Викладені обставини слугували визначальними для звернення ПАТ"Дельта Банк" з позовом до господарського суду про визнання недійним договору відступлення права вимоги від 09.12.2014р. та про зобов"язання ТОВ"Фінансова компанія "Сіагал" повернути банку оригінали договорів, переданих на виконання договору відступлення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд послався на те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували факт невідповідності договору про відступлення права вимоги нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вищенаведеними висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи і такими, що не відповідають цим обставинам.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1-3, 5 ст.203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В абз.4 п.2.1, абз.2, 3 п.2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За приписами п.п.1, 2, 3, 4, 7 ч.3 ст.38 Закону правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту п.3 ч.3 ст.38 Закону випливає, що нікчемність правочінів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка, в свою чергу має бути вищою, або нижчою на 20 відсотків.
П.3 постанови Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р. "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено поняття "ринкова вартість", відповідно до якого це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Щодо досліджуваної справи, то на підставі договору відступлення права вимоги від 09.12.2014р. відчужено майно (право вимоги за кредитним договором) за ціною, яка більш ніж на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, а саме за 13500000грн., в той час як фактична його вартість становить 24833774грн. відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги за кредитним договором №62/15-ф від 29.01.2008р. станом на 09.12.2014р., складеним суб"єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю "Некос".
На вказаний звіт закритим акціонерним товариством "Консалтинг-юрсервіс" надано рецензію, відповідно до якої звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
Вищезазначені фактичні обставини та положення п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказують на нікчемність договору відступлення права вимоги від 09.12.2014р..
Отже ТОВ"Фінансова компанія "Сіагал" незаконно набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №62/15-ф від 29.01.2008р..
Таким чином, оспорюваний договір відступлення права вимоги є недійсним.
Також, згідно з ч.ч.1, 5 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Викладене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" в повному обсязі.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно з ч.2 цієї статті апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
При відмові в задоволенні позову господарським судом не встановлено обставин щодо співвідношення вартості відчуженого банком права вимоги за кредитним договором з реальною вартістю вказаного виду майна. При цьому господарський суд, з метою всебічного та повного розгляду справи, не був позбавлений ї можливості витребувати відповідні докази або в порядку ст.41 Господарського процесуального кодексу України призначити судову експертизу для встановлення реальної вартості відступленого права вимоги.
Тому при перегляді оскаржуваного рішення господарського суду апеляційним судом як належний доказ по справі прийнято звіт про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги.
Згідно з ч.1 ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Залучення до участі у справі іншого відповідача відбувається у разі, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов"язана особа.
У даному випадку, залучення ТОВ"Фортех 15" до участі у справі як іншого відповідача здійснено господарським судом з порушенням процесуального законодавства.
ТОВ"Фортех 15" не є стороною договору відступлення права вимоги від 09.12.2014р. та відповідно зобов"язаною особою перед позивачем у тих матеріально-правових відносинах, в яких виник спір, у зв"язку з чим, останнє являється неналежним відповідачем по справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Доводи позивача щодо визнання правочину нікчемним з підстав, передбачених п.п.1, 2, 4, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованими.
Обставини безоплатного відчуження банком майна спростовуються наведеним вище, а обставини щодо визначення як однією з підстав неплатоспроможності банку укладення спірного договору, перевищення суми вимог кредиторів банку над вартістю майна та щодо надання окремим кредиторам банку переваг прямо не встановлених для них законодавством в порядку, передбаченому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин на вимогу апеляційного суду не надані.
Посилання позивача на укладення банком договору відступлення права вимоги без дотримання обмежень, встановлених постановою Національного банку України від 30.10.2014р. №692 "Про віднесення ПАТ"Дельта Банк" до категорії проблемних" колегією судів не прийняті до уваги, оскільки вказаний договір не потребував погодження куратора банку і за його умовами майно та активи банку не передавалися в забезпечення, погашення заборгованості та вивільнення отриманого банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості не відбувалося. Зазначеною постановою будь-яких заборон або обмежень на відчуження прав вимоги банком за кредитним договором не встановлено.
Заперечення відповідача-2 відносно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги є безпідставними тому, що докази в спростування оцінки, визначеної таким звітом або результати іншої оцінки права вимоги в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016р. у справі №904/1954/16 скасувати;
- прийняти нове рішення;
- позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" задовольнити;
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 09.12.2014р., укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал";
- зобов"язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінал кредитного договору №62/15-Ф від 29.01.2008р., укладеного між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством "СКТБ"Елемент", оригінал іпотечного договору від 29.01.2008р., укладеного між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" та відкритим акціонерним товариством "СКТБ"Елемент", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., зареєстрованого в реєстрі за №131 та оригінал договору застави акцій №63/15-Ф/ЗМ-1 від 14.02.2008р., укладеного між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрованого в реєстрі за №412, видати наказ;
- в позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортех 15" відмовити;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2756грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, видати наказ;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 3031грн.60коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;
- видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В.Джихур
Суддя Л.О.Чимбар
Повна постанова складена 14.02.2017р.