18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2016 р. Справа № 925/1170/16
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Швидкою О.В. та представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"
про стягнення 826 074 грн. 95 коп., -
Заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 826 074 грн. 95 коп., з яких 72 098 грн. 93 коп. трьох процентів річних та 753 976 грн. 02 коп. відповідно до договору постачання природного газу №06/10-2769ТЕ-36 від 20.12.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу, у зв'язку з чим і були нараховані штрафні санкції.
Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що порушення зобов'язань перед позивачем сталося не з вини відповідача, а лише внаслідок невиконання державою встановленого Законом України «Про теплопостачання» обов'язку по відшкодуванню різниці в тарифах, у зв'язку з їх встановленням нижче рівня економічно обґрунтованих витрат, що і призвело до фактичної неспроможності ТОВ «Сміла Енергоінвест» виконати свої зобов'язання у повному обсязі.
У судовому засіданні 17 жовтня 2016 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:
20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №06/10-2769ТЕ-36, згідно якого позивач зобов'язувався передати відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 року у справі №925/1714/13 встановлено факт неналежного виконання умов вказаного договору та стягнуто на користь ДК «Газ України» з ТОВ «Сміла Енергоінвест» 3 824 606 грн. 90 коп. боргу, 540 859 грн. 28 коп. пені, 76 122 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 454 798 грн. 23 коп. три проценти річних та 68 820 витрат на сплату судового збору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 року у справі №925/1242/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у цій же справі, позовну заяву ДК «Газ України» від 11.07.2014 року №31/10-4607 задоволено повністю, стягнуто на користь ДК «Газ України» з ТОВ «Сміла Енергоінвест» 436 005 грн. 19 коп. інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу за період з червня 2013 року по червень 2014 року, 86 872 грн. 12 коп. трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки стосовно суми основного боргу за період з 11.10.2013 року по 15.07.2014 року, 60 035 грн. 38 коп. інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені, 9 357 грн. 95 коп. трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені та 11846 грн. витрат на сплату судового збору. Даним судовим рішенням встановлено факт наявності у відповідача перед ДК «Газ України» за договором №06/10-2769ТЕ-36 від 20.12.2010 року станом на дату винесення рішення основної суми заборгованості в сумі 3 824 606 грн. 90 коп.
Оскільки кошти, стягнуті рішенням суду від 03.12.2013 року у справі №925/1714/13, відповідачем-боржником 23.12.2014 року були сплачені лише частково в сумі 2 726 730 грн. 00 коп., дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 72 098 грн. 93 коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.07.2014 року по 21.09.2016 року, та 753976 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період з 01.07.2014 року по 31.05.2016 року на залишок суми боргу 1 097 876 грн. 90 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Позивач провів розрахунок трьох процентів річних та інфляційних за допомогою Інформаційно-аналітичного центру «Ліга». Арифметично цей розрахунок зроблено вірно.
Позивач стверджує, що відповідач 23 грудня 2014 року частково погасив заборгованість за договором №06/10-2769ТЕ-36 від 20.12.2010 року у розмірі 2 726 730 грн. і станом на даний час борг відповідача перед позивачем по вказаному договору становить 1097876, 90 грн.
Розрахунок трьох процентів річних позивач зробив за період з 16.07.2014 року по 21.09.2016 року, а інфляційних з 01.07.2014 року по 31.05.2016 року, враховуючи суму боргу в розмірі 1097876, 90 грн., хоча до 22 грудня 2014 року включно сума боргу складала 3824606,90 грн. Відповідно розмір інфляційних та трьох процентів річних, виходячи з фактичної суми боргу, позивачем зроблено невірно. Але суд не вправі виходити за межі позовних вимог, оскільки донарахування інфляційних та трьох процентів річних збільшить значно їх розмір. Окрім того, відсутнє клопотання заінтересованої сторони про це. За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача у заявленому ним розмірі.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на невиконання зобов'язання по оплаті у зв'язку з тим, що порушення зобов'язань перед позивачем сталося не з вини відповідача, а лише внаслідок невиконання державою встановленого Законом України «Про теплопостачання» обов'язку по відшкодуванню різниці в тарифах, у зв'язку з їх встановленням нижче рівня економічно обґрунтованих витрат, що і призвело до фактичної неспроможності ТОВ «Сміла Енергоінвест» виконати свої зобов'язання у повному обсязі.
У пункті 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) зазначено, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність відшкодування державною різниці в тарифах не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання по оплаті отриманого природного газу за договором постачання природного газу №06/10-2769ТЕ-36 від 20.12.2010 року.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи ст. 83 ГПК України є безпідставними, оскільки зазначеною нормою визначено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), але заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних не є неустойкою.
На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 12 391 грн. 13 коп.
Беручи до уваги викладене. керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Свердлова, б.94, код 36779078) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827) - 72 098 грн. 93 коп. 3 % річних, 753 976 грн. 02 коп. інфляційних та 12 391 грн. 13 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
СУДДЯ В.В. Потапенко
Повне судове рішення складено 13 лютого 2017 року.
Суддя В.В. Потапенко