18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"24" січня 2017 р. Справа № 925/1501/16
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агро Союз-РП» про стягнення 854 654 грн. 91 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агро Союз-РП» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 04/04/2016 від 14.04.2016 року, 736 863 грн. 01 коп. основного боргу, 75 172 грн. 16 коп. пені, 35 077 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 7 542 грн. 29 коп. 3% річних, що разом складає 854 654 грн. 91 коп., та відшкодування судових витрат.
Відповідач подав письмовий відзив на позов (вх. № 809/17), у якому заперечував проти позову в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, просив суд, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.
В засіданні суду 12.01.2017 року позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечував з мотивів її безпідставності, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених у письмовому відзиві. В засідання суду 24.01.2017 року сторони явку своїх представників безпідставно не забезпечили, хоч про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, тому, з урахуванням вимог норм статей 69, 75, 77 ГПК України щодо обов'язку суду вирішити спір в розумні процесуальні строки і права суду вирішити спір без участі представників сторін за наявними матеріалами, суд розглянув справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.
04.04.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД», як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агро Союз-РП», як покупець, уклали договір купівлі-продажу № 04/04/2016 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (будь-яка сільськогосподарська продукція, в тому числі висівка кукурудзяна), та інший товар вказаний у видаткових накладних, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснити оплату.
Згідно п.п. 1.2, 3.4, 5.3 Договору асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору; датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній; підписання видаткової накладної є підтвердженням прийняття товару належної якості.
Відповідно до пп. 7.1, 7.2 Договору оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів розрахунковий/поточний рахунок постачальника в день отримання товару у повному розмірі (100%); всі оплати за товар зараховуються по першій поставці, тобто в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство в незалежності від призначення платежу.
Пунктом 8.4 Договору сторони домовились, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір діє до 31.12.2017 року, а частині взаєморозрахунків до повного виконання (п.10.1 Договору).
На виконання зобов'язань за Договором позивачем, що відповідачем не заперечується, у період з 04.04.2016 року по 28.10.2016 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 877 217 грн. 26 коп., однак відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 2 140 354 грн. 25 коп., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 736 863 грн. 01 коп. за видатковими накладними № 981 від 20.07.2016р. на суму 96 809,17 грн., № 1145 від 26.07.2016р. на суму 95 992,52 грн., № 1146 від 29.07.2016р. на суму 83 965,62 грн., № 1148 від 29.07.2016р. на суму 37 268,56 грн., № 1149 від 30.07.2016р. на суму 82 852,02 грн., № 1232 від 01.08.2016р. на суму 62 656, 07 грн., № 1235 від 04.08.2016р. на суму 76 753,69 грн., № 1236 від 05.08.2016р. на суму 74 190,48 грн., № 1237 від 08.08.2016р. на суму 82 164,89 грн., № 1278 від 09.08.2016 р. на суму 88 430,50 грн.
Факт отримання товару також підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ.
Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних підтверджують факт вчинення господарських операцій з поставок товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних.
Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків за період: 20.07.2016р.- 20.11.2016р. на суму 736863,01 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору договору купівлі-продажу № 04/04/2016 від 14.04.2016 року, Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього Договору.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 736 863 грн. 01 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 75 172 грн. 16 коп. пені на підставі п. 8.4 Договору за період 24.06.2016 року по 30.11.2016 року, 35 077 грн. 45 коп. інфляційних втрат за період з серпня 2016 року по жовтень 2016 року, 7 542 грн. 29 коп. 3% річних за період з 21.07.2016 року по 30.11.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає п. 8.4 Договору, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч.6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суму фактичного прострочення за вказаний період, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги підлягають задоволенню також у заявленій сумі.
Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних та 3% річних, враховуючи наведені докази обґрунтування вимог про зменшення розміру пені, інфляційних та 3% річних, заперечень на них, приймаючи до уваги майнові інтереси обох сторін та враховуючи положення норм ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п.п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд наявності саме виняткових обставин, які б зумовили при прийнятті рішення судом зменшити розмір пені, не вбачає.
Крім того, наведені норми матеріального і процесуального права зменшення судом розміру інфляційних та 3% річних не передбачають. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.
За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних та 3% річних суд вважає необґрунтованим і в його задоволенні йому відмовляє.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 70 153 грн. основного боргу, 23 785 грн. 47 коп. пені, 9 769 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 2 002 грн. 50 коп. 3% річних, судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 12 819 грн. 82 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агро Союз-РП» код 35013940, місцезнаходження: 19511, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, буд. 245 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» код 39228163, місцезнаходження: 19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, вул. Чехова, 41 - 736 863 грн. 01 коп. основного боргу, 75 172 грн. 16 коп. пені, 35 077 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 7 542 грн. 29 коп. 3% річних та 12 819 грн. 82 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення підписано 10.02.2017 року.
Суддя В.М. Грачов