08 лютого 2017 року Справа № 905/1513/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.,
суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016
у справі Господарського суду№ 905/1513/16 Донецької області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-31) Олександрівської районної державної адміністрації, 2) відділу держгеокадастру у Олександрівському районі Донецької області, 3) державного підприємства "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
провизнання недійсним та скасування розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 та державного акту на право постійного користування землею від 22.10.2004 серія ЯЯ № 055787
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Половінкін О.В., дов. від 30.12.2016 № 821;
відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились; відповідача-3: не з'явились; третьої особи: не з'явились;
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Корпорація) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними та скасувати розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 № 409 "Про затвердження проекту землеустрою по інвентаризації і надання в постійне користування земельних ділянок Донецької залізниці" та Державний акт на право постійного користування землею від 22.10.2004 серії ЯЯ № 055787.
Позовні вимоги Корпорація, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод обґрунтовувала тим, що на підставі постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Донецька область, с. Іверське, вул. Елітна, 5, був переданий до статутного капіталу Корпорації. В подальшому було виявлено, що в результаті технічної помилки спірним розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 № 409 частина земельної ділянки цілісного майнового комплексу площею 1,4726 га була передана у постійне користування залізниці. Згодом на підставі цього розпорядження від 21.10.2004 № 409 залізниці було видано акт на право постійного користування землею від 26.10.2004 серії ЯЯ № 055787. На звернення Корпорації до державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - Залізниця) щодо приведення у відповідність технічної документації останнє не відреагувало, у зв'язку з чим виникла необхідність в зверненні до господарського суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 (суддя Харакоз К.С.) в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів: Будко Н.В., Мясищев А.М., Сгара Е.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 залишено без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що на дату винесення спірного розпорядження Олександрівською районною державною адміністрацією (далі - Адміністрація), та отримання Залізницею спірного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, Корпорацію ще не було створено та її не існувало як юридичної особи, що виключає наявність у останньої порушеного суб'єктивного права або інтересу.
Корпорація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 і рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Викладені у касаційній скарзі вимоги Корпорація обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. ст. 45, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки окремим доказам у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Корпорації до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Корпорації підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- на підставі розпорядження голови Олександрівської районної ради Народних депутатів від 26.04.2000 № 23/10-90 Легендарненському елеватору Донецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" 02.06.2000 було видано державний Акт серії І-ДН № 010435 на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,86 га для розміщення об'єктів Легендарненського елеватора;
- в подальшому, 21.10.2004 головою Адміністрації видане спірне розпорядження № 409 "Про затвердження проекту землеустрою по інвентаризації та надання в постійне користування земельних ділянок Донецької залізниці", яким передано в постійне користування Залізниці земельну ділянку загальною площею 353,4513 га для функціонування залізничного транспорту із земель транспорту та зв'язку;
- на підставі вказаного розпорядження Залізниці 24.10.2004 було видано Державний Акт серії ЯЯ № 055787 на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,6832 га на території Іверської сільської ради Олександрійського району Донецької області для обслуговування об'єктів Залізниці;
- в матеріалах справи наявний висновок державної землевпорядної експертизи від 04.08.2004 № 2379, затверджений начальником Донецького обласного головного управління земельних ресурсів 20.08.2004. В даному висновку зазначено, що проектна документація - проект землеустрою з встановлення меж земельних ділянок для функціонування Донецької залізниці, перегон Дубово-Красноармійсько-Іверської сільської ради Александрівського району, була розроблена згідно вимогам земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів, оцінена позитивно;
- 11.08.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до п. 1 якої повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" встановлено здійснювати Міністерству аграрної політики. Відповідно до п. 4 постанови, було утворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Згідно переліку дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, значиться "Легендарненський елеватор";
- 20.01.2011 за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 4 комісією з ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Легендарненський елеватор" державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було передано необоротні активи - цілісний майновий комплекс. При цьому, Корпорація не є правонаступником прав і обов'язків Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Легендарненський елеватор", а є перетвореним підприємством від державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2016 та Статутом Корпорації;
- 01.12.2011 виконавчим комітетом Іверської сільської ради Корпорації було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - об'єкт "Легендарненський елеватор", що знаходиться за адресою: Донецька область, Олександрівський район, с. Іверське, вул. Елітна, б.5. Право власності Корпорації на об'єкт "Легендарненський елеватор" підтверджується також витягом про державну реєстрацію прав Олександрівського районного комунального підприємства "Олександрівське БТІ" № 32277839 від 01.12.2011;
- відповідно до п. 1.6 Статуту Корпорації вона є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
За приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
За приписами частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Корпорації місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Корпорацією не доведено наявності у нього порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи інтересу, оскільки на дату винесення спірного розпорядження Адміністрації, та отримання Залізницею спірного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, Корпорацію ще не було створено та її не існувало як юридичної особи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними і такими, що не відповідають в повній мірі обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що:
- "Легендарненський елеватор" Донецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" мав у постійному користуванні земельну ділянку площею 6,86 га для розміщення об'єктів "Легендарненського елеватора";
- при створенні Корпорації за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 4 було передано цілісний майновий комплекс "Легендарненського елеватора" і вона є власником нерухомого майна за адресою: Донецька область, с. Іверське, вул. Елітна, 5;
- за твердженнями Корпорації в результаті технічної помилки спірним розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 № 409 частина земельної ділянки цілісного майнового комплексу площею 1,4726 га була передана у постійне користування Залізниці. Згодом на підставі цього розпорядження від 21.10.2004 № 409 Залізниці було видано спірний Акт на право постійного користування землею від 26.10.2004 серії ЯЯ № 055787.
Касаційна інстанція зазначає, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України. Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.
Так, в силу положень статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як в позовній заяві, так і у касаційній скарзі, Корпорація посилається на неможливість оформлення земельної ділянки, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, у зв'язку з наляганням із земельною ділянкою, що передана Залізниці спірним розпорядженням голови Адміністрації та посвідчена спірним Державним актом. Вбачає у цьому порушення своїх прав та законних інтересів.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими доводами скаржника, вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення прав позивача до з'ясування обставин налягання земельних ділянок, на якій розміщено нерухоме майно Корпорації та земель Залізниці.
В контексті наведеного судам попередніх інстанцій взагалі не було надано правової оцінки доказам, наданим Корпорацією на підтвердження доводі щодо налягання земельних ділянок, тоді як встановлення цих обставин має істотне значення для вирішення даного спору.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає належним чином необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що створення Корпорації вже після видання спірного розпорядження голови Адміністрації виключає можливість порушення прав такої юридичної особи.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, обставин налягання відповідних земельних ділянок не дослідили, у зв'язку із чим дійшли до передчасних висновків щодо відмови в позові.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, повторно допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1513/16 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.П. Коробенко
Суддя Г.М. Мачульський