06 лютого 2017 р. Справа № 902/1064/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Гайсин, Вінницька область
до: Теплицької селищної ради, смт Теплик, Вінницька область
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2016 р., посвідчення адвоката № 758 видане 25.06.2012 р.
відповідача: не з'явився.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Теплицької селищної ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 25.07.2011 р.
Ухвалою суду від 12.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1064/16 та призначено до розгляду на 22.12.2016 р.
Відповідно до ухвали суду від 22.12.2016 р. відкладено розгляд справи до 02.02.2017 р. з огляду на неявку в судове засідання представників сторін та неподання ними витребуваних доказів.
02.02.2017 р. на адресу суду від Теплицької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вих. №64 від 01.02.2017 р. (вх. № 06-52/985/17 від 02.02.2017 р.) в якому остання позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у ньому.
З огляду на необхідність повного та всебічного вивчення всіх обставин справи в засіданні суду 02.02.2017 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.02.2017 р.
В засідання суду 06.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином - в судовому засіданні 02.02.2017 р. під розписку селищного голову Теплицької селищної ради ОСОБА_3 було повідомлено про оголошення перерви в засіданні суду. Також факт належного повідомлення відповідача підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 02.02.2017 р.
Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових пояснень від 06.02.2017 р. (вх. № 06-52/1047/17 від 06.02.2017 р.) обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди від 26.07.2016 р. до договору оренди землі позивач зазначає, що 25.07.2011 р. між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого Теплицькою селищною радою надано, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято в платне користування земельну ділянку для комерційної діяльності, яка знаходиться в АДРЕСА_1 строком на 5 років. При цьому позивач вказує, що укладаючи договір оренди землі від 25.07.2011 р. він фактично переоформив (продовжив) на новий строк правовідносини з оренди зазначеної земельної ділянки з Теплицькою селищною радою, що виникли ще у 2006 році.
Відповідно до п. 8 Договору оренди землі від 25.07.2011 р. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.
31.05.2016 р. позивач звернувся до Теплицької селищної ради із заявою від 31.05.2016 р. про поновлення договору оренди землі укладеного між ним та відповідачем 25.07.2011 р. на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
За твердженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 після закінчення строку дії зазначеного договору оренди землі від 25.07.2011 р. він продовжує користуватись земельною ділянкою, заборгованість зі сплати орендної плати у нього відсутня та протягом місяця після закінчення строку зазначеного договору письмових заперечень (листа-повідомлення) відповідачем щодо поновленні договору оренди не подано. В свою чергу, відповідачем лише листом від 25.10.2016 р. вих. 599 повідомлено позивача, що рішенням 12 позачергової сесії Теплицької селищної ради 7 скликання від 21.10.2016 р. відмовлено у поновлені договору оренди землі від 25.07.2011 р.
Посилаючись на автоматичну пролонгацію укладеного між сторонами договору оренди землі від 25.07.2011 р. на підставі приписів ч.ч. 6, 8, 9 Закону України "Про оренду землі", позивач просить визнати укладеною додаткову угоду від 26.07.2016 р. до вказаного договору відповідно до якої поновлюється зазначений договір оренди землі та продовжується строк його дії на 5 (п'ять) років.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. №64 від 01.02.2017 р. (вх. № 06-52/985/17 від 02.02.2017 р.) позов не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити зазначаючи, що Теплицька селищна рада правомірно діяла при розгляді заяви ОСОБА_1, яка була подана за раніше ніж 60 днів (п. 8 Договору) до моменту закінчення договору оренди землі від 25.07.2011 р. За твердженням відповідача договір оренди з ОСОБА_1 закінчився 02.12.2016 р., тобто через 5 років з моменту його державної реєстрації. Відповідно до законодавства України, яке діяло на час підписання та реєстрації договору передбачалося, що моментом укладення договору оренди землі є його (набуття договором чинності) державна реєстрація. Тому селищна рада виконала вимоги визначенні ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" повідомивши орендаря, як до закінчення договору так і в межах місячного строку після закінчення договору про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_4 подаючи заяву про поновлення договору оренди землі не дотримався положень передбачених ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", якою визначено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Проекту додаткової угоди до заяв ОСОБА_1 додано не було. В зв'язку з недотриманням орендарем процедури поновлення договору оренди землі він втрачає своє переважне право на поновлення.
Також Теплицька селищна рада зазначає, в заяві від 31.05.2016 р. орендар просив внести зміни до договору визначивши строк оренди 15 років, а не 5 як раніше обумовлювалося в договорі. Однак на сесії селищної ради не було досягнуто згоди щодо зміни істотної умови договору на 15 років, а тому з огляду на вказане переважне право на оренду землі ОСОБА_1 припинилося.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.07.2011 р. між Теплицькою селищною радою (надалі Орендодавець, Відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Орендар, Позивач) укладено договір оренди землі (Договір) (а.с. 13-14, т.1).
Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційної діяльності, яка знаходиться АДРЕСА_1.
Згідно із п.п. 2., 3., 5. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0035 га. На земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомого майна - мала архітектурна форма. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3198,72 грн.
Договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).
Відповідно до п.п. 9., 11. Договору орендна плата вноситься орендарем в розмірі 319,87 грн на рік в грошовій формі, що становить 10 % від нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту і становить 26,65 грн на місяць. Орендна плата вноситься щомісяця до 20 числа.
Згідно із п.п. 19., 20 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється після визначення меж земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється у п'ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановленні земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди (п. 43. Договору).
У день підписання Договору (25.07.2011 р.) в присутності селищного голови складено акт про те, що в натурі на місцевості проведено встановлення меж земельної ділянки, що передається для комерційного використання та межові знаки передано на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 16, т.1).
02.12.2011 р. укладений між сторонами Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Теплицькому районні, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.12.2011 № 052370004002811 (а.с. 14 зворот, т.1).
Цього ж дня, між позивачем та відповідачем складено акт відповідно до якого Теплицькою селищною радою передано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято в натурі для комерційного використання земельну ділянку загальною площею 0,0035 га (а.с. 17, т.1).
31.05.2016 р. позивач звернувся до Теплицької селищної ради із заявою від 31.05.2016 р. про поновлення договору оренди землі укладеного між ним та відповідачем 25.07.2011 р. зареєстрованого у відділ Держкомзему 02.12.2011 р. на земельну ділянку площею 0,0035 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та просив внести зміни у термін оренди, а саме на 15 років з розміром орендної плати 10 % (а.с. 21, т.1).
20.10.2016 р. відбулось засідання постійної комісії з питань землекористування, охорони природи, підприємницької діяльності та регуляторної політики порядком денним якої було вирішення питання щодо поновлення договору оренди землі укладеного між Теплицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_1 За результатами засідання комісії складено протокол № 10 згідно витягу з якого за результатами голосування комісія вирішила проект позитивного рішення про поновлення договору оренди затвердити (а.с. 23, т.1).
21.10.2016 р. відбулась 12 позачергова сесія Теплицької селищної ради 7 скликання на якій п. 17 порядку денного було питання про поновлення договору оренди землі укладеного між Теплицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_1 За результатами позачергової сесії складеного протокол згідно витягу з якого за результатами голосування позачерговою сесією рішення про поновлення договору оренди не прийнято (а.с.25, т.1).
Листом від 25.10.2016 р. вих. 599 відповідачем на заяву позивача щодо поновлення договору оренди земельної ділянки укладеного між Теплицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2011 р., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 повідомлено позивача, що рішенням 12 позачергової сесії Теплицької селищної ради 7 скликання від 21.10.2016 р. відмовлено у поновлені договору оренди землі від 25.07.2011 р. (а.с. 24, т.1).
01.11.2016 р. позивач повторно звернувся до Теплицької селищної ради із заявою від 01.11.2016 р. про поновлення договору оренди землі укладеного між ним та відповідачем 25.07.2011 р. зареєстрованого у відділі Держкомзему 02.12.2011 р. на земельну ділянку площею 0,0035 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що на попередній сесії Теплицької селищної ради, яка відбулася 21.10.2016 р. не було необхідної кількості голосів для прийняття рішення про відмову у поновленні договору оренди (а.с. 22, т.1).
Листом-попередженням від 05.12.2016 р. вих. №700 Теплицькою селищною радою повідомлено позивача про необхідність, у зв'язку із закінченням 02.12.2016 р. строку дії договору оренди від 25.07.2011 р. на земельну ділянку площею 0,0035 га по АДРЕСА_1 та відмовою у поновленні зазначеного договору оренди, демонтажу в місячний термін споруди (МАФ), яка розташована на даній земельній ділянці та повернення зазначеної ділянки в стані не гіршому порівняно з тим, у якому ділянку отримано (а.с. 29, т.1).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
В силу положень ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно із ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частинами 2, 3 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З системного аналізу вищевказаних правових норм слідує, що сторони договору дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Таким чином в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова Верховного Суду України від 19.02.2014 р. справа № 6-162ц13).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Тобто державна реєстрація договору за своє суттю є легітимізацією тих умов договору, які були визначені та погоджені сторонами в момент його підписання, який і є його моментом укладення. При цьому державна реєстрація договору є пов'язаною з моментом укладення договору, оскільки здійснюється за наслідком його укладення, а відтак, така реєстрація не може змінювати самого моменту укладання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 р. Орендодавець - Теплицька селищна рада та Орендар - ФОП ОСОБА_1 дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки площею 0,0035 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що уклали договір, який скріпили своїми підписами. Цього ж дня в присутності селищного голови складено акт про те, що в натурі на місцевості проведено встановлення меж земельної ділянки, що передається для комерційного використання та межові знаки передано на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
В той же час у справі також наявний укладений між сторонами договір оренди землі від 03.04.2006 р. з якого слідує, що правовідносинам з оренди зазначеної земельної ділянки передували правовідносини з оренди вказаної ділянки, що склалися між сторонами на підставі зазначеного договору.
Крім того, у справі наявні банківські квитанції, платіжні доручення та податкові декларації з яких вбачається сплата ФОП ОСОБА_1 орендної плати за період 2011-2016 р.р. (а.с. 46-71).
Зазначене в свою чергу дає підстави стверджувати, що станом на момент підписання Договору оренди від 25.07.2011 р. земельна ділянка площею 0,0035 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, перебувала у користуванні позивача.
При цьому договір від 25.07.2011 р. за своєю суттю був "пролонгацією відносин" оренди, що виникли між сторонами у 2006 р. на підставі договору від 03.04.2006 р., оскільки зазначена земельна ділянка перейшла у користування позивача ще у 2006 р. на підставі договору оренди землі від 03.04.2006 р. та з володіння позивача у період з 20006 р. по 2016 р. згідно акту прийому-передачі земельної ділянки не вилучалася.
Навпаки, як слідує з наявної в справі банківської виписки від 27.01.2011 р. сплату орендної плати за 2011 р. за орендовану земельну ділянку позивачем здійснено у січні 2011 р., тоді як договір оренди земельної ділянки укладено 25.07.2016 р., що свідчить про те, що правовідносини відносини з оренди земельної ділянки між сторонами не припинялися (а.с. 51, т.1).
З огляду на вказане, враховуючи характер та зміст правовідносин, що склалися між сторонами даної справи та зважаючи на визначену законом правову природу договору оренди, зокрема відплатний характер зазначеного договору, при визначенні моменту набрання чинності Договору оренди від 25.06.2011 р. слід враховувати момент вчинення сторонами дій спрямованих на його виконання, зокрема, момент передачі-отримання об'єкту оренди, сплати орендної плати.
Тобто, момент набрання чинності Договору оренди від 25.06.2011 р. не слід ототожнювати з моментом його державної реєстрації здійсненої 02.12.2011 р., позаяк до її здійснення сторонами вчинено обопільні дії спрямовані на його виконання, як то: а) фактична сплата орендної плати; б) її прийняття (орендної плати) орендодавцем; в) фактичне безперервне користування та володіння земельною ділянкою орендарем; г) відсутність факту вилучення із користування земельної ділянки до укладення нового договору оренди тощо.
Водночас спір між сторонами у даній справі виник з приводу наявності у позивача, як Орендаря, переважного права строку дії договору оренди, яке, як стверджує відповідач, ним втрачено.
Відповідно до п. 8 Договору оренди землі від 25.07.2011 р. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.
Зазначений зміст пункту Договору узгоджується із ч.1 ст. 764 ЦК України, ч. 1 ст. 777 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.
Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Виходячи з вказаного слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Водночас, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції пролонгації договору оренди, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті. При цьому у частині 1 зазначеної статті регламентується переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди з мовчазної згоди орендодавця.
Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі №6-219цс14, №6-10цс15, від 18.03.2015 р. у справах №6-3цс15, 6-4цс15, від 25.05.2016 р. у справі № 3-312гс16).
Судом встановлено, що після закінчення строку дії зазначеного договору оренди землі від 25.07.2011 р. позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, заборгованість зі сплати орендної плати у нього відсутня та протягом місяця після закінчення строку зазначеного договору письмових заперечень (листа-повідомлення) відповідачем щодо поновлення договору оренди не подано.
Як зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки закінчився 25.07.2016 р., жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, а відповідачем не зазначено, натомість наявна в справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав не прийняття рішення на сесії селищної ради.
Таким чином сторони своїми конклюдентними діями: позивач - шляхом продовження користування землею після закінчення строку договору оренди, а відповідач - мовчазною згодою, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до позивача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, підтвердили бажання продовжувати відносини з оренди земельної ділянки, шляхом автоматичної пролонгації укладеного між ними Договору оренди від 25.07.2011 р.
Відтак, оскільки домовленість щодо істотних умов договору була досягнута сторонами в попередній редакції Договору та враховуючи ст. 33 Закону "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору на тих самих умовах, такий договір може бути пролонгований на новий строк за рішенням суду.
За таких обставини, правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, є вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди від 26.07.2016 р. до Договору оренди землі від 25.07.2011 р. відповідно до якої поновлюється зазначений договір оренди землі та продовжується строк його дії на 5 (п'ять) років.
Заперечення відповідача викладенні у відзиві на позовну заяву оцінюються критично, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи.
Зокрема, судом залишаються поза увагою твердження відповідача щодо дати укладення Договору оренди після здійснення його державної реєстрації позивачем, оскільки враховуючи встановлені обставини справи при визначенні зазначеного слід враховувати наявність сторін спрямованих на виконання вказаного договору (зі сторони орендодавця щодо передачі земельної ділянки орендарю, а зі сторони орендаря - дій щодо сплати орендної плати та використання земельної ділянки згідно її призначення. Натомість, як встановлено судом зазначені дії сторонами було вчинено на момент підписання зазначеного договору.
Крім того, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо повідомлення Теплицькою селищною радою позивача, як орендаря, в межах місячного строку після закінчення Договору про заперечення у поновленні договору оренди землі, оскільки як слідує з матеріалів справи та чого не спростовано відповідачем, селищною радою протягом місяця не подано жодних заперечень (лист-повідомлення) стосовно поновлення Договору оренди землі. Більше того зазначених заперечень селищною радою не подано на протязі 3-ох місяців з моменту закінчення строку Договору. Разом з тим, про дату закінчення строку Договору орендодавцю було відомо ще у травні 2016 р. зі змісту заяви позивача про продовження строку Договору оренди від 31.05.2016 р.
Твердження відповідача щодо не погодження з позивачем істотних умов Договору оренди, зокрема строку його дії, а відтак припинення переважного права ФОП ОСОБА_1 на продовження договору оренди також судом залишаються поза увагою, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на приписах ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" виходячи зі змісту якої у випадку не подання орендодавцем протягом місячного терміну з моменту закінчення строку дії Договору оренди заперечень щодо поновлення строку та продовження належного виконання даного Договору зі сторони орендаря зазначений Договір вважається пролонгованим, тобто продовженим згідно конклюдентних дій сторін договору.
Щодо доводів Теплицької селищної ради відносно позивачем не додано до листа повідомлення про намір скористатися переважним правом на продовження Договору проекту мирової угоди з посиланням на судову практику суд зазначає, що дійсно у долучених до відзиву на позовну заяву постановах Верховного Суду України висловлена правова позиція щодо необхідності у випадку поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" долучення орендарем до листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на його продовження проекту додаткової угоди. Разом з тим у ряді зазначених вище постанов Верховного Суду України щодо поновлення договору оренди із зазначених підстав не передбачає долучення орендарем до листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом проекту мирової угоди.
З огляду на вказане суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Серед основних засад судочинства, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, є "обов'язковість судового рішення".
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 акцентував: "Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо" (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
За приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
У п. 52 рішення у справі "Барановський проти Польщі" від 28.03.2000 р. Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке: "Суд наголошує, що особливо важливим аспектом є дотримання загального принципу правової певності всі закони мають бути сформульовані з достатньою чіткістю, яка дозволяє громадянину - при потребі за допомогою одержання відповідної консультації - передбачити, достатньою за даними обставинами мірою, наслідки, до яких може призвести дана дія (див. рішення у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" ( Steel and Others v. the United Kingdom ) від 23.09.1998 р.).
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, з огляду на вказане, враховуючи наявність різних правових позицій при тлумаченні ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" стосовно, зокрема надіслання орендарем повідомлення про намір пролонгації та долучення до нього проекту додаткової угоди уваги на думку суду з урахуванням встановлених обставин справи слід виходити з буквального розуміння зазначеного положення законодавства.
З системного аналізу зазначеної статті, як зазначалося вище слідує, що вона містить дві різні правові конструкції пролонгації договору оренди, частина перша якої передбачає поновлення договору оренди за активних дій сторін договору, тоді як частина шоста згаданої статті передбачає його пролонгацію за конклюдентних дій сторін ("за замовчування"). Тобто розробляючи та втілюючи дану статтю на законодавчому рівні, нормотворцем заздалегідь передбачалося надання зазначеного права сторонам договору оренди, що чітко узгоджується з рівністю прав сторін та забезпеченням балансу їх інтересів надаючи кожній з них певний варіант суб'єктивної поведінки та волю на вчинення дій.
Виходячи з наведеного при розгляді даної справи суд виходив із буквального розуміння норм ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", якою передбачено так звана "автоматична" пролонгація договору оренди за конклюдентними діями сторін та наявності в орендаря, який належно виконував свої зобов'язання за договором правомірних очікувань, які є об'єктоми правового захисту.
Крім того, частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
З огляду на зазначені вище обставини справи та законодавчі приписи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, втім в подальшому, такий юридичний факт (автоматичне повновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою, на момент підписання такої угоди, враховуючи приписи ст.ст.203, 628, 651, 653 ЦК України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), сторони мають привести умови договору у відповідність до чинних вимог законодавства, тобто внести зміни до пролонгованого договору, які (зміни), відповідно, набирають чинності в день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору (ч.2 ст.187 ГК України).
Отже, вимоги про укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" способом внесення змін до пролонгованого автоматично договору, є обґрунтованими.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням вищевикладених мотивів.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
06.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати укладеною додаткову угоду від 26.07.2016 р. до договору оренди землі укладеного 25.07.2011 р. щодо земельної ділянки загальною площею 0,0035 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться по АДРЕСА_1, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, та Теплицькою селищною радою, код ЄДРПОУ 04326193, зареєстрованого відділом Держкомзему у Теплицькому районі 02.12.2011 р. за № 052370004002811, відповідно до якої поновлюється договір оренди та продовжується строк його дії на 5 (пять) років у наступній редакції:
"Додаткова Угода
до договору оренди землі від 25.07.2011 р.
смт. Теплик 26.07.2016 р.
Теплицька селищна рада, в особі голови _______, який діє на підставі Закону України "Про місце самоврядування", з одного боку, надалі - Орендодавець, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 26.08.1997 р., надалі - Орендар, з другого боку, уклали цю додаткову угоду про наступне:
В зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 25.07.2011 р., сторони домовились:
1) Поновити договір оренди землі від 25.07.2011 р. та продовжити строк дії договору оренди землі на земельну ділянку площею 0,0035га (кадастровий номер НОМЕР_2) від 25.07.2011 р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 02.12.2011 р. за № 052370004002811, на 5 (п'ять) років;
2) Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та державної реєстрації і є невід'ємною частиною договору оренди землі від 25.07.2011 р.
3) Ця додаткова угода укладена в 3-х (трьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендаря, Орендодавця та органу, який провів його державну реєстрацію.
Реквізити сторін
Орендодавець
Теплицька селищна рада
Теплицького району Вінницької області
Код ЄДРПОУ 04326193
Вул. Незалежності, 34
смт Теплик
Вінницька область
23800
______________/____
Орендар
Фізична особа-підприємець
ОСОБА_1
ІПН НОМЕР_4
Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця
Серія НОМЕР_3
Адреса: АДРЕСА_2
23700
___________________/_____ "
3. Стягнути з Теплицької селищної ради, вул. Незалежності, 34, смт Теплик, Теплицький район, Вінницька область, 23800 (ідентифікаційний код 04326193) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 23700 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 1 378 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 13 лютого 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2, 3 - відповідачу - вул.Незалежності, 34, смт Теплик, Вінницька область, 23800; вул.Незалежності, 7, смт Теплик, Вінницька область, 23800.