08.02.2017 Справа № 904/10530/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ
до Публічного акціонерного товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро
про стягнення 231 426,00 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: Халус А.Г. - адвокат (посв. 314 від 26.05.1999)
від відповідача: Данильченко О.О. - представник (дов. № 8437-К-О від 29.12.2016)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення заборгованості по оплаті за суборенду нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 у розмірі 231 426,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором суборенди приміщення від 01.09.2010, в частині повної та своєчасної сплати за користування орендованими нежитловими приміщеннями.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 12.12.2016.
В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву з 12.12.2016 до 11.01.2017.
11.01.2017 відповідач подав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на невідповідність орендованого приміщення вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", у зв'язку з чим орендоване приміщення не придатне до експлуатації, як офісне приміщення. Про дану обставину орендодавець орендаря під час укладання договору не повідомив. Тому користуватись даним приміщенням відповідач не мав можливості з обставин, які від нього не залежать (а.с. 29-31).
В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України розгляд справи було відкладено з 11.01.2017 на 25.01.2017.
25.01.2017 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі та надіслав електронною поштою клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання додаткових доказів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а розгляд справи відкладено на 08.02.2017.
08.02.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, подав через канцелярію суду клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що спірне (орендоване) приміщення не відповідає санітарно-будівельним нормам, оскільки ширина сходів менша за встановлені нормативи.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар - позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (суборендар - відповідач) та Колективною фірмою "ЮКСЕЛ" (власник) укладено договір суборенди приміщення, за умовами якого орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (а.с. 7-9).
Відповідно до п. 1.2. договору, приміщення, яке передається в оренду за договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх площею 112,8 кв.м; 5 поверх площею 85,0 кв.м, загальна площа орендованих приміщень складає 197,8 кв.м, і належить орендареві на підставі тимчасового користування (оренди) в порядку і на умовах визначених договором оренди приміщення №2 від 01.09.2010.
Приміщення надається суборендареві для використання його у банківській діяльності суборендаря (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, приміщення передається орендарем і приймається в оренду суборендарем на умовах сплати останнім орендареві плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендарем.
Пунктом 2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 01.01.2012 до договору, яка втупила в дію з 01.08.2013 (а.с. 11) встановлено, що орендна плата підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 195 грн. за 1 кв. м без ПДВ, всього 38571,00 грн. в місяць без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
Відповідно до п. 5.1 договору, передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендарю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акту здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.
Пунктом 7.1 договору сторони погодили строк дії даного договору з 01.08.2013 по 30.06.2016.
На виконання умов договору, 01.08.2013 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 197,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно плану орендованого приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.08.2013, підписаного обома сторонами. У акті вказано, що під час передачі приміщення сторони провели візуальний огляд його технічного стану. В результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані. (а. с. 12).
Зауважень щодо переданого у суборенду приміщення у відповідача не було.
З серпня 2013 по грудень 2015 договір виконувався відповідачем.
Починаючи з січня по червень 2016 року відповідач не здійснював внесення орендних платежів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 231426,00 грн.
19.08.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив погасити існуючу заборгованість (а.с. 13).
Відповідач на претензію позивача не відреагував, заборгованість за договором суборенди від 01.09.2010 у розмірі 231 426,00 грн. не сплатив, що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення, з урахуванням встановлених обставин у вищевказаних судових рішеннях, суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Докази повернення майна з оренди в матеріалах справи відсутні.
Відповідачем належними та допустимими доказами не заперечено факт оренди приміщення у період з січня по червень 2016.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 231 426,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що він фактично не користувався орендованим приміщенням у спірний період, у зв'язку з його невідповідністю вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі, про які орендодавець не повідомив під час укладання договору оренди. При цьому відповідач посилається на технічний звіт "Оцінка технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі по АДРЕСА_1 (а.с.32-41).
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).
Пунктами 5.2 - 5.3 договору встановлено, що приміщення та інше майно вважається фактично переданим орендареві/суборендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. Оплата оренди суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
З аналізу вищевикладених норм законодавства та умов спірного договору вбачається, що орендар має здійснювати сплату орендних платежів за весь час користування приміщенням, а підтвердження закінчення фактичного користування орендарем орендованим приміщенням є підписання між орендарем та орендодавцем акту приймання-передачі такого приміщення.
Як вже зазначалось, відповідачем до суду не надано доказу підписання між сторонами акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого приміщення.
Частиною 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідач під час підписання акту приймання-передачі від 01.08.2013 міг перевірити приміщення на відповідність або невідповідність його пожежним нормам. Натомість у акті сторони вказали про те, що: під час передачі приміщення сторони провели візуальний огляд його технічного стану. В результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані.
Крім того, сторони не заперечують, що під час укладення спірного договору ними було досягнуто згоди зі всіх істотних умов, в тому числі щодо стану приміщення.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що у період січень - червень 2016 року відповідачем фактично не здійснювалось користування орендованим приміщенням.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи, суд зазначає таке.
Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду.
Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи).
Суд вважає, що експертиза запропонована відповідачем, не повязана з предметом цього спору.
З наведеного вбачається, що клопотання відповідача про призначення у справі експертизи задоволенню не підлягає, оскільки не стосується предмету доказування у даній справі.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) основний борг у розмірі 231426,00 грн. та 3471,39 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.02.2017
Суддя Я.С. Золотарьова