13 лютого 2017 року Справа № 905/1974/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого,
Малетича М.М.,
Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ
на рішення та постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016
у справі№ 905/1974/16
господарського судуДонецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ
простягнення 2 918 910 грн. 31 коп.,
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 905/1974/16.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011.
01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ від 22.05.2015, яким до Закону України "Про судовий збір" було внесено зміни, зокрема щодо розміру ставок судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), було встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати).
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Вищим господарським судом України встановлено, що заявником касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі за подання касаційної скарги та одночасно заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник, зокрема, зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ є державною установою, що фінансується виключно за рахунок державного бюджету та за відповідним кошторисом, а тому КЕВ м. Луганськ не має можливості сплатити судовий збір в межах строку касаційного оскарження.
Стосовно заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання вказаної касаційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
В розділі 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, зі змінами і доповненнями, зазначено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору. Установи, що фінансуються за рахунок коштів Держаного бюджету України, або розрахунково - касове обслуговування яких здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України Державною казначейською службою України лише в межах відкритих асигнувань, не мають переваг перед іншими учасниками судового процесу.
Статтею 129 Конституції України закріплено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Пелевін проти України, № 24402/02 від 20.05.2010).
Оскільки відстрочення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення скаржника від сплати судового збору.
За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відхилити клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про відстрочення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 905/1974/16 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: М. Малетич
І. Плюшко