08 лютого 2017 р.Справа № 818/1223/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б.
при секретарі Дудка О.А.
за участю:
позивача ? ОСОБА_1
представника позивача ? ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області
про скасування вимоги,
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2016 р. № Ф-1633-23.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення позивача та представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1, який є платником єдиного податку 2 групи, подано до ДПІ у м. Суми звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 р. (а.с. 9-10). Звіт отримано податковим органом 05.02.2016 р. за № 9275160935. За даними звіту позивачем самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок - 460895,00 грн.
Позивач, встановивши свою помилку в Звіті, звернувся до відповідача з клопотанням від 28.04.2016 р. за № 11882 щодо проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік ФОП ОСОБА_1
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складений акт № 1174/18-19-13-04/НОМЕР_2 від 27.05.2016 р. (за поясненнями відповідача в акті перевірки помилково зазначено дату його складання - 27.06.2016 р.), яким встановлено порушення п. 4 ч.1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до завищення єдиного податку у сумі 69935,43 грн. за 2015 р. Так, під час перевірки встановлено, що позивач перевищив максимальну суму бази нарахування суми єдиного внеску - 259352,00 грн., тобто відхилення (перевищення) складає 201543,00 грн. В зв'язку із тим, що позивачем невірно визначено суму бази нарахування внеску, позивачем також в зв'язку із цим перевищена і сума єдиного внеску, оскільки позивач задекларував до сплати суму 159930,00 грн. єдиного внеску, при цьому максимально допустима сума становить 89995,14 грн., тобто відхилення (перевищення) складає 69935,43 грн.
В зв'язку із виявленими порушеннями, податковим органом прийнято вимогу № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р. про сплату 80419,58 грн. (а.с. 41).
Не погодившись з винесеною контролюючим органом податковою вимогою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оспорювана вимога, прийнята необґрунтовано, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений ст. 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування 2-ої групи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування відносяться до платників єдиного внеску. Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що для ФОП (спрощена система) єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ст. 6 розділу 4 Наказу Мінфіна № 449 від 20.04.2015 р. «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у пп. 3 п. 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: 1) зазначена категорія платників самостійно для себе обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку); 2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Враховуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що позивач, як особа, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, повинен щоквартально самостійно визначати та сплачувати суму ЄСВ, але не нижче та не більше встановленого розміру, а по закінченню календарного року подати Звіт про суми самостійно визначених зобов'язань протягом року.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання приписів вказаних вище норм права, позивачем 02.02.2016 р. до контролюючого органу подано до ДПІ у м. Сумах Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску 2015 рік. (форма - Д5). У таблиці 2 вказаного Звіту, графа «самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок» ФОП ОСОБА_1 помилково зазначив суму валового доходу від здійснення господарської операції у сумі 460895,00 грн., і як наслідок визначено зобов'язання зі сплати ЄСВ за 2015 у розмірі 149748,69 грн., що свідчить про те, що при поданні Звіту за формою Д5 платником ЄСВ допущено помилку.
В той же час, судовим розглядом встановлено, що позивач в межах передбаченого розміру, щоквартально самостійно нараховував та сплачував ЄСВ і щодо нього контролюючим органом не застосовувалися штрафні санкції за несплату чи несвоєчасну сплату ЄСВ.
Після виявлення помилки, позивач 11.03.2016 р. та 17.03.2016 р. звертався до контролюючого органу з проханням вважати звіт недійсним, але 07.04.2016 р. контролюючим органом винесено вимогу № Ф-1633-23 про сплату боргу в сумі 149748,69 грн.
Ця вимога оскаржена платником податків в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги позивача 03.08.2016 р. ГУ ДФС в Сумській області прийнято рішення про відкликання вимоги від 07.04.2016 р. № Ф - 1633-23.
Разом з тим, на підставі наказу про проведення перевірки № 490 від 25.05.2016 р. та повідомлення про перевірку № 46 від 25.05.2016 р. фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік, за результатами якої складений акт № 1174/18-19-13-04/НОМЕР_2 від 27.05.2016 р., в якому зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 не правильно нараховано єдиний внесок за 2015 рік, що призвело до його завищення у сумі 69935,43 грн. (149748,69 - 69935,43 = 89995,14 грн. - сума ЄСВ, що підлягає сплаті).
На підставі висновків викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р. на суму 80419,58 грн.
При цьому, в акті перевірки № 1174/18-19-13-04/НОМЕР_2 від 27.05.2016 р. зазначено, що платником податку у Звіті відображено завищену суму ЄСВ, що підлягає сплаті, тому податковою інспекцією прийнято рішення скоригуваги суму ЄСВ за 2015 рік з розрахунку максимально допустимого розміру, але як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачем при проведенні перевірки та коригуванні суми ЄСВ не враховано того, що позивачем відповідно до вимог законодавства самостійно щоквартально нараховувався та сплачувався ЄСВ, що підтверджується квитанціями про оплату.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Положеннями п. п. 4, 5 ст. 1 Закону № 2464 передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлена Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 р. № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок № 345).
Положеннями ч. 1 розділу V Порядку № 345 визначено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виявлено помилку після закінчення вказаного строку, що позбавляє права позивача на виправлення помилки згідно Порядку № 345.
Зазначена обставина в подальшому стала підставою для самостійного звернення позивача до контролюючого органу із проханням вважати поданий звіт за формою Д5 недійсним.
Контролюючим органом за результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факт не правильного нарахування єдиного внеску за 2015 рік, що призвело до його завищення у сумі 69935,43 грн.
На підставі висновків викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р. на суму 80419,58 грн. скориговано суму ЄСВ за 2015 рік з розрахунку максимально допустимого розміру, а не з розміру, з якого позивачем сплачувався ЄСВ своєчасно та в повному обсязі авансовими платежами на протязі 2015 року, тобто контролюючий орган, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 самостійно визначив суму ЄСВ за 2015 рік з розрахунку максимально допустимого розміру, в той час як чинним законодавством право визначення розміру ЄСВ надане виключно платнику податків.
Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень, тобто мінімальний страховий внесок у 2015 році становив: з 01.01.2015 р. по 30.08.2015 р. - 422,65 грн.( позивачем за вказаний період сплачено : 512, 25 грн., 527,46 грн, 543,95 грн., 572,69 грн., 634,39грн., 723,57 грн., 739,21 грн., 739,21 гр.); з 01.09.2015 р. по 31.12.2015 р. - 478,17 грн.(позивачем сплачено : 967,33 грн., 950,12 грн., 965,90 грн., 959,68 грн.), всього - 8835,76 грн.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2454 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Як встановлено судовим розглядом, ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 самостійно, в межах мінімального та максимального розміру ЄСВ нараховував та вчасно щомісяця авансовими платежами сплачував єдиний соціальний внесок.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що у таблиці 2 Звіту за формою Д5, графа «самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок ФОП ОСОБА_1» помилково зазначив не суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму цього внеску, нараховану та сплачену за 2015 рік в розмірі 8835,76 грн. за рік, а суму валового доходу від здійснення господарської операції у сумі 460895,00 грн., що призвело до помилкового визначення зобов'язання зі сплати ЄСВ за 2015 у розмірі 149748,69 грн. При цьому, сума 460895,00 грн. помилково взята ФОП ОСОБА_1 з Книги обліку доходів, а також ця сума відображена в податковій декларації платника єдиного податку, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до п. 16 розділу 4 Наказу Мінфін України від 14.04.2015 р. № 435 фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким за результатами проведеної перевірки збільшено або зменшено зобов'язання, формують і подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків. Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку формується і подається до органів доходів і зборів на підставі акта перевірки страхувальника (обов'язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов'язання (у такому разі допускається внесення від'ємного значення).
Наведене свідчить про те, що дані Звіту таблиці 3 додатка 6 повинні містити суми (зменшення / збільшенні) лише ті, що вказані в Акті перевірки.
Разом з тим, оскільки контролюючим органом не було взято до уваги того факту, що позивачем самостійно нараховувався та сплачувався ЄСВ щоквартально протягом 2015 року, у допустимих розмірах, що визначені чинним законодавством і такі суми були визначені та сплачені позивачем самостійно та на підставі бухгалтерських і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, відповідач не мав права визначати суму ЄСВ, виходячи з максимально допустимого розміру без врахування наведених вище обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16 - залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 818/1223/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.02.2017 року.