Справа № 2а/2570/118/2011
07 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Галенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Публічного акціонерного товариства «Ритм», третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області, про стягнення сум податку, що використані не за цільовим призначенням,
06 січня 2011 року Державна податкова інспекція у м. Чернігові (далі -ДПІ у м. Чернігові) звернулась до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Ритм» (далі -ПАТ «Ритм»), третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області (далі - ГУДК України в Чернігівській області), про стягнення сум податку на додану вартість, що використані не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в сумі 458416,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є переробним підприємством, який у своїй діяльності керується нормами пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядком обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 152. ДПІ у м. Чернігові проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку обліку та використання ПАТ «Ритм» коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі по податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.09.2010 року № 1599/15-243. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податку на додану вартість для виплати дотацій, і як наслідок, відповідно до постанови Кабінету від 11 лютого 2010 року № 152 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податку на Міністрів України додану вартість», дана сума є такою, що використана не за цільовим призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що кошти, перераховані ПАТ «Ритм» у період з 02.08.2010 року по 30.08.2010 року в сумі 458416,00 грн., повинні зарахуватися як дотаційні кошти за липень 2010 року, оскільки у відповідних платіжних дорученнях було зазначено в призначенні платежу, що кошти перераховано відповідно до постанови № 152 від 11.02.2010 року для сплати дотацій за липень 2010 року. Також представники наголошували на тому, що ПАТ «Ритм» виконало вимоги законодавства, а саме: 20.08.2010 року подано до ДПІ у м. Чернігові декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства) за липень 2010 року на суму до сплати 458416,00 грн., яку визначило самостійно. ПАТ «Ритм» у строк з 02.08.2010 року по 30.08.2010 року сплатило дотаційні кошти на загальну суму 459000,00 грн. та надало позивачу копії платіжних доручень, які засвідчують перерахування дотаційних коштів товаровиробникам за поставлену ними на ПАТ «Ритм» сільськогосподарську сировину в липні місяці 2010 року. Тому представники відповідача вважають, що сума податку на додану вартість для виплати дотацій переробним підприємствам в розмірі 458416,00 грн. за жовтень 2010 року не може вважатися такою, що використана відповідачем не за призначенням.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що УДК у м. Чернігові ГУДК України в Чернігівській області за заявою ПАТ «Ритм» відкрито небюджетний рахунок № 37120596530001 для зарахування сум податку на додану вартість для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі та відповідно уклало договір на розрахунково-касове обслуговування. Не перераховані на не бюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з не бюджетних рахунків за призначенням з порушенням визначеного порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до бюджету. Тому представник третьої особи вважає, що сума 458416,00 грн. є такою, що використана ПАТ «Ритм» не за цільовим призначенням та підлягає стягненню до Державного бюджету.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ПАТ «Ритм» (ідентифікаційний код-05507152) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.12.1994 року та як платник податків знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові з 29.06.1999 року за № 6951, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 582788 та довідкою про взяття на облік платника податків від 11.05.2010 року (а.с. 5,7).
ПАТ «Ритм» є переробним підприємством, яке у своїй діяльності керується нормами пункту 11.21 статі 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 152 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
ДПІ у м. Чернігові проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку обліку та використання ПАТ «Ритм» коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі по податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року (№ НОМЕР_1 від 20.08.2010 року), за результатами якої складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 15.09.2010 року № 1599/15-243 (а.с. 12).
Згідно пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 152 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» затверджено Порядок нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі - Порядок № 152), який визначає механізм нарахування, виплати і використання переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні або орендовані переробні потужності, дотацій сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від форми власності і господарювання, включаючи ведення особистого селянського господарства (далі - товаровиробники), за поставлені ними починаючи з 31 грудня 2009 року таким підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.
Пунктом 9 Порядку № 152 передбачено, що контроль за правильністю визначення сум податку на додану вартість та їх зарахуванням за платіжними дорученнями на небюджетні рахунки здійснюють органи державної податкової служби.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 152 перерахування товаровиробникам коштів за поставлені ними молоко і м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства, а дотацій - з його небюджетного рахунка на окремі рахунки товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду та реквізити яких повинні офіційно повідомити переробним підприємствам.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 152 сума податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню на небюджетний рахунок, відкритий переробному підприємству в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), визначається щомісяця відповідно до декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства). Перераховані товаровиробникам з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість, що розраховуються такими підприємствами за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства), а також суми податку на додану вартість, не зараховані на небюджетні рахунки та виплату яких здійснено з небюджетних рахунків з порушенням вимог цього Порядку, зокрема з порушенням строків, установлених законодавством для сплати податку на додану вартість, вважаються такими, що використовуються не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету, що не звільняє переробні підприємства від виплати дотацій у відповідних сумах.
Відповідно до пункт 5 Порядку № 152 переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік операцій з поставки готової продукції. За результатами зазначеного обліку переробні підприємства визначають відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою готової продукції, і складають декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА. Визначена до сплати за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства) сума податку на додану вартість зараховується переробним підприємством на небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість. Переробне підприємство не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, подає за кожний звітний (податковий) період для підтвердження сплати сум податку на додану вартість реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіального органу Державного казначейства з такого рахунка. Сума податку на додану вартість, щодо якої переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження щодо зарахування її на небюджетний рахунок, вважається такою, що використовується не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету.
Згідно абзацу «а» підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпункт 5.3.1. пункту 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.14 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30 травня 1997року № 166 передбачено порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість переробного підприємства, в рядку 20 такої податкової декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.
Отже, переробні підприємства зобов'язані самостійно перерахувати на окремий рахунок суму ПДВ, зазначену в окремій декларації протягом десяти днів, наступних за 20 календарним днем, що настає за звітним податковим періодом.
20.08.2010 відповідач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства) за липень 2010 року на суму до сплати 458416,00 грн. (рядок 20) (а.с. 9-10).
Крім того, на виконання пункту 5 Порядку № 152 ПАТ «Ритм» у строк до 30.08.2010 року надало позивачу копії платіжних доручень, які засвідчують перерахування дотаційних коштів товаровиробникам за поставлену ними на ПАТ «Ритм» сільськогосподарську сировину в липні 2010 року. У вказаних платіжних дорученнях призначення платежу зазначено: «відповідно до постанови № 152 від 11.02.2010 грошові кошти до сплати дотації с/в м'яса в живій вазі за липень 2010 року» (а.с. 29-35).
Отримання вказаних платіжних доручень представниками ДПІ у м. Чернігові не заперечувалось в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив у липні-серпні 2010 року зарахування 1272000,00 грн. - суми дотаційних коштів за липень 2010 року на свій небюджетний рахунок № 37120596530001, відкритий в УДК у м. Чернігові, тобто в порядку та строки, що визначені чинним законодавством, що підтверджується довідкою УДК у м. Чернігові ГУДК України у Чернігівській області від 27.01.2011 року № 19-23-2-11/169 (а.с. 95).
В судовому засіданні встановлено, що станом на 31.12.2010 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість переробного підприємства ПАТ «Ритм» для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані молоко та м'ясо в живій вазі рахується борг по поданій податковій декларації з ПДВ (переробного підприємства) за липень 2010 року на суму 458416,00 грн., у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум податку на додану вартість, що самостійно сплачені відповідачем за наданими платіжними дорученнями, без врахування "Призначення платежу" (а.с. 62-81,100).
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у главі 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (частина 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина 5 статті 50 Бюджетного кодексу України).
З врахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням в передбачені законодавством строки відповідачем до органу державного казначейства платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку на додану вартість його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Відповідно до пунктів 3.1. 3.2, 3.8 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який у межах своїх функціональних обов'язків повинен відкрити особові рахунки) з відображенням на них умов справляння платежу, даних про платника, інформацію про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок, та стану розрахунків платника з бюджетом.
Як на підставу здійснення позивачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених відповідачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд вважає, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Надходження вказаних сум податку на додану вартість, а саме 458416,00 грн., до бюджету не заперечується ДПІ у м. Чернігові та ГУ Держказначейства України в Чернігівській області (а.с. 95-96).
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що в ДПІ у м. Чернігові відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення боргу за інший податковий період.
Відтак факт не сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань є недоведеним, а стягнення сум податку на додану вартість як такі, що використані не за цільовим призначенням, - необґрунтованим.
Тому, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість для виплати дотацій переробним підприємствам в розмірі 458416,00 грн. за липень 2010 року не може вважатися такою, що використана ПАТ «Ритм» не за призначенням, а тому не підлягає стягненню до державного бюджету.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ДПІ у м. Чернігові до ПАТ «Ритм» не підлягають задоволенню як необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Публічного акціонерного товариства «Ритм», третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області, про стягнення сум податку, що використані не за цільовим призначенням, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ткаченко О.Є.