Справа № 2а-6370/10/2570
04 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Чеснокової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Бахмачцивільбуд» Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.12.2010 року позивач, Дочірнє підприємство «Бахмачцивільбуд» Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (далі - ДП «Бахмачцивільбуд» ЗАТ «Чернігівоблбуд»), звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області (далі - УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області), в якому просить визнати незаконними дії щодо пред'явлення вимоги про сплату боргу від 01.12.2010 року № Ю-213 на суму 161663,92 грн., до якої включені страхові внески, які оскаржені в судовому порядку, а також зобов'язати відповідача відізвати вказану вимогу та надати іншу, яка не включала б оскарженої в судовому порядку суми боргу.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем включено до вимоги від 01.12.2010 року № Ю 213 частину суми боргу, яка була предметом спору в інших адміністративних справах, рішення яких оскаржені та знаходяться на розгляді в Київському апеляційному адміністративному суді, а тому вважає вказану вимогу неузгодженою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Сума недоїмка зі сплати страхових внесків сформована на підставі самостійно визначених страхувальником сум та складає 161663,92 грн. Отже, дії відповідача та вимога відповідають нормам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДП «Бахмачцивільбуд» ЗАТ «Чернігівоблбуд» зареєстровано як юридична особа Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 03.04.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 670145 (а.с.14) та зареєстровано в УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.12.2010 року УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області, відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, сформовано вимогу № Ю 213 про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальну суму 161663,92 грн.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( на час виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у том}' числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрати особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Права та обов'язки страхувальників передбачені ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій, зокрема, передбачено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція), встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1. 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Судом встановлено, що суми страхових внесків визначені страхувальником самостійно у розрахунку суми страхових внесків та своєчасно не сплачені.
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога надсилається щомісячно протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом та формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Розрахунок суми недоїмки сформований станом на 01.12.2010 року на підставі даних картки особового рахунку року та становить 161663,92 коп. (а.с.26-30).
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків, самостійно визначених страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, що також не заперечувалось представником позивача.
Відповідно до п. 1.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 21-2 від 19.12.2003 року (далі - Порядок) не може бути оскаржена страхувальником вимога про сплату недоїмки, сформована на підставі зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, рішень про нарахування пені та накладення штрафів, які оскаржувались та розглянуті відповідно до вимог цього Порядку, та вимога, узгоджена відповідно до частини третьої статті 106 Закону. У разі коли у майбутніх періодах страхувальник самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним розрахунку суми страхових внесків, такий страхувальник зобов'язаний зазначити їх у складі розрахунку страхових внесків за будь-який наступний період.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що вимога № Ю213 від 01.12.2010 року сформована на підставі зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків.
Таким чином суд приходить до висновку, що зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначені позивачем в розрахунках сум страхових внесків відповідно до п. 1.2 Порядку не може бути оскаржено.
Отже, вимога № Ю213 від 01.12.2010 року пенсійного органу про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 161663,92 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та прийнятої ним оскаржуваної вимоги.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 71, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Бахмачцивільбуд» Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Соломко І.І.