Справа № 2а/2570/105/2011
10 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Галенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
06 січня 2011 року Державна податкова інспекція у Семенівському районі Чернігівської області (далі-ДПІ у Семенівському районі) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-Авраменко К.М.) та просить стягнути з відповідача заборгованість по податку на землю з фізичних осіб в розмірі 44,59 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є платником податків і згідно із пунктом 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» зобов'язаний сплачувати належні суми податків та зборів у встановлені законодавством строки, а також відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність оплати податків та зборів та дотримання вимог податкового законодавства.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 та пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що в користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка розміром 0,25 га під житловим фондом, 0,74 га-для ведення особистого підсобного господарства та 12,47 га-земельний пай, що знаходиться на території Архипівської сільської ради.
Судом встановлено, що ДПІ у Семенівському районі винесено податкове повідомлення форми «Ф» № НОМЕР_1 від 07.06.2010 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2010 рік в сумі 81,96 грн. Дане податкове повідомлення отримано відповідачем особисто 07.06.2010 року, про що свідчить відмітка про вручення на корінці повідомлення (а.с. 7).
В довідці ДПІ у Семенівському районі № 9/17-014 від 13.12.2010 року зазначено, що ОСОБА_1 має земельну ділянку розміром 0,25 га під житловим фондом, 0,74 га-для ведення особистого підсобного господарства та 12,47 га-земельний пай, що знаходиться на території Архипівської сільської ради (а.с. 6).
ДПІ у Семенівському районі вказує на те, що в порушення вимог Закону України «Про плату за землю» відповідач своєчасно не сплатив податок на землю до місцевого бюджету по строку до 15.11.2010 року, тому станом на 15.12.2010 року за ОСОБА_1 обліковується податковий борг по сплаті податку на землю з фізичних осіб в сумі 44,59 грн.
Згідно статті 206 Земельного кодексу України і статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок.
Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про плату за землю» визначено, що суб'єктом плати за землю (платник) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар (зазначеного Закону).
Виходячи з наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що доказами землекористування є виділення земельної ділянки у встановленому порядку, відведення її в натурі та одержання відповідного акта на право постійного користування землею або договору на тимчасове користування землею.
Суд також не бере до уваги отриману через канцелярію суду довідку Архипівської сільської ради № 84, оскільки вона не підтверджує факт землекористування та отримана після розгляду справи по суті, а саме 11.02.2011 року за вхідним номером 3232, що підтверджується реєстраційним штампом суду.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.
Статтею 97 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів.
Судом приймається до уваги те, що в матеріалах справі відсутні дані про те, що відповідачу виділялись земельні ділянки та відповідач внесений до державного земельного кадастру як землекористувач. Крім того, позивачем не надано даних земельного кадастру про закріплення за відповідачем у встановлений законодавством спосіб відповідної земельної ділянки.
Згідно частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Для підготовки справи до судового розгляду ухвалою суду від 10.01.2011 року та листом від 31.01.2011 року зобов'язано ДПІ у Семенівському районі надати документи, на підставі яких земельна ділянка площею 0,25 га під житловим фондом, 0,74 га-для ведення особистого підсобного господарства та 12,47 га-земельний пай належить ОСОБА_1
Проте позивач не надав належні докази, що підтверджують належність вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1
Вимоги даної ухвали суду без поважних причин позивачем не виконані, тому відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які посилається в позовній заяві, а саме: не надано належних доказів та документів того, що земельна ділянка площею 0,25 га під житловим фондом, 0,74 га-для ведення особистого підсобного господарства та 12,47 га-земельний пай належить ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ткаченко О.Є.