Копія
Ухвала
Іменем України
30.09.2009 Справа № 2-а-1779/08/8/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Єланської О.Е. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Олефіренко О.В.
за участю:
представник позивача - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" - не з'явився
представник відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 12.02.09 у справі № 2-а-1779/08/8
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (вул. Промислова, 9, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2009 у справі № 2-а-1779/08/8 позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001501502/0 від 06.08.2008 р. на суму 60398,75 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, тому у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.
Не погодившись з постановою суду Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування та його нормативно-правові приписи є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
В судове засідання, призначене на 30.09.2009, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
За викладених обставин, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, однак в суд не з'явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2007 року Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки".
Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".
За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №1226/15-02/03347678 від 04.08.08р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.08 на суму 60398,75 грн. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 50% (а.с.6).
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.2008 про стягнення штрафних санкцій в сумі 60398,75грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Свої вимоги позивач мотивував перевищенням відповідачем своїх повноважень в частині ведення обліку платежів, які надходять від платників, а саме здійснення органами державної податкової служби перерозподілу податків, які надходять від платників через банківські установи всупереч цільовому призначенню коштів, визначеному платниками податків в платіжних дорученнях, за якими перераховуються кошти.
Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" подано до установи банку два платіжних доручення на сплату податку на додану вартість із наступним визначенням призначення платежу зі сплати поточних зобов'язань:
- № 1349 від 18.09.2007р. на суму 80000 грн. -“ПДВ за серпень 2007 року”(а.с.10);
- № 1358 від 20.09.2007р. на суму 59839грн. -“ПДВ за серпень 2007 року”(а.с.11).
Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим нараховано штрафні санкції у зв'язку з затримкою сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань, оскільки суми податків зараховувалися не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, що визнається відповідачем у запереченнях на позов.
На правовідносини, що виникли між сторонами поширюються норми ст. 19 Конституції України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.01, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76.
Суд першої інстанції провів аналіз вищезазначених норм законодавства і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Підставами для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідачем вказано порушення п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, за яке передбачена відповідальність згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.
Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф зокрема у таких розмірах:
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за №
377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 60398,75грн. за актом перевірки № 1226/15-02/03347678 від 04.08.08 по податковому повідомленню-рішенню № 0001501502/0 від 06.08.08 .
Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено, що орган податкової служби має право визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Крім того, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Як встановлено статтею 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.
Пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Позивач у своїх вимогах просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.08 на суму 60398,75 грн., однак приймаючи до уваги те, що у відповідності до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним та скасував спірне рішення.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.09 у справі № 2-а-1779/08/8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис О.Е.Єланська підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 05.10.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна