головуючий суддя І інстанції - Смішлива Т.В.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
Іменем України
« 16 » жовтня 2009 року справа № 2а-24301/09/1270
83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Бебешко А.Ю.
за участю представників сторін :
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 31.08.2009 року
у справі № 2а-24301/09/1270
за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології"
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція в Артемівському районі у м. Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, в сумі 1482075 грн. 33 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-24301/09/1270 (суддя Смішлива Т.В.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору.
Зазначає, що відповідач та його контрагент ПП “Багато профільна фірма “Одрі”, укладаючи угоду, мали намір, завідомо суперечний інтересам держави та суспільства, тому суд дійшов неправомірного висновку про відмову в позовній заяві про стягнення коштів, отриманих за такою угодою.
З викладеного позивачем зроблений висновок про правомірність застосування наслідків недійсності правочину у спорі, що розглядався.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Між ТОВ “Енергозберігаючі технології” та ПП “БФ “Одрі” укладений договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (товарів.) № 25/03-01 від 25.03.2008 року.
Умовами договору передбачено, що ПП “БФ “Одрі” здійснює поставку ТОВ “Енергозберігаючі технології” товарів в асортименті, кількості та у строки, визначені у рахунках-фактурах (а.с. 11).
Бухгалтерською довідкою, наданою до матеріалів справи, детально відображений рух товару, отриманого від ПП “БФ “Одрі” за договором № 25/03-01 від 25.03.2008 року, а також дані про подальше використання отриманого від ПП “БФ “Одрі” товару (а.с. 48 - 49).
Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську у період з 28.04.2009 року по 21.05.2009 року проведена виїзну планова перевірка ТОВ “Енергозберігаючі технології” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої викладені в акті перевірки № 270/23-00/32648898 від 26.05.2009 року (а.с. 12-31).
Під час перевірки встановлено, що між ТОВ “Енергозберігаючі технологі” та ПП “БФ “Одрі” 25.03.2008 року укладений договір № 25/03-01 на постачання продукції згідно специфікації.
На виконання договору ПП “БФ “Одрі” реалізовало ТОВ “Енергозберігаючі технології” сандвіч панелі, комплектуючі, повітряохолоджувачі та іншу продукцію, за яку відповідач за період з 01.05.2008 року по 01.10.2008 року на загальну суму 1482075 грн. 33 коп. (а.с. 18).
За висновком акту перевірки договір безтоварний, оскільки керівник та засновник ПП “БФ “Одрі” не підписував зазначений договір та інші фінансові документи.
Висновок про безтоварність договору обґрунтований ухвалою про відкриття Луганським окружним адміністративним судом провадження у справі за позовом Ленінської МДПІ у м. Луганську до ПП “БФ “Одрі” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію (а.с. 32).
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, не заперечується податковим органом, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року у задоволенні позовних вимог Ленінської МДПІ у м. Луганську до ПП “БФ “Одрі”в частині визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП “БФ “Одрі”відмовлено.
Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство “Багатопрофільна фірма “Одрі” зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.02.2008 року за № 13821020000014566, код ЄДРПОУ - 35629637, станом на 29.07.2009 року у Єдиному державному реєстрі (а.с. 46 - 47).
Даних про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП “БФ “Одрі” податковою інспекцією до матеріалів справи не надано.
Згідно витягу з Інтернет - сайту Державної податкової адміністрації України станом на 27.07.2009 року ПП “БФ “Одрі” значиться в реєстрі платників ПДВ з 13.03.2008 року за номером 100104250 (а.с. 50).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
В апеляційній скарзі вказується на порушення адміністративним судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Право ДПІ подавати позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна встановлено п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС та пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - контролюючого органу, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо подання позову про стягнення коштів за нікчемною угодою.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що у спорі, що розглядався, позивач - суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб та з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством, з наступних з підстав.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства , а також моральним засадам суспільства.
Тобто, умовами чинності правочинів є дотримання певних умов, передбачених цивільним законодавством України, а саме:
1. зміст правочину не повинен суперечить цивільному законодавству;
2. правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта;
4. при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми;
5. правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним;
6. відповідність правочину спеціальним умовам.
Статтею 215 ЦК України передбачене, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, Законом розрізнені нікчемні та оспорювані правочини. Нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом, оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій формі. Іншим видом недійсних правочинів є правочини оспорювані, такі, що суперечать законним інтересам сторони або іншої особи.
З аналізу цієї норми Закону вбачається, що нею не обмежене право на звернення до суду з позовними заявами про визнання недійсними як нікчемних так і оспорюваних правочинів у випадках, встановлених Законом, коли порушені інтереси сторони або іншої особи, в тому числі, інтереси держави та суспільства.
З позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про стягнення з відповідача коштів, отриманих за нікчемною угодою.
Правовою підставою позову податкова інспекція визначила норми статті 207, 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Позивачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суд належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини відповідача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, згідно ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Тобто, цією нормою встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
В позовній заяві питання про визнання недійсним правочину не ставилось, в матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договору недійсним відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова прийнята при вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 165, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-24301/09/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-24301/09/1270 за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, в сумі 1482075 грн. 33 коп. - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.10.2009 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич