Харківський апеляційний господарський суд
"20" жовтня 2009 р. Справа № 27/175-09
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.
при секретарі -Бігун О.В.
за участю:
прокурора -Сластіна Ю.О.
представників сторін:
УПФУ у Московському районі- Корнієнко О.В. (дов. № 94 від 02.01.09р.)
ХОД ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» - Бурик Т.В. (дов. 274 від 04.12.06р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Харківської обласної дирекції (вх. № 2731 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 27/175-09
за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФУ у Московському районі, м. Харків
до Харківської обласної дирекції ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Харків
про стягнення 44198,61 грн.
встановила:
У червні 2009 року прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФУ в Московському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою та просив стягнути з відповідача, ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Харківської обласної дирекції на користь УПФУ у Московському районі, грошові кошти в розмірі 44198,61 грн., як шкоду, що спричинена шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов*язань. Свої вимоги обґрунтовував порушенням відповідачем умов договору про виконання функцій виплати пенсій та грошової допомоги, передбачених Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банківських установах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. № 1596.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 27/175-09 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" на користь УПФУ в Московському районі м. Харкова грошові кошти в розмірі 44198,61 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення мотивовано законністю та обґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Харківської обласної дирекції порушує питання про скасування зазначеного рішення, та прийняття нового, яким зобов*язати Банк грошові кошти в сумі 44 198,61 грн., що обліковуються на картковому пенсійному рахунку пенсіонера Марковича Л.М. № 0075938900 в Харківській обласній дирекції ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", код 23321095, МФО 350589 перерахувати на користь УПФУ у Московському районі, м. Харків, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що діючим законодавством відповідальність за безпідставне набуття зайвих сум пенсій покладається на пенсіонера, яким не виконано вимоги діючого законодавства, тому рішення про стягнення з Банку вищевказаної суми грошових коштів прийняте всупереч умовам договорів, що укладені між Банком та Пенсійним Фондом та нормам діючого законодавства.
Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФУ у Московському районі м. Харкова просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Харківської обласної дирекції ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", оскаржуване рішення - залишити без змін.
УПФУ у Московському районі м. Харкова просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Харківської обласної дирекції ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", оскаржуване рішення - залишити без змін.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ГПК України, заслухавши присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 25.06.2002 р. між Московським районним управлінням пенсійного фонду України та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" був укладений договір про виконання функцій виплати пенсій та грошової допомоги, передбачених Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банківських установах. 25.06.2004 р., 30.12.2005 р. та 28.01.2008 р. між тими ж сторонами укладались аналогічні договори.
Розділом 4 "Інші умови" договору сторони передбачили, що якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з поточного рахунку за дорученням більш як один рік або не одержуються більше як один рік, установи банку повідомляють про це письмово органи фонду. Однак, відповідач, порушивши дану умову договору тільки в лютому 2009 р. надав до головного управління ПФУ в Харківській області списки пенсіонерів, які не одержують пенсію з поточного рахунку більше як один рік в розрізі районних управлінь.
Згідно цих списків, Маркович Л.М., що перебуває на обліку в УПФУ Московського району м. Харкова, з 20.01.1998 р., більше року не отримує пенсію з поточного рахунку в установі відповідача.
Проведеною прокуратурою Московського району м. Харкова перевіркою діяльності УПФУ у Московському районі м. Харкова було встановлено, що за даними адресно-довідкового бюро Харківської області, Маркович Л.М. вибув на постійне місце мешкання до Германії 14.01.2004 р. Відповідно до довідки Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Харківській області № 17/1985 від 26.03.2009 р. Марковичу Л.М. 17.08.1950 р.н. - 10.12.2003 р. дозволений виїзд на постійне місце проживання до Німеччини та 23.01.2004 р. виданий закордонний паспорт серії АК № 026221.
Тобто, з лютого 2004 р. Маркович Л.М. пенсію, перераховану позивачем на рахунок відповідача не отримував. За період з лютого 2005 р. по лютий 2009 р. на рахунок Марковича Л.М. було зараховано 44198,61 грн. Ці кошти обліковуються на поточному рахунку, відкритому громадянину Марковичу Л.М. (далі -клієнт). Грошові кошти зараховані на поточний рахунок пенсіонера у відповідності до Порядку виплати пенсій, затвердженого КМУ за № 1596 від 30.08.1999 р. та умов договорів, що додані до позовної заяви.
07.04.2009 р. УПФУ в Московському районі м. Харкова звернулось до Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" з листом № 81-131/30 щодо повернення безпідставно перерахованої пенсії.
У відповіді від 16.04.2009 р. відповідач повідомив, що повернути перераховану пенсію за період з 01.02.2004 р. по 28.02.2009 р. в сумі 47878,27 грн. (з урахуванням відсотків, нарахованих на залишок грошових коштів) з рахунку Марковича Л.М. неможливо, так як умовами договору № 33 від 19.01.2009 р. не передбачено повернення пенсії з поточного рахунку фізичної особи на рахунок пенсійного фонду у зв"язку з виїздом пенсіонера на постійне місце проживання за кордон.
В обґрунтування своїх заперечень на позов Банк посилається на те, що договором, укладеним між ним та клієнтом не передбачене право Банку на списання грошових коштів з рахунку Клієнта. Таким чином, Банк не має законних підстав для списання грошових коштів з рахунку Клієнта за своєю ініціативою.
У відповідності до діючого законодавства, а саме: за розпорядженням власника рахунку або за рішенням суду Банк буде зобов'язаний повернути грошові кошти в сумі, що обліковується на поточному рахунку № 0075938900 Клієнта Банку - Марковича Л.М., на відповідний рахунок Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
Враховуючи приписи ст. 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, господарський суд Харківської області дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник погоджується з тим, що відповідно до умов Договору Банк дійсно повинен повідомляти Пенсійний фонд про випадки неотримання пенсіонером пенсії більше як один рік. Пенсіонером Марковичем Л.М. пенсія не отримувалась з лютого місяця 2004 р., про що Пенсійний фонд був повідомлений Банком тільки у лютому 2009 року.
Статтею 49 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії припиняється на весь час перебування пенсіонера за кордоном, а також у разі неотримання пенсії протягом 6 місяців.
Тобто, встановлення тільки факту неотримання пенсіонером пенсії протягом 6-ти місяців є підставою для висновку, що нарахування пенсії пенсіонеру Марковичу Л.М. після 6-ти місяців її неотримання - є безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству.
Безпідставним на його думку є і зарахування Банком сум пенсії на поточний рахунок пенсіонера Марковича Л.М., у зв'язку з чим сума грошових коштів, що обліковується на поточному рахунку громадянина Марковича Л.М. є безпідставно набутим Майном, яке така особа згідно ст. 1212 ЦК України зобов*язана повернути потерпілому.
Пенсіонери відповідно до ст. 102 Закону України „Про пенсійне забезпечення" зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсій пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Отже, відповідальність за безпідставне набуття зайвих сум пенсій діючим законодавством покладається на пенсіонера, яким не виконано вимоги діючого законодавства.
Договорами, укладеними між Банком та Пенсійним фондом, не визначено правові наслідки, які настають у разі невиконання Банком зобов'язання повідомляти Пенсійний фонд про випадки неотримання пенсіонером пенсії протягом одного року.
До того ж рішення про стягнення з Банку суми пенсії, нарахованої пенсіонеру Марковичу Л.М. прийняте судом без посилання на норми діючого законодавства, які прередбачають таку відповідальність Банку і при цьому, невирішеним залишилось питання щодо суми грошових коштів, що обліковується на поточному рахунку пенсіонера Марковича Л.М. і є безпідставно зарахованою на рахунок останнього.
Однак ці твердження спростовуються таким.
Дійсно, відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а також у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Згідно договорів, що укладалися між Управлінням ПФУ в Московському районі м. Харкова та ВАТ "Райфайзен Банк "Аваль" якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік, або не одержуються більше як один рік, установи Банку повідомляють про це письмово органи Фонду. Саме зазначена умова Договору систематично порушувалася Банком, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що не спростовується представником відповідача, на рахунку пенсіонера Марковича Л.М. станом на 26.06.2009 обліковувалося 50061,32 грн., що також підтверджує факт неотримання пенсіонером пенсії протягом значного часу.
Нормальний розвиток цивільних відносин характеризується добросовісним здійсненням їх учасниками своїх суб*єктивних прав та виконаням цівільних обов*язків.
Належна правомірна поведінка учасників цивільних правовідносин забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, що встановлюються договором або актами цивільного законодавства (ч. З ст. 14 ЦК). Отже, відповідальність є одним із засобів впливу на учасників цивільних правовідносин, який визначається межами дозволеної та необхідної їх поведінки.
Цивільно-правову відповідальність можна розглядати як застосування до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов'язків майнового характеру (санкцій).
Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов'язків розрізняють договірну та недоговірну відповідальність.
Форми і розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і укладеним договором (диспозитивнїсть регулювання).
Залежно від розміру цивільно-правова відповідальність може бути повною, обмеженою та кратною (збільшеною).
Повна відповідальність полягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди, завданої правопорушенням у еквівалентному (рівному) розмірі. Зокрема, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо дого¬вором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. З ст. 22 ЦК).
Форма цивільно-правової відповідальності -це засіб вираження додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопорушника.
Фактичною підставою цивіільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт.
Цивільне правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства і умови договору, і з якою договір або закон пов'язують виникнення цивільно-правової відповідальності.
Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності визначається як порушення положень актів цивільного законодавства, договору та інших актів саморегулювання (наприклад, установчих документів юридичних осіб).
Протиправними в цивільному праві можуть бути як дії (активна поведінка суб'єкта), так і бездіяльність (утримання особи від дії). З правової точки зору, бездіяльність учасника цивільних правовідносин визнається протиправною лише у тих випадках, коли він утримується від вчинення конкретних дій, щодо яких у нього існував обов'язок, вчинення. Зокрема, утримання боржника від виконання зобов'язання, що виникає із договору, є протиправною бездіяльністю.
В аспекті цивільно-правової відповідальності шкодою визнають різноманітні негативні наслідки правопорушення.
Майнова шкода завжди має вартісну форму, виражається й досить точно обчислюється в грошах, незважаючи на те, що вона може бути наслідком завдання шкоди безпосередньо фізичній або юридичні особі.
Грошове вираження майнової шкоди називають збиткам.
3битки як негативні наслідки, що настали в майновій сфері потерпілої від правопорушення особи, в законодавстві України традиційно складаються з двох частин -реальних збитків і упущеної вигоди.
Реальні збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Кредиторові компенсуються лише ті витрати, які ним вже були зроблені внаслідок порушення його права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично були зроблені витрати на виплату пенсій Марковичу Л.М, починаючи з лютого 2005р. внаслідок порушення його права в розмірі 44 198,61 грн., який не оспорюється відповідачем.
Відповідач мав всі можливості своєчасно повідомити Пенсійний фонд про неотримання пенсії пенсіонером більше року, починаючи з лютого 2005р.
Відповідно до ст. 623 і 22 ЦК, ч. 1 ст. 224 ГК України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки піддягають відшкодуванню. За відсутності такого зв'язку збитки не відшкодовуються.
Повідомивши своєчасно позивача щодо неотримання пенсіонером пенсії більше року Управляння Пенсійного фонду мало б підстави для припинення виплати пенсії пенсіонеру ще в лютому 2005 р. Таким чином наявний причинний зв*язок між порушенням відповідачем зобов*язання повідомити у встановлений договором строк та шкідливими наслідками (збитками) у разі такого неповідомлення.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Проте, відповідач не заперечує своєї вини щодо несвоєчасного письмового повідомлення позивача про неодержання пенсіонером пенсії більше як один рік.
Заперечуючи протии апеляційної скарги, Пенсійний фонд правомірно зазначає, що у разі своєчасного повідомлення позивача щодо неотримання пенсіонером Марковичем Л.М. пенсії протягом року або отримання його пенсії за дорученням більше року, в Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова були всі законодавчо встановлені підстави для припинення виплати пенсії пенсіонеру.
Відповідач же заперечує проти стягнення грошових коштів як шкоди, завданої неналежним виконанням зобов'язань, не посилаючись на жодний доказ чи нормативний акт, в підтвердження правомірності своїх дій та відсутності вини у завданні шкоди Управлінню Пенсійногго фонду.
Відповідно до ч.І ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідачем не доведена правомірність його вимог.
Таким чином висновок суду про законність та обґрунтованість позовних вимог прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФУ у Московському районі м. Харків є цілком правомірним.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. відсутні. Тому апеляційна скарга ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Харківської обласної дирекції задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Харківської обласної дирекції залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 р. по справі № 27/175-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Т.В. Гончар
Суддя Т.В.Кравець
Постанова підписана 23 жовтня 2009 року