Україна
Харківський апеляційний господарський суд
«21»жовтня 2009 р. Справа № 59/63-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., судді Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.
при секретарі Зозуля О.М.
за участю прокурора - не з»явився,
за участю представників сторін:
позивача -не з»явився,
відповідача - не з»явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора Красноградського району Харківської області (вх. № 2867Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2009 року у справі № 59/63-09
за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради, м. Красноград Харківської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Красноград Харківської області
про стягнення 3423,30 гривень,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 квітня 2009 року у справі № 59/63-09 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Красноградської міської ради Харківської області на користь державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Прокурор з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що висновки, які викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2009 року апеляційне подання прокурора Красноградського району Харківської області повернуто прокурору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що внесено після закінчення установленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строку, без клопотання про його відновлення.
Постановою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2009 року скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2009 року та направлено справу до Харківського апеляційного господарського суду
для розгляду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2009 року апеляційне подання прийнято до провадження.
Прокурор, позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Прокурор та позивач причину неявки не повідомили.
Відповідач надав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі та зазначив про визнання ним пред'явлених прокурором позовних вимог.
Враховуючи, що прокурор, позивач та відповідач про час та місце розгляду апеляційного подання повідомлені належним чином, судова колегія вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Прокурор Красноградського району Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 3423,30 грн., завданих внаслідок безоплатного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля магазину, за адресою: м. Красноград, вул. Леніна,66.
Як вбачається із довідки Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" №347 від 29.05.2008 р., відповідач є власником нежитлової будівлі (кафе-бар "СВ") на підставі договорів купівлі-продажу від 30.04.2004 р., 05.09.2005 р та 18.04.2006р розташованої за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, буд. 84 (а.с.14).
Обґрунтовуючи апеляційне подання, прокурор посилається на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться належна на праві власності відповідачу будівля, а відтак у разі переходу права власності на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлями або спорудами. Збитки, які просить стягнути прокурор, включають неодержаний прибуток у вигляді плати за землю, яка не була отримана бюджетом внаслідок невиконання зобов»язань відповідачем.
Судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним.
Частиною 2 статті 206 Земельного кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про плату за землю».
Згідно статті 2 Закону України „Про плату за землю" плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 15 цього Закону (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-!У від 25.03.2005 р.) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок , а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, про що визначено в статті 125 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Докази, які підтверджували б право власності або право користування відповідачем спірною земельною ділянкою, матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду на підставі укладення цивільно-правової угоди не надають права на використання земельної ділянки, оскільки у частині третій статті 125 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.
Такі дії свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.
Отже, як правильно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відсутність у особи, яка здійснює фактичне користування землею, передбачених законодавством документів свідчить, що ця особа здійснює користування землею незаконно.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Красноградського районного відділу Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»№ 332 від 31 травня 2008 року в Державному кадастрі земель станом на 29.05.2008 року за адресою м.Красноград, вул..Полтавська, 84 (під будівлею кафе «СВ») земельної ділянки на праві власності або користуванні не існує (а.с.15).
17 січня 2008 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області було проведено перевірку, у ході якої було виявлено, що на території Красноградської міської ради по вул. Полтавській, 84 в м. Красноград, відповідачем використовується земельна ділянка орієнтовною площею 0,05 га під нежитлову будівлю (кафе-бар "СВ") без документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.01.2008р.
Згідно постанови Відділу земельних ресурсів у Красноградському районі Головного управління земельних ресурсів у Харківській області відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення , відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф.
Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
Отже, відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, про що свідчать надані прокурором документи в обґрунтування позовних вимог.
А відтак, вимоги прокурора щодо стягнення плати за землю у вигляді збитків за самовільне зайняття земельної ділянки не підтверджені документально з урахуванням приписів, викладених в Постанові Кабінету Міністрів України „Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19 квітня 1993 року N284 та в Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття фунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25 липня 2007 року №963.
Слід зазначити, що із наданої позивачем довідки № 01-2-6/61 від 26 січня 2009 року слідує, що викладена в ній інформація містить розрахунок збитків у вигляді неодержаного прибутку плати за землю, нанесених Красноградській міській раді, за використання самовільно зайнятих земельних ділянок (а.с.12).
Наданий прокурором розрахунок збитків не відповідає вимогам , викладеним в п.7 Методики, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007 р. №963, згідно якого розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. N1619.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційне подання прокурора не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2009 року у справі № 59/63-09 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційне подання прокурора залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2009 року у справі № 59/63-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
суддя Білоконь Н.Д.
суддя Терещенко О.І.