Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" жовтня 2009 р. Справа № 14/292-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумська кондитерська фабрика", м. Суми (вх. № 2857 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 04.09.09р. по справі № 14/292-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективного агентства "Барс-3", м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства "Сумська кондитерська фабрика", м. Суми
про стягнення 24719,60 грн., -
встановила:
В серпні 2009 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективне агентство "Барс-3", м. Суми звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Сумська кондитерська фабрика", м. Суми 22850,74 грн. заборгованості, 629,07 грн. інфляційних збитків; 1095,45 грн. пені; 144,34 -3% річних та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду в порядку ст.. 22 ГПК України із уточненнями до позову, відповідно до яких надав суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків, який свідчить, що станом на 04 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективного агентства "Барс-3", м. Суми та Відкритим акціонерним товариством "Сумська кондитерська фабрика", м. Суми існує борг у розмірі 21219,52 грн. Тим самим позивач, уточнивши свої вимоги, просив суд стягнути з відповідача 21 219,52 грн. заборгованості, 629,07 грн. інфляційних збитків; 1095,45 грн. пені; 144,34 -3% річних та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2009р. по справі № 14/292-09 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 21219,52 грн. основного боргу; 629,07 грн. інфляційних збитків; 1095,45 грн. пені; 144,34 грн. -3% річних; 247,20 грн. витрати по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг позивачем в межах укладеного між сторонами договору про надання послуг охорони №6-П від 25 лютого 2009 року, а тому повинен провести оплату вартості цих послуг у повному обсязі.
Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 04 вересня 2009 року в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних не погодився подав апеляційну скаргу в якій вважає дане рішення в цій частині таким, що суперечить нормам матеріального права, а тому просить рішення в даній частині скасувати.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивачем не доведений обґрунтований розрахунок пені, оскільки станом на день розгляду справи заборгованість складала 21219,52 грн., від якої і повинно проводитись нарахування.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання, а навпаки за прострочення виконання ним грошового зобов'язання на нього покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач вважає, що нарахування пені, інфляційних та 3 % річних здійснене ним у відповідності з актом звірки від 15 серпня 2009 року, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 22850,74 грн.
19 жовтня 2009 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективного агентства "Барс-3", м. Суми надійшла заява № 60 від 16 жовтня 2009 року за підписом директора підприємства - Захлебаева А.С., в якому позивач окрім іншого повідомив суд, що справу № 14/292-09 яка призначена на 20 жовтня 2009 року, він просить розглядати без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 5866751 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі та він не був позбавлений надати додаткові письмові обґрунтування та мав на це достатньо часу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 25.02.09р. між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг охорони за № 6-П (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (“Виконавець”) зобов'язався у визначені Дислокацією години здійснювати охорону: адмінбудинків, виробничих приміщень та при будинкової території за адресою: 40009, м. Суми, провулок Косівщинський, 23, (далі -Об'єкт) а відповідач (“Замовник”) зобов'язався своєчасно здійснювати оплату послуг Виконавцю на умовах і порядку, встановлених цим Договором.
Відповідно до пункту 4.4 Договору, передбачений порядок розрахунків, а саме Замовник проводить щомісячну оплату Послуг шляхом безготівкового банківського переказу грошей на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту виконаних робіт, наданого Виконавцем частинами зокрема 30% - до 10 числа наступного місяця; 40% - до 20 числа наступного місяця; до 30% - до 30 числа наступного місяця, з відстрочкою платежу до надходження фінансування на розрахунковий рахунок замовника у відповідності до п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, в розмірі 100% загальної вартості наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.5 цього ж Договору відповідач повинен своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем.
З травня 2009 року відповідач припинив оплату послуг по охороні об'єкта за адресою: м. Суми, пров. Косівщинський, 23.
16 липня 2009 року позивач з метою врегулювання спірних питань направив відповідачу претензію № 47, в якій вимагав сплати боргу, який виник у відповідача за період з 01 травня 2009 року по 10 липня 2009 року в сумі 15516,37 грн., а також претензію № 49 від 05 серпня 2009 року з вимогою про сплату боргу за період з 01 травня 2009 року по 01 серпня 2009 року в сумі 20378,04 грн.
Однак відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.
В ході розгляду справи позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків, який свідчить, що станом на 04 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективного агентства "Барс-3", м. Суми та Відкритим акціонерним товариством "Сумська кондитерська фабрика", м. Суми існує борг у розмірі 21219,52 грн. Цей акт прийнятий господарським судом до уваги в якості здійснених позивачем уточнень до позову в порядку статті 22 ГПК України в сторону їх зменшення.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21219,52 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи по суті сума заборгованості становить 21219,52 грн., яку відповідач позивачеві не сплатив та жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості, не представив, а тому суд визначився, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за спірним Договором.
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 7.3.1. Договору у разі несвоєчасної не (повної) оплати наданих охоронних послуг Замовник (відповідач) сплачує Охороні (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Скориставшись своїм правом позивачем заявлено до стягнення 1095,45 грн. пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті вартості послуг охорони від суми боргу до пред'явлення даного позову до суду.
Перевіривши нарахування позивачем пені у вказаній сумі за несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору, відповідність вимог про її стягнення нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вимоги зазначеної норми місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 629,07 грн. інфляційних збитків та 3% річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з законом.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу Договору №6-П від 25 лютого 2009 року про надання послуг охорони, щодо оплати вартості отриманих послуг, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг у повному обсязі.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Господарським судом правомірно встановлено, що заборгованість відповідача в сумі 21219,52 грн. за спірним Договором підтверджується матеріалами справи та відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегією суддів не береться до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку пені, оскільки її застосування передбачено умовами Договору та нормами чинного законодавства, а нарахований позивачем розмір пені від суми боргу до пред'явлення позову підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком та заявлений в межах шестимісячного строку. В свою чергу, відповідачем належним чином не спростовано нарахування пені саме в розмірі 1095,45 грн. та в процесі розгляду справи обгрунтованого контрозрахунку цієї вимоги не надано.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21219,52 грн.; 1095,45 грн. пені, а також 144,34 грн. -3% річних та 629,07 грн. інфляційних збитків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
В іншій частині позовних вимог провадження по справі правомірно припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського кодексу України, оскільки заборгованість відповідача зменшилась в процесі розгляду справи.
За таких обставин, наведені відповідачем доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Доказів на підтвердження своєї позиції по справі не надав, а тому його заперечення проти позовних вимог, за наявності усіх інших обставин справи, колегія суддів не приймає.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Сумська кондитерська фабрика", (м. Суми) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2009р. по справі № 14/292-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 901 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумська кондитерська фабрика", (м. Суми) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 04 вересня 2009 року по справі № 14/292-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 26 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді