Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" жовтня 2009 р. Справа № 10/218-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Недайхліба М.В. (директор), Ященка В.В. (дов. № б/н від 20.10.2009р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту", м. Білопілля, Сумська область (вх. № 2964 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.09.09р. по справі № 10/218-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмонтажпроект-05", м. Суми
до Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту", м. Білопілля, Сумська область
про стягнення 39631,90 грн., -
встановила:
У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інмонтажпроект-05" (м. Суми) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту" (м. Білопілля, Сумська область) про стягнення з відповідача 39631,90 грн. заборгованості за виконання проектних робіт по договору підряду №39/08 від 02.04.2008р., у тому числі 36919,90 грн. основного боргу, 2242,78 грн. інфляційних збитків, 469,82 грн. 3% річних, а також 396,31 грн. витрат по сплаті державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.09.2009р. по справі № 10/218-09 (суддя Малафеєва І.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Білопільського професійного ліцею залізничного транспорту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмонтажпроект-05" 36919,30 грн. заборгованості, 1766,39 грн. інфляційних витрат, 469,82 грн. -3% річних, а також 391,54 грн. витрат по сплаті державного мита та 311,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 476,39 грн. інфляційних витрат - відмовлено.
Відповідач з рішення місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 07.09.2009р. по справі № 10/218-09 скасувати, справу направити для розгляду в суд першої інстанції, а судові витрати по справі покласти на позивача.
Позивач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
20.10.2009р. відповідач надав суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив розгляд даної справи зупинити до вирішення пов'язаною з нею справи в господарському суді Сумської області за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Білопільського професійного ліцею залізничного транспорту»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інмонтажпроект-05»про визнання договору підряду на виконання проектних робіт № 39/08 від 02.04.2008р. недійсним. На підтвердження обставин розгляду іншої справи відповідач надав суду ксерокопію позовної заяви про визнання договору підряду № 39/08 від 02.04.2008р. недійсним, на якій міститься відтиск штампу канцелярії господарського суду Сумської області від 19.10.2009р.
Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для її задоволення, оскільки відповідач звертаючись із даною заявою на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку не був позбавлений права з'ясувати всі ці спірні питання при розгляді справи судом першої інстанції та з моменту подачі даного позову - 08.07.2009р. до вирішення справи по суті 07.09.2009р. мав на це достатньо часу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 05879896 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі та він не був позбавлений надати додаткові письмові обґрунтування та мав на це достатньо часу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжмонтажпроект-05»та Білопільським професійним ліцеєм залізничного транспорту був укладений договір підряду за № 39/08 на виконання проектних робіт (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, а також протоколу про договірну ціну і кошторису, які є невід'ємними частинами Договору, позивач («Підрядник») виконав робочий проект реконструкції системи опалення, а також газопостачання топкових будівель учбового корпусу професійного ліцею залізничного транспорту у м. Білопілля по вул. Клубна, 6.
На виконання умов Договору робота позивачем виконувалась у два етапи, а саме - І етап виконаний у березні 2008 року, що підтверджується належним чином підписаним з боку позивача та відповідача актом здачі-приймання науково - технічної продукції від 10.04.2008р. за №39/08.1 та виставленим рахунком №39/08.1 від 10.04.2008р. на суму 7923,30 грн.; ІІ -етап робіт виконаний позивачем у липні 2008 року.
Із матеріалів справи вбачається, що один екземпляр проектно-кошторисної документації 20 липня 2008 року був отриманий директором відповідача Чечель Г.Г., про що свідчить запис, зроблений на кошторисі №1 на проектні роботи.
23 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача рекомендованим листом, разом з яким у відповідності з розділом 3 Договору також направив відповідачу акт здачі-приймання № 39/08.2 другого етапу робіт на суму 28996,00 грн., який прийнято відповідачем без зауважень. Таким чином, заборгованість відповідача станом на день подачі позову становить 36919,30 грн.
Відповідно до пункту 2.2. Договору сторони обумовили, що відповідач повинен здійснювати оплату вартості виконаних робіт по прийнятим позивачем рахункам та актам у розмірі 100% від суми договірної ціни.
Пунктами 3.2., 3.4. Договору передбачено, що позивач протягом 15 днів із дня отримання акту приймання-передачі робіт зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт. В разі ненадання в зазначений термін замовником підписаного акту або зауважень робота вважається прийнятою.
Враховуючи вимоги статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України щодо загальних положень виконання зобов'язань, а також оцінивши доводи сторін у справі, господарський суд визначився, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 36919,30 грн. є правомірними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, скориставшись наданим йому правом, заявив до стягнення суму нарахованих ним інфляційних витрат в розмірі 2242,78 грн. та 3% річних в розмірі 469,82 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок про стягнення цих нарахувань, господарський суд дійшов висновку, що вони за своєю правовою суттю заявлені правомірно, проте розрахунок інфляційних обрахований за кожен наступний період не від суми основного боргу, а від суми боргу вже з індексом інфляції, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню лише в сумі 1766,39 грн., а в сумі в частині стягнення 476,39 грн. інфляційних витрат відмовлено. При цьому, розрахунок 3% річних в сумі 469,82 грн. визнаний судом обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення -немає.
В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Так, предметом даного первісного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору № 39/08 від 02.04.2008р. щодо оплати вартості прийнятого ним обсягу виконаних підрядних робіт, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати їх вартості.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 888 цього ж Кодексу передбачено, що за договором підряду на проведення проектних робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Відповідно до статті 889 Цивільного кодексу України до кола обов'язків замовника входить, зокрема сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Статтею 890 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію.
Із матеріалів справи випливає, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору підряду, позивач за замовленням відповідача та наданим останнім завданням на проектування, виконав відповідно до технічних умов робочий проект Реконструкції системи опалення, а також робочий проект Газопостачання топкових будівель учбового корпусу професійного ліцею залізничного транспорту по вул. Клубна, бум. Білопілля.
Дана робота виконувалась позивачем у два етапи, 1-й з яких оформлений належним чином підписаним обома сторонами актом здачі-приймання науково - технічної продукції № 39/08.1 від 10.04.2008р. на суму 7923,30 грн.
Переглядаючи повторно справу за наявними у ній матеріалами та повторно наданими суду доказами в межах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визначає, що до встановлених у справі обставин підлягають застосуванню норми статей 837 та 853 Цивільного кодексу України, якими врегульовані права та обов'язки замовника при прийнятті виконаних підрядником робіт.
У відповідності з цими нормами, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Крім того, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Пунктом 3.1. Договору між сторонами узгоджено, що при завершені робіт позивач («Виконавець») надає відповідачу («Замовнику») акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації.
Відповідно до пункту 3.2. Договору відповідач на протязі 15 днів з моменту отримання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний направити позивачеві підписаний акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації або мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови відповідача сторонами складається акт с переліком необхідних доробок, строків їх виконання (пункт 3.3. Договору).
Згідно з пунктом 3.4. Договору у разі ненадання у вказаний строк Замовником (відповідачем) підписаного акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації або зауважень, робота вважається прийнятою.
Наявними у справі матеріалами підтверджується, що 2-й етап робіт був виконаний позивачем у липні 2008 року, про що свідчить отримання екземпляру проектно-кошторисної документації 20.07.2008 року директором відповідача - Чечель Г.Г. (запис на кошторисі, а.с. 11) та направлення позивачем 23.03.2009р. відповідачу акту здачі-приймання №39/08.2 від 01.08.2008р. другого етапу робіт на суму 28996,00 грн., що повністю відповідає розділу 3 Договору.
Виходячи з вимог статті 853 Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач отримавши повідомлення від відповідача про виконання робіт, зобов'язаний був розпочати їх прийняття. При цьому, слід зазначити, що зауваження до виконаних робіт щодо якості та обсягу повинні зазначатися в акті виконаних робіт, а також містити мотиви відмови від підписання такого акту.
Однак, відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору підряду, від прийняття робіт по другому етапу та оплати вартості виконаних позивачем робіт за двома етапами ухилився, у встановлений договором строк акт не підписав, не заявив підряднику про недоліки у роботі, і не повернув ці документи підряднику в зв'язку з тим, що роботи взагалі не виконані або не проведені. Між цим, матеріали справи не містять жодних доказів вмотивованої відмови відповідача від підписання вказаного акту. Докази наявності недоліків у виконаній позивачем роботі у справі відсутні. Жодних звернень із зауваженнями щодо якості виконаних робіт, саме до подання позивачем даного позову до суду, матеріали справи не містять. Крім того, ні при розгляді справи по суті у суді першої інстанції ні при розгляді справи апеляційним господарським судом відповідача не надав жодних доказів невиконання позивачем підрядних робіт за спірним Договором в обсягах та об'ємі, що зазначений в цих двох актах здачі-приймання робіт, а тому позиція заявника апеляційної скарги з цього приводу не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що роботи згідно акту здачі-приймання №39/08.2 на суму 28996,00 грн. (2-й етап) позивачем фактично виконані та прийняті відповідачем відповідно до обумовленого сторонами в Договорі порядку (розділ 3), зауваження щодо якості та строків виконання таких робіт у справі відсутні, а тому відповідач зобов'язаний сплатити вартість виконаних позивачем робіт у повному обсязі в сумі 36919,30 грн.
Крім того, в матеріалах справи також міститься підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача акт звірки взаєморозрахунків від 12.03.2009р., відповідно до якого сальдо після звірки на користь позивача складає 36919,30 грн. (а.с. 13).
Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи приймання відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт по Договору підряду на виконання проектних робіт № 39/08 від 02.04.2008р., які оформлені актами № 39/08.1 від 10.04.2008р. на суму 7923,30 грн. та № 39/08.2 від 01.08.2008р. на суму 28996,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи складає 36919,30 грн. (7923,30 грн. + 28996,00 грн.), яка з урахуванням прострочення оплати підлягає стягненню з відповідача разом із сумою інфляційних в розмірі 1766,39 грн. та 3 % річних в розмірі 469,82 грн. Розрахунок цих нарахувань відповідає обставинам справи та приписам статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
При цьому, статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду заявник апеляційної скарги стверджує, що 02.04.2008року колишній директор ДПТНЗ «Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту»- Чечель Г.Г., зловживаючи своїм службовим становищем, уклав з позивачем договір підряду на виконання проектних робіт за № 39/08. В обґрунтування цього факту відповідач звертає увагу колії суддів на те, що оскільки його підприємство є державним навчальним закладом, тому на нього поширюються положення Постанови КМУ № 274 від 28.03.2008р. «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», відповідно до положень якої, як замовник так і виконавець послуг повинні проводити тендер. Крім того, іншим доказом зловживання своїм становищем з боку колишнього директора відповідача є той факт, що основним фінансовим документом державного учбового закладу є кошторис на відповідний поточний рік, який погоджується та затверджується в Управлінні освіти та науки Сумської обласної адміністрації. Відповідно до кошторису на 2008 рік ніяких виплат на виготовлення проектної документації не вказано, а зазначеної в ньому грошової суми недостатньо для проведення розрахунку з відповідачем.
Однак ці доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони не можуть бути правовими підставами для звільнення відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично виконаних позивачем робіт.
Відповідно до вимог статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
В даному випадку, відповідач, як юридична особа, володіє певним колом прав та обов'язків і здійснює їх, зокрема, через директора, який діє від імені цієї особи відповідно до установчих документів та здійснює свої повноваження без доручення від імені підприємства, фактично являючись її уповноваженим представником на рівні обрання контрагентів, укладення відповідних договорів, тощо…
Проте відповідач не довів судам належними та допустимими доказами, що директор Чечель Г.Г. не мав відповідних повноважень на укладення та підписання спірного Договору від імені установи відповідача.
При цьому, будь яких застережень з приводу того, що на виконання підрядних робіт грошові кошти будуть виділятись саме з бюджету, даний Договір не містить, а тому посилання відповідача на положення Постанови КМУ № 274 від 28.03.2008р. не приймаються колегією суддів до уваги.
Натомість, укладаючи цей Договір сторони досягли всіх істотних умов, передбачених для договорів даного виду, зокрема визначили його предмет, вимоги щодо якості продукції, строки виконання робіт, порядок їх прийняття і оплати, а також належним чином приступили до виконання взятих за цим Договором зобов'язань, про що свідчать лист -замовлення відповідача на виготовлення проектно-кошторисної документації з переведенням на газове паливо № 4 від 09.01.2008р. (а.с. 22), видача останнім позивачу технічних умов, необхідних для здійснення підрядних робіт, підписання відповідачем акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 39/08.1 від 10.04.2008р. на суму 7923,30 грн. по першому етапу виконаних робіт (а.с. 12) та отримання відповідачем акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 39/08.2 від 01.08.2008р. на суму 28996,00 грн. без зроблених ним зауважень, який з урахуванням всіх обставин справи є належним доказом прийняття виконаних позивачем підрядних робіт по другому етапу. Крім того, виконання позивачем та відповідачем умов спірного Договору підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків станом на 12.03.2009р. з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 36919,30 грн.
Більше того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач у встановленому законом порядку до пред'явлення позивачем даного позову з вимогою про визнання Договору підряду № 39/08 від 02.04.2008 року недійсним з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди до господарського суду не звертався. Станом на день розгляду справи по суті, а також на стадії його перегляду в апеляційному порядку, договір підряду № 39/08 від 02.04.2008 року є дійсним, а тому його умови є обов'язковими для виконання сторонами, що його уклали.
В своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту реорганізовано Міністерством освіти і науки України в Державний професійно-технічний навчальний заклад "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту", в зв'язку з чим було змінено печатку підприємства і інші реквізити, а тому скаржник вважає неможливим виконання рішення суду першої інстанції.
Однак вказані твердження не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов спірного Договору, оскільки фактично його підприємство змінило організаційно -правову форму управління, яка на обов'язок сплатити вартість виконаних позивачем робіт не впливає. Інших даних матеріали справи не містять. Установа відповідача як і раніше зареєстрована як юридична особа, котрій привласнений код ЄДРПОУ 02547470, що ідентифікує його поміж інших підприємств та організацій України, в зв'язку з чим повинна сплатити позивачеві підтверджений документальними доказами борг в сумі 39155,51 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту", м. Білопілля, Сумська область позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2009 року по справі № 10/218-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись частиною 1 статті 174, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 853, 854, 875, пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
В задоволенні клопотання Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту" (м. Білопілля, Сумська область) про зупинення провадження у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Білопільський професійний ліцей залізничного транспорту" (м. Білопілля, Сумська область) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2009 року по справі № 10/218-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 23 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді