Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"19" жовтня 2009 р. Справа № 21/131-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Травинська К.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2525Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.09 р. по справі № 21/131-09
за позовом ТОВ "Антекс", м. Харків
до Приватного підприємства виробничо-торгової фірми "Юніон", м. Куп"янськ
про стягнення 20866,65 грн.
встановила:
У травні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 17598,12 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 202,05 грн., пеню в сумі 1616,40 грн., інфляційних в сумі 1450,08 грн., та судові витрати, посилаючись на те, що позивач на підставі договору купівлі - продажу № 735 від 23.10.2008 р. передав відповідачеві товар по видатковим накладним № 22341 від 24.10.2008 р. на суму 14985,10 грн., № 22933 від 31.10.2008 р. на суму 15390,73 грн., № 22934 від 31.10.2008 р. на суму 2026,39 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, здійснив частково.
07.07.2009 р. позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну (збільшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 17598,12 грн., 3% річних в сумі 272,85 грн., пеню в сумі 2646,99 грн., інфляційних в сумі 1986,82 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2009 р. по справі № 21/131-09 (суддя - Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача 17598,12 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 272,85 грн., пеню в сумі 2077,07 грн., інфляційних в сумі 1986,82 грн., витрати на державне мито в сумі 219,34 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн. В задоволенні позовних вимог по пені на суму 569,92 грн. відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції не здійснив, доказів оплати не надав, відповідно до ст. 526 ЦК України вимоги позивача, щодо стягнення суми боргу обґрунтовані. На підставі ст. 625 ЦК України стягнуті інфляційні та річні. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені на суму 569,92 грн. відмовлено, у зв'язку з невірним розрахунком. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України пеня стягнута за шість місяців ( з 01.11.2008 р. -01.05.2009 р.).
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач помилково просив стягнути з відповідача заборгованість за товар поставлений згідно видаткових накладних № 22341, № 22353 від 24.10.2008 р. на накладної № 22933 від 31.10.2008 р., та помилково зробив розрахунок, підлягаючий до сплати суми пені, індексу інфляції, 3% річних, оскільки відповідач не купував товар частково зазначений у видатковій накладній № 22341 від 24.10.2008 р. та взагалі не замовляв товар, зазначений у видатковій накладній № 22933 від 31.10.2008 р., частина якого поставлена з простроченням строку придатності, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2008 р.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу або предмет позову, але позивачем змінено підставу та предмет позову, що, на думку відповідача, не допускається у господарському процесі.
Відповідач у призначене судове засідання вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Представник позивача з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що при прийнятті товару ніяких зауважень не надходило, відповідач не бажаючи виконувати свої зобов'язання щодо сплати отриманого у власність товару, намагається ввести суд в оману, оскільки посилання відповідача на акт приймання - передачі від 05.11.2008 р., відповідно до якого представник позивача нібито прийняв товар від відповідача є необґрунтованим, оскільки адміністрація позивача такого права жодному із своїх представників не надавала і такий товар не надходив на склад позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що судом першої інстанції не було допущено порушення процесуального права, як це стверджує відповідач, оскільки предмет позову не змінювався, а був лише змінений розмір позовних вимог.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі - продажу № 735 від 23.10.2008 р., яким передбачено, що продавець передає покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити, кількість, ціна зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець при прийнятті товару має перевірити його якість та комплектність при прийнятті, відповідно до накладної. У випадку виявлення скритих недоліків товару, які не можливо виявити одразу, негайно повідомити продавця, але не пізніше 2 календарних днів. При виявленні недоліків, складається акт за участю обох сторін / п. 2.3. договору/.
У пункті 4.1. договору сторони передбачили, що передача товару здійснюється по накладним, товар вважається переданим з моменту підписання видаткової накладної .
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар по видатковим накладним № 22341 від 24.10.2008 р. на суму 14 985,10 грн., № 22933 від 31.10.2008 р. на суму 15390,73 грн., № 22934 від 31.10.2008 р. на суму 2 026,39 грн., відповідач товар прийняв, однак свої зобов'язання щодо оплати продукції, в термін передбачений п. 5.2. договору, а саме: не пізніше семи календарних днів з моменту, коли товар переданий відповідно до п. 4.1. договору, здійснив частково, заборгованість складає 17598,12 грн.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений договір купівлі-продажу та виникли господарські відносини, а п. 2 ч. І ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів передбачено застосування відповідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, але відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів оплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 17598,12 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача щодо якості товару задоволенню не підлягають, оскільки, якість товару не є предметом цього позову, відповідач в установленому договором порядку не повідомив позивача про товар з простроченим строком придатності та не відмовлявся від прийняття товару, товар прийнятий відповідачем без заперечень, в тому числі товар, який на думку відповідача, не замовлявся.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець (відповідач) оплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув пеню ( за період з 01.11.2008 р. по 01.05.2009 р. ) в розмірі 2077,07 грн., та відмовив в решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 569,92 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних з простроченої суми , якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 272,85 грн., інфляційних в сумі 1986,82 грн.
Посилання відповідача на порушення асортименту товару по накладній № 22933 від 31.10.2008 р. не підтверджується матеріалами справи та суперечить умовам договору, зокрема п.п.1.1.1.2. договору, якими передбачено, що продавець передає покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити, кількість, ціна зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Отже, накладна № 22933 від 31.10.2008 р., в який зазначено найменування товару, кількість, ціна є невід'ємною частиною договору, в якої сторони узгодили основні умови купівлі -продажу товару, в тому числі по асортименту товару, підписана обома сторонами без зауважень і доказів порушення узгодженого асортименту товару відповідач не надав.
Посилання відповідача на порушення норм процесуального права, а саме щодо прийняття до розгляду зміни та доповнення до позовної заяви і розгляду їх по суті, є необґрунтовано та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, 07.07.2009 р. позивачем на підставі ст. 22 ГПК України надано заяву про зміну (збільшення) позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 17598,12 грн., 3% річних в сумі 272,85 грн., пеню в сумі 2646,99 грн., інфляційних в сумі 1986,82 грн., тобто предмет позову /стягнення заборгованості/ не змінювався.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв заяву позивача до розгляду, як таку, що не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 655, 610-612, 625 ЦК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 101-105 ГПК України судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2009 р. по справі № 21/131-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови підписаний 21.10.2009 р.