Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" жовтня 2009 р. Справа № 63/62-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Бондаренко Я.Д. (дов. № 394 від 08.04.2009р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень", с. Першотравневе, Зміївського району, Харківської області (вх. № 2854 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.09р. по справі № 63/62-09
за позовом Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат", м. Куп'янськ
до Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" , с. Першотравневе, Зміївського району, Харківської області
про стягнення 19 748,17 грн.,-
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2009р. по справі № 63/62-09 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" (с. Першотравневе, Зміївський район, Харківська область) на користь Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" (м. Куп'янськ) 18117,59 грн. основного боргу, 1630,58 грн. пені, 197,48 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовної вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить дане рішення скасувати та закрити провадження у справі.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання 20.10.2009р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 5866816 уповноваженій особі відповідача -секретарю Горобець О.О. (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 10.03.2008 р. між сторонами у справі укладено договір поставки молока за № 1808050212 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач («Постачальник») зобов'язався передати позивачеві («Покупцеві») партіями виготовлену ним продукцію - молоко незбиране сире коров'яче, яке відповідає по якості ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі", з урахуванням змін та доповнень, в об'ємі згідно пункту 2.1. Договору, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.
Пунктами 2.1. та 4.4. Договору сторонами обумовлено, що відповідач за усною домовленістю з позивачем повинен провести поставку товару на протязі семи днів з моменту отримання передплати від позивача. Сторони домовилися здійснювати розрахунок за поставлене молоко в безготівковому порядку.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що закупівельна ціна на молоко є договірною і узгоджується сторонами в протоколах узгодження договірних закупівельних цін на молоко, які є Додатком № 1.
Відповідно до пункту 4.2. Договору сторонами визначено, що за базову закупівельну ціну приймається договірна закупівельна ціна з урахуванням дотації за рахунок коштів ПДВ 1 тони молока першого ґатунку при базових масових частках жиру та білку (відп. 3,4% та 3,0%). Сплата за вміст жиру та білку в договірній закупівельній ціні однієї тони молока встановлюється в відсотковому відношенні 40:60. Розрахунок за молоко проводиться згідно галузевих рекомендацій ГРУ 46.018-2002 "Порядок оплати за молоко залежно від гатунку, вмісту жиру та білку відповідно до вимог ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі "
На виконання умов Договору позивач 13 травня 2008 року провів передплату за молоко в об'ємі 23910 кг за ціною 2,45 грн., у тому числі дотація, у розмірі 50000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 3281 від 13.05.2008р.
Проте відповідач свої зобов'язання за Договором виконав лише частково, а саме поставив позивачеві молоко в об'ємі 15246 кг за ціною 2,091 грн., без дотації з урахуванням показників жиру та білку на суму 31882,41 грн., що підтверджується накладними № 007167 від 14.05.2008 року в об'ємі 7947 кг., № 007169 від 16.05.2008 року в об'ємі 5343 кг., № 007170 від 17.05.2008 року в об'ємі 8013 кг.
Приймаючи оскаржене рішення господарським судом визначено, що станом на 21 травня 2009 року прострочення поставки об'єму молока у кількості 8664 кг за ціною 2,091 грн. у відповідності з пунктом 2.1. Договору складає 18117,59 грн., у тому числі дотація 220,60 грн.
Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містяться також у статті 193 Господарського кодексу України.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За правилами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
29.01.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію за № 88 з вимогою сплатити 18117,59 грн. основного боргу та 1630,58 грн. пені. Разом з претензією відповідачу був направлений акт звіряння розрахунків від 27.01.2009 р.
Однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді та без будь-якого реагування та кошти на користь позивача не сплатив. Між цим акт звірки розрахунків станом на 27.01.2009 року, в якому сальдо на користь позивача становить 18117,59 грн., підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.
Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі і надані на їх підтвердження докази, господарський суд визначився, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 18117,59 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
В силу приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 1630,58 грн., яка нарахована ним відповідно до пункту 5.1. Договору у розмірі 0,05% від вартості непоставленого молока по цінам вказаним в Протоколах узгодження цін, що діяли на момент недопоставки молока.
Враховуючи те, що нарахована позивачем пеня підтверджується наданим розрахунком і не суперечить чинному законодавству, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, за загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду заявник апеляційної скарги стверджує, що суд при його прийнятті порушив норми статті 7 Закону України «Про судоустрій», якою визначені засади здійснення правосуддя, зокрема рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки не взяв до уваги заяву відповідача про відкладення розгляду справи, яку було подано ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень»в зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника відповідача в іншому судовому процесі та неможливістю прибуття його до суду для розгляду справи, захисту інтересів відповідача і повного з'ясування обставин справи та розглянув справу по суті. За таких обставин відповідач вважає, що рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню на підставі частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для скасування рішення є, зокрема якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Однак вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. У розумінні вказаної статті не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.
Із матеріалів справи вбачається, що дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином були повідомлені про час, день і місце розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач мав можливість забезпечити явку свого представника при розгляді справи по суті та надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції у справі, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін, а наявний в матеріалах справи обсяг доказів визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті без участі представника відповідача, підтвердженням чого являються наявні в матеріалах справи документи.
Згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статі 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В процесі повторного перегляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції з'ясовано, що укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.
Відповідно до умов даного Договору відповідач зобов'язався передати позивачу партіями виготовлено продукцію - молоко незбиране сире коров'яче. Крім того, цим Договором передбачені строки виконання зобов'язань, об'єми та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, зокрема нарахування відповідачу пені у розмірі 0,05 % за кожен день прострочення поставки молока від вартості непоставленого молока по цінам, вказаним у Протоколах узгодження цін, які діяли на момент недопоставки.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач на виконання умов Договору 13.05.2008 року провів передплату за молоко у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3281 від 13.05.2008 року.
Згідно з пунктом 2.1. Договору та за усною домовленістю сторін відповідач повинен був провести поставку молока на протязі 7 днів з моменту отримання передплати від позивача, проте відповідач свої зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, а саме поставку молока здійснив лише на суму 31882,41 грн.
Наявний у справі акт звірки розрахунків від 27.01.2009 року був направлений відповідачу та підписаний уповноваженою особою останнього без жодних заперечень. Відповідно до цього акту відповідачем визнано наявність неналежного виконання ним зобов'язання по поставці молока на суму 18117,59 грн.
Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець, котрий одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, враховуючи те, що за умовами спірного Договору позивач виконав свій обов'язок, здійснивши саме попередню оплату в розмірі 50000,00 грн., а відповідач в порушення своїх зобов'язань поставку товару (молока) здійснив лише на суму 31882,41 грн., тому колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача коштів в розмірі 18117,59 грн., що складають неповернуту суму передплати.
Нарахована позивачем за непоставку молока на цю суму пеня в розмірі 1630,58 грн. повністю відповідає умовам Договору, вимогам чинного законодавства та правомірно відшкодована за рахунок відповідача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача та довів суду, що відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними Договору та чинного законодавства поставка продукції здійснена не в повному обсязі. Проте, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом процесуального права нічим не обґрунтовані, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Більше того, позивач надаючи суду апеляційної інстанції свої заперечення на апеляційну скаргу, повідомив, що відповідач після прийняття апеляційної скарги до провадження перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму попередньої оплати в розмірі 18118,59 грн., пеню в розмірі 1630,58 грн., 197,48 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що свідчить платіжне доручення № 636 від 17.09.2009р. на загальну суму 20258,15 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2009 року по справі № 63/62-09 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 693 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" (с. Першотравневе, Зміївського району, Харківської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009р. по справі № 63/62-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 21 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді